Ухвала суду № 48454394, 16.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року м. Київ К/800/31622/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Іванов К.Ю.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 16.07.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013

у справі № 2а-10836/10/2670

за позовом Дочірнього підприємства „Лакталіс-Україна"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі

м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0004992309/0 від 07.07.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2011 позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0004992309/0 від 07.07.2010.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.10.2007 по 31.12.2009 та складено акт № 1479/23-09/25593656 від 23.06.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004992309/0 від 07.07.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 14561540 грн.: основний платіж 7280770 грн., штрафні (фінансові) санкції 7280770 грн.

Перевіркою встановлено заниження позивачем суми скоригованого валового доходу від продажу товарів (робіт, послуг) на суму 9729813 грн. та заниження суми інших доходів на суму 19393270 грн., тобто відхилення між сумами задекларованих та встановлених перевіркою показників складає 29123083 грн., оскільки позивачем не надано до перевірки документи бухгалтерського обліку, а саме: оборотно-сальдових відомостей та журналів - ордерів за рахунками 36 "Розрахунки з покупцями" (в частині субрахунків 362, 363), відомість та журнал-ордер або інші облікові регістри аналітичного обліку за рахунком 31 "Розрахунковий рахунок".

Згідно з пп.7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Відповідно до пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 цього Закону, у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Разом з тим, відповідно до пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону, доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

Однак, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, відповідачем при оподаткуванні операцій з розрахунків в іноземній валюті не було враховано положення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого такі розрахунки методологічно не відповідають наведеним нормам законодавства.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що що зміна у структурі валових доходів та валових витрат відбувається лише у випадку купівлі-продажу іноземної валюти за гривні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що операція купівлі-продажу проходила з однієї іноземної валюти на іншу, то балансова вартість валюти не зміниться, тому гривневий еквівалент іноземної валюти постійно залишається сталим, відповідно структура валових доходів чи витрат також залишиться незмінною.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 у справі № 2а-10836/10/2670 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 у справі № 2а-10836/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді О.І. Степашко Т.М. Шипуліна