Постанова № 48454434, 23.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2015 р. м. Київ К/800/44438/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Іванов К.Ю.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 23.07.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013

у справі № 1570/5888/12

за позовом Фірми „Харрісонс-Транс-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою

відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

Одеської області Державної податкової служби

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Фірми „Харрісонс-Транс-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про зобов'язання Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби прийняти податкове повідомлення-рішення відносно Фірми „Харрісонс-Транс-Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю за формою "В2", в якому вказати суму заниження бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за червень 2012 року в розмірі 3972629 грн. та надіслати його Фірмі „Харрісонс-Транс-Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем за наслідками господарської діяльності у 2009-2012 роках, у зв'язку з придбанням об'єктів нерухомості, декларувалось від'ємне значення податку на додану вартість, яке переносилося до податкового кредиту декларацій по податку на додану вартість наступних податкових періодів.

У декларації за травень 2012 року позивачем було задеклароване від'ємне значення податку на додану вартість в розмірі 4032304 грн. та прийнято рішення перенести це від'ємне значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - червня 2012 року.

Позивачем було подано до Державної податкової інспекції податкову декларації по податку на додану вартість за червень 2012, в якій задекларовано залишок від'ємного значення податку на додану вартість попереднього звітного періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (ряд.22) в розмірі 3972629 грн. та вказану суму було включено у ряд.24 цієї декларації - "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду".

При цьому у вказаній декларації позивачем було відображене нульове значення рядка 23 - "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню".

Державною податковою інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування рядка 24 "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" декларації по податку на додану вартість за червень 2012 року.

За результатами перевірки складений акт №5331/22-10/20007091 від 07.09.2012, в якому зазначено про порушення вимог п. 200.4, п. 200.6 ст. 200 ПК України, завищено значення рядка 24 у сумі 3972629 грн. у декларації за червень 2012 року.

Згідно п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом, іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи або внесення відповідних змін до податкової звітності.

Згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, відповідачем за результатами проведеної перевірки не було прийнято податкове повідомлення-рішення.

ДПІ не було прийнято податкового повідомлення-рішення за наслідками цієї перевірки.

Як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Таким чином, у контексті наведених приписів процесуального Закону до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Втім у даному разі оспорювана бездіяльність податкового органу (яка виявилася у неприйнятті податкового повідомлення-рішення) не призвела до порушення прав платника (позивача у справі). Так, самі по собі висновки акта перевірки не породжують у платника будь-якого додаткового обов'язку та не позбавляють його можливості реалізації своїх прав, у тому числі у сфері оподаткування. За відсутності прийняття податкового повідомлення-рішення обсяг прав та обов'язків платника за наслідками проведення податкової перевірки залишається незмінним.

Якщо платник погоджується з висновками акта перевірки щодо виявлених правопорушень, за умови, що такі порушення призвели до викривлення стану розрахунків з бюджетом, платник не позбавлений права у подальшому самостійно виправити відповідні помилки (у тому числі і шляхом подання уточнюючого розрахунку). В іншому випадку (у разі незгоди платника з відповідними висновками) жодних обов'язків за фактом проведення перевірки у платника не виникає.

Слід також зазначити, що згідно з підпунктом 20.1.27 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) нарахування у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків є правом органів державної податкової служби.

Пункт 54.3 статті 54 названого Кодексу встановлює лише випадки визначення контролюючим органом грошових зобов'язань, однак жодним чином не відносить таке донарахування до кола обов'язків податкового органу.

Здійснене ж судами тлумачення наведеної норми Закону призвели до неприпустимого втручання судів у діяльність органу державної податкової служби.

За правилами ч. 1 ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 у справі № 1570/5888/12 задовольнити, судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 у справі № 1570/5888/12 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Фірми „Харрісонс-Транс-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про зобов'язання Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби прийняти податкове повідомлення-рішення відносно Фірми „Харрісонс-Транс-Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю за формою "В2", в якому вказати суму заниження бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за червень 2012 року в розмірі 3972629 грн. та надіслати його Фірмі „Харрісонс-Транс-Сервіс" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді О.І. Степашко С.Е. Острович