Ухвала суду № 48452602, 11.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4661/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

11 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 червня 2015 року в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що будучи іпотекодержателем він має переважне право задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмету іпотеки, а тому звернення інших стягувачів, на підставі яких були накладені арешти на даний предмет іпотеки, порушує його права та не допускається законом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно сформованої 10 березня 2015 року інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - фізичної особи ОСОБА_2, на підставі виданої головним державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м.Києві Чайкою І.В. постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої 17 квітня 2014 року №43034647, державним реєстратором реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві Сергою Н.І. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 травня 2014 року індексний №13230548, відповідно до якого накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2

Зазначеною довідкою також підтверджується, що на підставі постанови ВДВС Дніпровського РУЮ м.Києва від 21 квітня 2010 року серії ВП №18809746/8, 22 квітня 2010 року зареєстровано обтяження невизначеного майна, всього нерухомого майна №9755174 у вигляді арешту нерухомого майна ОСОБА_2

Порушення своїх прав внаслідок накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, позивач обґрунтовує наступним:

19 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №2619/0808/71-078-Z-1, відповідно до умов якого у якості забезпечення виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору від 19 серпня 2008 року №2619/0808/71-078 на суму кредиту 134890,00 доларів США, іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю квартиру під АДРЕСА_1, вартістю 651750,00 грн.

За договором факторингу від 28 листопада 2012 року №15 та договором про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року, укладених між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», ПАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «ФК «Вектор Плюс» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованостей боржників, та права вимоги за іпотечними договорами, у тому числі за іпотечним договором від 19 серпня 2008 року №2619/0808/71-078-Z-1.

Згідно витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація змін) від 04 грудня 2012 року №39112548, 30 листопада 2012 року приватним нотаріусом Костюк-Федорук К.О. було зареєстровано відступлення права на підставі договору про відступлення права за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року, вилучено іпотекодержателя ВАТ «Сведбанк» та додано іпотекодержателя ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що дії відповідача щодо накладення арешту на майно відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження», тому позовні вимоги про визнання протиправними арештів, накладених на підставі постанови ВДВС Дніпровського РУЮ від 21 квітня 2010 року ВП №18809746/8 та постанови ВДВС Дніпровського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17 квітня 2014 року №43034647, не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови від 21 квітня 2010 року) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Частиною 1 ст.55 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови від 21 квітня 2010 року) встановлено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

В силу вимог ч.2 ст.55 зазначеного Закону (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови від 21 квітня 2010 року) державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Частиною 6 ст.55 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови від 21 квітня 2010 року) передбачено, що арешт застосовується: для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

З наведених норм вбачається право державного виконавця накладати арешт на майно боржника з метою збереження його майна, що підлягає наступній передачі стягувачу або реалізації.

Згідно ч.1 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови від 21 квітня 2010 року) стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Відповідно до ч.3 ст.52 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови від 21 квітня 2010 року) для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Норми щодо звернення стягнення на заставлене майно аналогічні наведеним містяться в Законі України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинною станом на день прийняття постанови ВДВС Дніпровського РУЮ у м.Києві від 17 квітня 2014 року №43034647.

28 липня 2015 року Київським апеляційним адміністративним судом до ВДВС Дніпровського РУЮ у м.Києві було направлено запит вих.№02.3-13/6346 про надання до суду копій матеріалів виконавчого провадження №18809746/8 та №43034647, що стосуються арешту та реалізації (за наявності) квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2

10 серпня 2015 року відповідачем було надано відповідь №29650 на запит суду від 28 липня 2015 року вих.№02.3-13/6346 разом з копіями відповідних документів.

З копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 квітня 2010 року ВП №18809746 вбачається, що на підставі виконавчого листа №2-932, виданого 31 березня 2010 року Дніпровським районним судом м.Києва щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» боргу у розмірі 111685 грн., відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2, у межах суми звернення стягнення 111685,00 грн.

Згідно копії витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22 квітня 2010 року №26912278 на все нерухоме майно ОСОБА_2 встановлено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна на підставі постанови ВДВС Дніпровського РУЮ м.Києва від 21 квітня 2010 року ВП №18809746/8.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17 квітня 2014 року ВП №43034647 при примусовому виконанні виконавчого листа №2-2822/2011, виданого 25 липня 2012 року Деснянським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості в сумі 126162,65 грн., накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2, у межах суми звернення стягнення 126162,65 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_2

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що дії відповідача по винесенню постанов від 21 квітня 2010 року ВП №18809746/8 та від 17 квітня 2014 року ВП №43034647, якими накладено арешт на все майно ОСОБА_2, в тому числі на квартиру загальною площею 66,8 кв.м, житловою 29,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є правомірними та вчиненими відповідно до вимог Конституції України та норм Закону України «Про виконавче провадження» (чинних на момент винесення оскаржуваних постанов).

Позивачем не надано до суду доказів, які б підтверджували настання заставного випадку згідно договору іпотеки та доказів звернення ним стягнення на предмет іпотеки, оскільки за додатком 1 до кредитного договору від 19 серпня 2008 року №2619/0808/71-078 «графік погашення заборгованості» виконання умов даного договору шляхом внесення платежів ОСОБА_2 рівними частинами передбачено до 19 серпня 2038 року.

Також судом встановлено відсутність належних доказів, що вартість предмета застави (іпотеки) не перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

В силу ч.6 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Матеріалами справи не підтверджується вилучення або примусова реалізація арештованої квартири АДРЕСА_1, а тому арешт майна в межах суми стягнення за виконавчими документами, в тому числі і зазначеного вище майна ОСОБА_2, не порушує чи обмежує права позивача на задоволення його вимог за договором. При цьому, згідно вищенаведеної ч.6 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, вимоги заставодержателя задовольняються в першу чергу, а залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та правомірності дій відповідача по винесенню постанов від 21 квітня 2010 року ВП №18809746/8 та від 17 квітня 2014 року ВП №43034647, якими накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в межах суми звернення стягнення, а також відсутності правових підстав для зобов'язання відповідача звільнити з-під арешту майно.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 червня 2015 року прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 14 серпня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.