Ухвала суду № 48452699, 05.08.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 р. Справа № 876/3897/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Довгої О.І., Затолочного В.С.

за участю секретаря Бєлкіної Н.І.

представника позивача Лісного В.Д.

представника відповідача Юрченка Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 р. у справі №813/8083/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Снєжка-Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 р. у справі №813/8083/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Снєжка-Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, позов було задоволено повністю. Постановлено визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби № 000133100/4230 від 20.03.2013 року.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга мотивована тим, що враховуючи норми Податкового кодексу України та Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 12.01.1993 року, а також той факт, що АТ «Снєжка» (Польща) не виступає бенефіціарним (фактичним) отримувачем роялті (що випливає із положень Субліцензійної угоди №14/11/DKE на користування товарними знаками і на користування технологією ноу-хау від 03.01.2011 року, Угоди щодо ліцензії між АТ «Снєжка» та ТОВ «ІР Solutions» від 30.12.2010 року та Договору про співпрацю L/2009/Т від 02.01.2009 року), ТОВ «Снєжка-Україна» безпідставно застосовано зменшену ставку податку в розмірі 10%, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу у вигляді роялті нерезиденту АТ «Снєжка» (Польща). Вважає, що положення Ліцензійного договору, укладеного між АТ «Снєжка» та ТОВ «ІР Solutions» від 30.12.2010 р. вказують на те, що АТ «Снєжка» є лише посередником щодо отриманого доходу.

В судових засіданнях представник скаржника апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній мотивів.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю. Посилається на те, що якщо договір, який укладено правовласником та платником податків, не є договором комісії, доручення та агентським договором, для оподаткування платежів, які нараховуються на користь нерезидента, платник податку може застосовувати положення статті 103 Кодексу і міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування. Договори, відповідно до яких позивач здійснював виплату роялті на користь нерезидента не мають ознак агентського чи посередницького договору, більше того відповідно до Угоди від 30 грудня 2010 року, укладеної між ТОВ «IP Solutions» та АТ Фабрика Фарб і Лаків «Снєжка» (далі - АТ «Снєжка), останньому надано право розпоряджатись правами на товарні знаки на території України та Білорусі на власний розсуд та отримувати з цього дохід.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Як правильно встановив суд першої інстанції, з 18.02.2013 р. по 11.03.2013 р. проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Снєжка-Україна» (код ЄДРПОУ 30648854) з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів нерезидентів при виплаті резиденту Республіки Польща Fabrika Farb i Lakierow «SNIEZKA» роялті за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року та дотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків за імпортними операціями по зовнішньоекономічному контракту від 12.10.2011 року № 1120/3/GG (по даті здійснення платежу за імпортною операцією 26.10.2011 року), за результатами якої складено акт № 167/31-00/30648854 від 18.03.2013 р. В акті зафіксовано порушення п. 103.2 ст. 103, п. 160.2 ст. 160 ПК України, зі змінами і доповненнями, внаслідок чого ТОВ «Снєжка-Україна» не утримало і не внесло до бюджету податок з доходів іноземної юридичної особи за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. на загальну суму 664716 грн., у тому числі за І кв. 2011 р. в сумі 3576 грн., ІІ кв. 2011 р. в сумі 1359 грн., за ІІІ кв. 2011 р. в сумі 171686 грн., за IV кв. 2011 р. в сумі 125795 грн., за I кв. 2012 р. в сумі 54907 грн., ІІ кв. 2012 р. в сумі 78720 грн., ІІІ кв. 2012 р. в сумі 100898 грн., IV кв. 2012 р. в сумі 127775 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000133100/4230 від 20.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 755292 грн. (в т.ч. основний платіж - 664716 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 90576 грн.).

Суд першої інстанції підставно визначив, що спір виник щодо правильності визначення позивачем податкового зобов'язання з податку на доходи нерезидентів, а саме: застосування зменшеної ставки податку відповідно до умов міжнародного договору.

Між АТ «Снєжка» (Субліцензіар) та ТОВ «Снєжка-Україна» (Субліцензіат), укладено Субліцензійну угоду №14/11/DKE на користування товарними знаками і на користування технологією ноу-хау, за якою Субліцензіар надає Субліцензіату повну і невиключну субліцензію на користування товарними знаками на території країни і за кордоном. Субліцензіар заявляє, що на основі договору від 28.12.2010 року, укладеного з ТзОВ АйПі Солюшинз (ІР Solutions sp.z.o.o.), що діє з 22.12.2010 року, він отримав ліцензію на користування Товарними знаками і що в нього є повноваження укласти цей субліцензійний договір. Предметом договору є також передача Субліцензіаром на користь Субліцензіата невиключеного права на доступ до технічних знань щодо процесу виготовлення товарів, визначених в додатку № 2 до договору, які є комерційною таємницею Субліцензіара (далі «ноу - хау»). В силу надання субліцензії на користування товарними знаками та технологією ноу-хау Субліцензіар отримуватиме від Субліцензіата ліцензійну оплату в розмірі 4% від доходу Субліцензіата від продажу товарів, що вироблені Субліцензіатом та позначені Товарними знаками, в даному календарному місяці на підставі щомісячного звіту. Розмір оплати за надання субліцензії на користування товарними знаками складає 3%, а розмір оплати за користування технологією ноу-хау складає 1% доходу від продажу товарів, вироблених Субліцензіатом та позначених товарними знаками в місячному обчисленні.

Відповідно до Субліцензійної угоди №14/11/DKE позивач проводив виплату доходу на користь нерезидента із утриманням податку з доходу нерезидента за ставкою 10%.

Ліцензійним договором на використання товарних знаків, укладеним у м. Бжезніца 28.12.2010 року між ТОВ «ІР Solutions» м. Бжезніца та АТ «СНЄЖКА», передбачено надання Ліцензії на використання Ліцензіатом товарних знаків. Положення Ліцензійного договору передбачають можливість без шкоди для решти положень, на підставі Договору та без необхідності отримання додаткової згоди у письмовій формі Ліцензіару уповноважувати Ліцензіата надавати субліцензії залежним товариствам і укладати з ними відповідні субліцензійні договори. Окрім цього, відносини між фактичним власником торгової марки та ліцензіатом регулює угода щодо ліцензії між АТ «СНЄЖКА» та ТОВ «ІР Solutions» відповідно до умов якої ТОВ «ІР Solutions» передає АТ «СНЄЖКА» право розпоряджатися товарними знаками на засадах, описаних у Договорі. З цією метою воно надає їй право передавати право користування товарними знаками третім особам на території України та Білорусі шляхом укладання субліцензійних договорів, а також отримувати прибуток від такої передачі.

Між позивачем та АТ «Снєжка» укладено Договір про співпрацю L/2009/Т від 02.01.2009 року, предметом до якого є постійна співпраця між сторонами, що стосується обслуговування клієнтів щодо виготовлення продуктів ТОВ «Снєжка-Україна», та їх постачання клієнтам, а також комплексне обслуговування рекламаційного процесу, що стосується продуктів. Договором також передбачено, що в силу надання виключного права ТОВ «Снєжка-Україна» зобов'язується передавати на користь АТ «Снєжка» річну винагороду у формі комісійної винагороди від вартості продажу продуктів нетто на користь клієнтів. ТОВ «Снєжка-Україна» зобов'язане сплатити комісійну винагороду в розмірі 1,2% від загальної суми обігу нетто, отриманого на території України з продажу виробів, виготовлених ТОВ «Снєжка-Україна» на території України, наведених в додатку № 1.

Відповідно до пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування торгівельною маркою, є роялті. За правилами пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи у вигляді роялті, сплачені резидентами України, є доходами нерезидента з джерелом їх походження з України. Відповідно до пп. 160.2 ст. 160 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента будь-яку виплату доходу, утримують податок на прибуток за ставкою 15 відсотків від суми такого доходу, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 12 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 11.03.1994 року роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо цей резидент є фактичним бенефіціаром цих роялті і підлягає оподаткуванню стосовно роялті в цій другій Договірній Державі. Однак, ці доходи можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 10 процентів загальної суми надходжень.

Разом з тим, п. 103.2 ст. 103 ПК України встановлено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 ПК України. При цьому, згідно з п. 103.2 ст. 103 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або тільки посередником щодо такого доходу. Документом, який підтверджує, що нерезидент, якому виплачуються роялті, є їх бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником), є договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

У статті 1107 ЦК України договорами щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності визначено: 1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар) може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері. Згідно з ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦК та іншого закону.

У даному випадку власником на підставі відповідної ліцензійної угоди надана виключна ліцензія компанії АТ «Снєжка» на використання вказаних торговельних марок на території України, тобто власник не має права використовувати зазначені торговельні марки на території України, як і надавати право на їх використання іншим особам.

Ліцензійний договір на використання товарних знаків укладений у м. Бжезніца 28.12.2010 року між ТОВ «ІР Solutions» (Республіка Польща) та АТ «Снєжка» (Республіка Польща), угода щодо ліцензії між АТ «Снєжка» (Республіка Польща) та ТОВ «ІР Solutions» (Республіка Польща) та щодо надання ліцензії на використання торговельних марок та права розпоряджатися ними, відповідно до норм ст. ст. 1107-1109 ЦК України є договором щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Таким чином, Фабрика фарб і лаків «СНЄЖКА» є особою, що має право на отримання доходів, тобто для ТОВ «Снєжка-Україна» є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у розумінні п. 103.2 та п. 103.3 ст. 103 ПК України.

За Договором про співпрацю L/2009/Т від 02.01.2009 року, посилання скаржника про те, що нерезидент не є фактичним бенефіціаром, базуються лише на тій обставині, що цей нерезидент - отримувач коштів, не є власником об'єкту інтелектуальної власності, а висновок, про те, що АТ «Снєжка» є посередником щодо отриманих доходів не підтверджується доказами у справі.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акту письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Суд першої інстанції підставно встановив, що скаржником не було доведено його посилань того, чи є АТ «Снєжка» бенефіціарним отримувачем доходу, отриманого за субліцензійним договором та договором про співпрацю. Не було подано таких доказів і суду апеляційної інстанції. Твердження скаржника на те, що в ліцензійному договорі та субліцензійній угоді встановлено однакові розміри ліцензійної плати та плати за надання субліцензії - 3%, не спростовують висновків суду. Посередницький характер відносин не пов'язаний із розміром доходу від такої діяльності.

Мотиви апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 р. у справі №813/8083/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Довга О.І.

Затолочний В.С.

Повний текст ухвали складений 07.08.2015 року.