Постанова № 48453915, 10.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2015 р. Справа № 816/1638/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці ДФС на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2015р. по справі № 816/1638/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно"

до Полтавської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно", звернувся до суду із адміністративним позовом до Полтавської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №806020002/2014/000113/2 від 19.11.2014 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2014/00323.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник в митній декларації до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК України). Враховуючи, що жодних розбіжностей, ознак підробки або відсутності обовязкових відомостей в даних до митного оформлення документах відповідачем встановлено не було, то приймаючи спірні картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, контролюючий орган діяв з порушенням вимог діючого законодавства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 19.11.2014 року № 806020002/2014/000113/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2014/00323.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень, слугував встановлений митним органом, за наслідками проведеного контролю заявленої позивачем митної вартості товару, факт невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару встановленим умовам, в зв'язку з виявленими і непідтвердженими розбіжностями в документах, через те, що використані декларантом відомості не підтверджують в повному обсязі числові значення складової митної вартості. На підставі наведеного, контролюючим органом правомірно винесено оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Українське зерно" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, 20.08.2014 між Компанією Langfang Meihua Bio-Teehnology Co., Ltd та ТОВ "Українське зерно" укладено контракт № 1415601, згідно з яким Компанія Langfang Meihna Bio-Teehnology Co., Ltd продає, а ТОВ "Українське зерно" купляє L-лізин HCL, L-лізин сульфат та L- треонін 98,5 % на загальну суму 500000 доларів США у кількості, по цінам та в терміни поставки згідно додатків, які є невід'ємною частиною даного Контракту (а.с. 14-16).

Відповідно до додатку 1 (специфікація на товар) поставці підлягає L-лізин HCL у кількості 108 т на загальну суму 146880,00 доларів США (а.с. 17).

З метою здійснення митного контролю та оформлення товару, подано до митного органу подано митну декларацію від 19.11.2014 №806020000/2014/012010 (а.с.50-51).

Митна вартість товарів заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За результатами проведеної перевірки митний дійшов висновку про відмову у прийнятті митної декларації, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2014/00323 (а.с. 54-55).

Також митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 19.11.2014 року №806020002/2014/000113/2, яким митну вартість імпортованих товарів скориговано із застосуванням резервного методу (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), використавши при цьому як основу для розрахунків раніше визначену митну вартість товару, оформленого за митною декларацією №112050000/2014/23384 від 22.10.2014 року (а.с.52-53).

Позивач, не погодившись із зазначеними рішенням та карткою відмови, звернувся до суду із даним позовом.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, фактичною підставою для коригування митної вартості товарів слугував встановлений митним органом, за наслідками проведеного контролю заявленої позивачем митної вартості товару, факт невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару встановленим умовам, в зв'язку з виявленими і непідтвердженими розбіжностями в документах, через те, що використані декларантом відомості не підтверджують в повному обсязі числові значення складової митної вартості, а саме до митного оформлення подано платіжне доручення на суму 100% вартості товару, але в графі "Призначення платежу" не вказано номер рахунку фактури, відповідно до якого проводилась оплата.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що позивачем під митного оформлення було надано всі необхідні документи, які передбачені ст. 53 МК України, що підтверджують митну вартість придбаного товару, та як наслідок, обґрунтовано визначено його митну вартість за ціною договору (контракту).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Згідно із вимогами ч.ч. 4,5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У відповідності до положень ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі - продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу положень ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, згідно із ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно із положеннями ч.ч. 4-6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Як було встановлено під час судового розгляду, за наслідком проведеної процедури митного контролю відповідачем встановлено, що у поданих позивачем документах відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме, до митного оформлення подано платіжне доручення на суму 100% вартості товару, але в графі "Призначення платежу" не вказано номер рахунку фактури, відповідно до якого проводилась оплата. В звязку з чим, митний орган дійшов висновку про неможливість ідентифікувати вказаний документ як такий, що відноситься до даної поставки.

Згідно ст.33 МК України, митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

Як вказує відповідач, наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару №1 становить 1,44 дол. США за кг., в той час, як рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками, оформленого за МД від 22.10.2014 року № 112050000/2014/23384, що визнана митним органом, становить 1,55 дол. США за кг.

З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі, відповідачем проведено консультацію з декларантом.

Під час консультацій декларанта, відповідно до вимог ч. 3 ст.53 МК України, зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації, 2) каталоги, специфікації, прейскуранта (прайс-листи) виробника товару, 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) копії митної декларації країни відправлення; 5) інші документи за власним бажанням.

Декларантом додатково подано прайс-лист, рахунок на передоплату товару, експортну МД, інші документи не подано.

Відповідач вказує, що у митній декларації країни відправлення від 12.09.2014 року №021320140630068513 зазначений номер коносаменту 868481406. В свою чергу, до митного контролю подано коносамент з іншим номером та датою, а саме №SZSCN1409046 від 17.09.2014 року. Тобто, митна декларація країни відправлення містить розбіжності щодо товаросупровідних документів поданих до митного контролю й не може бути врахована для підтвердження заявленої митної вартості декларантом.

Також встановлено, що згідно п.3.3 Договору транспортного експедирування від 23.09.2014 року №2309/14-1, вартість послуг експедитора зазначається в Додатках/Заявках/Рахунках, що є невід'ємною частиною договору.

В свою чергу, у рахунку на оплату послуг за перевезення вантажу від 30.10.2014 року №1410319 зазначено лише вартість морського фрахту, але не зазначено вартість наданих послуг експедитором.

Також, відповідно до п.3.2 Договору транспортного експедирування від 23.09.2014 року №2309/14-1, позивач сплачує рахунки експедитора у день їх виставлення. У разі несплати рахунків в день їх виставлення, експедитор виставляє для оплати додатковий рахунок на суму компенсації, пов'язаної з девальвацією гривни по відношенню до долара США за період з дати виставлення першого рахунка до його оплати. Такий додатковий рахунок експедитора належить до оплати позивачем на протязі одного банківського дня з дати його виставлення.

Позивачем до позову долучене платіжне доручення № 2930 від 05.11.2014 року на оплату за транспортно-експедиторські послуги по рахунку № 1410319 від 30.10.2014 року, тобто оплата здійснена із запізненням на 5 днів. Додатковий рахунок на суму компенсації, пов'язаної з девальвацією гривні по відношенню до долара США за період з дати виставлення першого рахунка до його оплати позивачем не надано.

Проте, приймаючи до уваги умови договору № 2309/14-1, колегія суддів зазначає, що невиконання позивачем оплати рахунків експедитора у день їх виставлення впливає на визначення митної вартості товару.

Крім цього, товар в Україну поставлявся на умовах FОВ згідно з Інкотермс, а отже даними умовами передбачено здійснення страхування.

Договором № 2309/14-1 передбачено, що експедитор здійснює страхування вантажу за заявкою позивача.

Однак, позивачем не надано підтверджуючих документів щодо здійснення чи не здійснення страхування та його оплати.

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - (GATT), згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, оцінка ввезеного товару має базуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Під «дійсною вартістю» розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Наявність спеціальних цін може свідчити про умови, які впливають на вартість товару та не можуть бути обраховані при визначенні митної вартості.

Враховуючи зазначене, ціни, вказані в прайс-листі не можуть вважатися дійсною вартістю товару у розумінні статті VII GATT, оскільки встановлені саме для імпортера підприємства.

Оскільки додатково подані документи не усувають вказаної при консультації розбіжності та не підтверджують складові митної вартості, вони носять інформативний характер і не можуть бути використані для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно ч. 8 ст. 55 МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Таким чином, позивач має право скористатися вказаним правом та надати до митного органу додаткові документи. В такому випадку митний орган зобов'язаний їх розглянути та прийняти рішення. У разі не згоди з прийнятим рішенням позивач буде мати можливість оскаржити його до суду із посиланням на документи, які ним були додані додатково для митного органу.

Відповідно до положень ч.ч.1-2 ст. 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Відповідачем у рішенні про коригування митної вартості обґрунтовано неможливість використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально (документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх необхідних відомостей).

Крім того, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з аналогічними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

В зв'язку з чим, відповідачем застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, за яким митну вартість визначено на підставі раніше визнаної митної вартості згідно МД від 22.10.2014 року № 112050000/2014/23384, занесеної до інформаційної бази митного органу.

Посилання позивача на недоведення митним органом достатніх обґрунтувань неможливості послідовного застосування інших методів визначення митної вартості колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у відповідності до положень МК України, які регламентують порядок використання інших методів, відсутність необхідних даних для проведення розрахунків є достатньою підставою для неможливості застосування того чи іншого методу.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що під час розрахунку митної вартості товарів на підставі статті 60 МК України, з урахуванням раніше визнаної митної вартості, митний орган діяв на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства, в звязку з чим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №806020002/2014/000113/2 від 19.11.2014 року є законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 11 статті 264 МК України ,орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 12 ст. 264 МК України).

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що картка відмови у митному оформленні товару №806020002/2014/00323 прийнята у зв'язку порушенням позивачем вимог статей 52, 58, 60 МК України в частині заявлення митної вартості товару, колегія суддів дійшла висновку про її законність та обґрунтованість.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучи субєктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність відмови у митному оформленні товару та коригування митної вартості товару за резервним методом.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку щодо обгрунтованості заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 року по справі №816/1638/15 не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці ДФС задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2015р. по справі №816/1638/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Полтавської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3

Повний текст постанови виготовлений 12.08.2015 р.