Ухвала суду № 48454390, 16.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року м. Київ К/800/43741/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013

у справі 2а/0470/3439/12

за позовом Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний

завод" дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш"

до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції

Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Металургійне підприємство "Дніпродзержинський сталеливарний завод" дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" звернулось до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2012 позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена невиїзна позапланова перевірка МП «Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнє підприємство ПАТ «Дніпровагонмаш» (скорочене найменування ДП «Стальзавод») з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2010, за результатами якої складено акт перевірки від 21.09.2011 № 5000/295/23-408/19309317.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.3., п.1.8. ст.1; п.п.7.2.3. п.7.2., п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4., п.п.7.7.1., п.п.7.7.10. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002332301 яким підприємству зменшено заявлене до відшкодування ПДВ з бюджету у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів на суму 590 215,00грн. за грудень 2010.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про відсутність реального виконання договору, укладеного позивачем з ТОВ «Екобрикет».

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, та складається із сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент укладення договору, його виконання та видачі податкових накладних, ТОВ «Екобрикет» мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не були анульовані.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що податковий кредит позивача по господарських операціях з ТОВ «Екобрикет» підтверджений податковими накладними які відповідають вимогам передбачених Законом України "Про податок на додану вартість".

Крім того, у разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо твердження відповідача про нікчемність укладеної угоди поставки з огляду на акт перевірки контрагента, то такі твердження є безпідставними, оскільки відповідачем не наведено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за таким правочином господарських операцій.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 у справі 2а/0470/3439/12 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 у справі 2а/0470/3439/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді О.І. Степашко Т.М. Шипуліна