Рішення № 4845359, 05.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/269

05.08.09

За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Борисіль»

до Відкритого акціонерного товариства Банку «Біг Енергія»

про стягнення 2 474 565,33 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –

Шабаліна О.О., представник за дов. б/н від 06.10.2008;

від відповідача

не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2009 року Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(далі –Позивач, або Вкладник) звернулось до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства Банку «Біг Енергія»(далі –Відповідач, або Банк) про стягнення заборгованості в сумі 2 474 565,33 грн. за договором №30/10-11-06 банківського вкладу (депозиту) ( з щомісячною виплатою процентів) від 10.11.2006 (далі –Депозитний договір).

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов Депозитного договору Позивач перерахував на вкладний (депозитний) рахунок №26154001001724 грошові кошти в сумі 90 000 000 грн.

Строк розміщення вкладу додатковою угодою до Депозитного договору від 01.10.2008 був продовжений до 19.11.2009.

Однак, як зазначив Позивач, Відповідач в порушення умов Депозитного договору, зокрема п.2.1, 2.4 прострочив виплату суму відсотків:

1 143 422,62 грн. за жовтень 2008 року на 1 день;

1 219 672,13 грн. за грудень 2008 року на 5 днів;

1 223 013,70 грн. за січень 2009 Банк не виплатив (останній термін перерахування 06.02.2009);

1 104 657,53 грн. за лютий 2009 року Банк не виплатив (останній термін перерахування 06.03.2009).

У ході проведення судового засідання 15.06.2009 представник Позивача подав заяву, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) про збільшення суми позову та просив стягнути з Відповідача 6 429 196,47 грн.

05.08.2009 представник Позивача подав заяву про збільшення та просив суд стягнути з Відповідача: 7 140 821,91 грн. –нарахованих відсотків на депозитний вклад, 479 452,98 грн. –пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 62 163,11 грн. –3% річних та 229 226,54 грн. –індексу інфляції.

Копію даної заяви Позивачем було надіслано на адресу Відповідача 28.07.2009, що зокрема підтверджується квитанцією за №848747.

15.06.2009 Відповідач подав відзив на позовну заяву, в порядку ст. 59 ГПК України, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив з тих підстав, що постановою Національного банку України №134 від 13.03.2009 у ВАТ Банку «Буг Енергія»призначена тимчасова адміністрація терміном на 1 рік. На підставі ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі –Закон) зазначеною постановою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів терміном з 16.03.2009 до 15.09.2009.

Відповідно до статті 85 Закону протягом дії мораторію забороняється стягнення на підстав виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, Відповідач вважає, що позовні вимоги стосовно стягнення заборгованості по відсотках за період з 01.01.2009 до 28.02.2009 не можуть бути задоволенні під час дії мораторію.

Стовно позовних вимог про стягнення пені, індексу інфляції та річних відсотків за неналежне виконання зобов’язань по депозитному договору, Відповідач вважає, що їх нараховано неправомірно, в супереч ст. 85 Закону.

03.08.2009 до загального відділу суду надійшло клопотання від Відповідача про відкладення розгляду справи, в зв’язку з відпусткою його представника.

Розглянувши у судовому засіданні дане клопотання, заслухавши думку представника Позивача, який проти задоволення цього клопотання заперечував, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

- розгляд справи неодноразово вже відкладався;

- у разі наявності наміру надати додаткові заперечення на позовну заяву чи додаткові докази, Відповідач мав можливість їх надати у письмовій формі через канцелярію суду до дати судового засідання;

- у разі неможливості участі певного представника, Відповідач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у засіданні суду (направити іншого свого юриста).

За таких обставин відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.11.2006 між Позивачем та Відповідачем укладено Депозитний договір, відповідно до п.1.1 Банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок №26154001001724, а Вкладник перераховує на цей рахунок грошові кошти у безготівковій формі (далі –Вклад (депозит), у сумі 5 000 000 грн. на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 Депозитного договору передбачено, що Вклад (депозит) розміщується на вкладному (депозитному) рахунку на строк з дня надходження суми, вказаної у п.1.1 цього договору, до 15 листопада 2007 року включно. Дата повернення Вкладу (депозиту) 16 листопада 16 листопада 2007 року.

Відповідно до п.1.3 Депозитного договору, процентна ставка на Вклад (депозит) становить 13% річних.

Відповідно до п.2.4 Депозитного договору нараховані проценти перераховуються Банком на поточний рахунок Вкладника, вказаний у п.6 цього договору, щомісячно –в перший банківський день місяця.

10.11.2006 між Позивачем (Заставодержатель) та Відповідачем (Заставодавець) укладено договір застави №К/10-11-06 застави майнових прав, відповідно до п.1.2 якого за цим договором забезпечується виконання зобов’язання Заставодавця перед Заставодержателем, що виникло на підставі Депозитного договору за умовами якого Заставодавець зобов’язаний повернути Заставодержателю депозитні кошти (далі –депозит) в кінцевий термін користування Депозитним договором, в кінці терміну договору – 16 листопада 2007 року у сумі 50 000 000 грн. та сплачувати проценти за користування депозитом у розмірі 13% річних та у розмірі неустойки і збитків у разі їх виникнення, а також до умов Депозитного договору повернути депозит у повному обсязі, сплатити проценти та суми неустойки у випадку їх вимагання Заставодержателем.

31.10.2007, 21.07.2008 між Позивачем та Відповідачем були укладені додаткові угоди №1 та №2 до Депозитного договору.

01.10.2008 між сторонами у справі, було укладено додаткову угоду №3 до Депозитного договору, якою сторони вирішили продовжити строк розміщення вкладу до 19 листопада 2009 року. Дата повернення Вкладу (депозиту) –20 листопада 2008 року та погодили, що починаючи з 1 жовтня 2008 року процента ставка на Вклад (депозит) становить 15% річних.

01.12.2008 сторони уклали додаткову угоду №4, якою погодили доповнити п.2.4 Депозитного договору наступним абзацем: на період з 1 грудня 2008 року до 1 червня 2009 року нараховані проценти перераховуються Банком на поточний рахунок Вкладника, вказаний у п.6 цього договору, щомісячно –протягом перших 5 (п’яти) банківських днів місяця.

01.12.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №5 до депозитного договору, якою сторони погодили доповнити п.1.3 договору наступним абзацем: починаючи з 1 грудня 2008 року процента ставка на Вклад (депозит) становить 16% річних.

На виконання умов Депозитного договору Вкладник перерахував 90 000 000 грн. на відкритий депозитний рахунок №26154001001724, що підтверджується платіжними дорученнями №492 від 01.11.2008 та №2548 від 30.11.2006, а також банківськими виписками по особовому рахунку Позивача.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Таким чином, Депозитний договір за своєю правовою природою належить до договорів банківського вкладу.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).

Аналогічні положення закріплені й у статті 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як слідує з матеріалів справи, Банк, в суперечив умовам Депозитного договору, зокрема п.2.4 прострочив виплату суми відсотків в сумі:

1 143 442,62 грн. за жовтень 2008 року на 1 день;

1 219 672,13 грн. за грудень 2008 року на 5 днів.

Відсотки нараховані за січень, лютий, березень, квітень, травень та червень 2009 року в сумі 1 223 013,70 грн., 1 104 657,53 грн., 1 223 013,70 грн., 1 183 561,64 грн., 1 223 013,70 грн. та 1 183 561,64 грн. відповідно Банком на рахунок Вкладника перераховані не були.

Згідно ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

На підставі ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи зазначене, позовна вимога в частині стягнення з Відповідача нарахованих процентів в сумі 7 140 821 (сім мільйонів сто сорок тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 91 коп. за період з січня-червня 2009 року є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач просив стягнути з Відповідача пеню за прострочення грошового зобов’язання в сумі 479 452,98 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Правління Національного банку України № 134 «Про призначення тимчасової адміністрації у Відритому акціонерному товаристві Банку «Біг Енергія»призначено у ВАТ Банку «Біг Енергія»тимчасову адміністрацію строком на 1 рік –з 16.03.2009 до 15.03.2010, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану ВАТ Банку «Біг Енергія»введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 16.03.2009 до 15.09.2009.

Стаття 58 Закону передбачає, що у разі оголошення мораторію банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань. За змістом вказаної статті на зобов'язання, що виникли як до введення мораторію, так і після введення мораторію, пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 85 Закону потягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як вбачається з матеріалів справи Позивач просить стягнути пеню, яка нараховувалась до 05.08.2009, що суперечить вищевказаному положенню п.3 ст. 85 Закону.

Враховуючи, що Позивач проводив нарахування пені і після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Банку, суд керуючись статтею 55 ГПК України здійснює перерахунок пені, яка складає:

Сума боргу

(грн.)

Період прострочення

кількість днів прострочення

облікова ставка НБУ*2

пеня

(грн.)

1 143 445,62

з 04.11.2008 до 04.11.2008

1

24%

751,85

1 219 672,13

з 10.01.2009 до 14.01.2009

5

24%

4 009,88

1 223 013,70

з 07.02.2009 до 15.03.2009

37

24%

29 754,41

1 104 657,53

з 07.03.2009 до 15.03.2009

9

24%

6 537,15

Отже, підлягає стягненню пеня у сумі 41 053,29 грн.

Позивач також просив стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 62 163,11 грн. та 229 226,54 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як убачається із зазначеної норми (зокрема назви статті), вона містить положення про відповідальність за порушення грошового зобов’язання.

Відтак, враховуючи той факт, що Позивач проводив нарахування 3% річних та інфляційних втрат і після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Банку, суд керуючись статтею 55 ГПК України здійснює перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, які складають:

Сума боргу

(грн.)

Період прострочення

кількість днів прострочення

3% річних, грн.

Індексі інфляції, грн.

1 143 445,62

з 04.11.2008 до 04.11.2008

1

93,98

571,72

1 219 672,13

з 10.01.2009 до 14.01.2009

5

501,24

5 704,92

1 223 013,70

з 07.02.2009 до 15.03.2009

37

3 719,30

22 699,02

1 104 657,53

з 07.03.2009 до 15.03.2009

9

817,14

4 489,90

5131,66

33 465,56

Відтак, 3% річних та інфляційні витрати підлягають задоволенню в сумі 5 131,66 грн. та 33 465,56 грн. відповідно.

Посилання Відповідача на введений у нього мораторій на задоволення вимог кредиторів суд не бере до уваги виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Враховуючи дані норми, при введені у банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, останній звільняється від відповідальності за невиконання тих зобов’язань на які поширюється дія мораторію, позаяк вина банку у невиконанні або несвоєчасному виконанні цих зобов'язань відсутня.

При розгляді справи судом було встановлено, що Банк повинен був виконати свої зобов’язання з повернення депозиту до введення мораторію. Ці зобов’язання відповідач не виконав без поважних на те причин, тим самим порушивши права та законні інтереси позивача, як власника вкладу.

Частинами 1 та 4 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку відповідача за Депозитним договором щодо стягнення на користь Позивачу нарахованих на депозитний вклад відсотків.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Системний аналіз змісту положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону дає підстави для висновку про те, що відповідно до положень частини 2 статті 58 та пункту 2 частини 3 статті 85 вказаного Закону банк звільняється від відповідальності, яка виникає у зв’язку із невиконанням зобов’язань на які поширюється дія мораторію, саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання цих зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати Позивача підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Банк «Біг Енергія»(01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 15, ідентифікаційний код 20023465) на користь Державного підприємства «Міжнародного аеропорту «Бориспіль»(08307, Київська область, м. Бориспіль-7, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», р/р 26008013950016 в АКІБ «УкрСіббанк»в м. Києві, МФО 300733, ідентифікаційний код 20572069) 7 140 821 (сім мільйонів сто сорок тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 91 коп. нарахованих відсотків за депозитним вкладом з січня до червня 2009 року, 41 053 (сорок одну тисячу п’ятдесят три) грн. 29 коп. пені, 5 131 (п’ять тисяч сто тридцять одну) грн. 66 коп. 3% річних, 33 465 (тридцять три тисячі чотириста шістдесят п’ять) грн. 56 коп. інфляційних витрат, а також 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя

Сташків Р.Б.