Ухвала суду № 48452513, 13.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/758/14 Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Горяйнова А.М., Мєзєнцева Є.І.,

при секретарі: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами відповідачів Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Управління Державної казначейської служби України у м.Чернігові Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Управління Державної казначейської служби України у м.Чернігові про стягнення бюджетного відшкодування та пені, -

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області про стягнення бюджетного відшкодування та пені.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року в сумі 226 721,00 грн.; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено позивач взятий на облік у ДПІ в м. Чернігові як платник податків, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом від 15.07.2013 року та копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 10010988861 від 08.04.2008 року.

Позивачем 21 червня 2010 року електронною поштою подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, у рядку 25 якої позивачем визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 226 721,00 грн.. До вказаної декларації позивачем також подано заяву про повернення 226 721,00 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Листом від 21.06.2010 року № 8148/Я/28-109 позивача повідомлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року, подана електронною поштою 21.06.2010 року, не визнана як податкова звітність.

В подальшому податковим органом проведено перевірку з питань своєчасності подання позивачем декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, за результатами якої складено акт від 22.09.2010 року.

Перевіркою встановлено, що податкова декларація за травень 2010 року фактично не подана, чим порушено вимоги абзаців «а» та «б» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У зв'язку із вищезазначеними порушеннями Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003631740/0 від 28.10.2010, яким визначено позивачу суму штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн..

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 року у справі № 2а/2570/780/2011, що набрала законної сили, зазначене податкове повідомлення-рішення визнано нечинним та встановлено, що невизнання Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року є протиправним, а податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року вважається такою, що була подана.

10 липня 2013 року та 28 листопада 2013 року позивач зверталася до відповідача з листами про здійснення бюджетного відшкодування за травень 2010 року у розмірі 226 721,00 грн., проте коштів позивачу повернуто не було.

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу ().

Підпункт 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону передбачає, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

За змістом підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем дотримано процедуру декларування та заявлення до повернення бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість. При цьому, податковим органом не було проведено ні документальної невиїзної чи виїзної перевірок щодо достовірності задекларованих даних позивачем у строк, визначений законодавством, не надано відповідного висновку, як і не надіслано податкового повідомлення з зазначенням підстав для відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Водночас, позивачем до суду першої інстанції надано документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у квітні 2010, а саме: договір комісії на продаж товару на експорт № 2/02 від 05.02.2010 року, укладений між позивачем та приватним підприємством «Агропродопт», ВМД №102000009/0/011287 від 14.04.2010 року, ВМД №102000009/0/011216 від 09.04.2010 року, ВМД №102000009/0/011398 від 21.04.2010 року - загальна фактична вартість 1429138,96 грн., податкові накладні № 252, №М/01123 від 13.04.2010 року, № 21 від 08.04.2010 року на загальну суму 1360324,00 грн. (в тому числі ПДВ - 226720,67 грн.).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належним чином підтверджено право на відшкодування відповідної суми з податку на додану вартість. При цьому, нездійснення відповідачами у встановлений термін передбачених податковим законодавством дій щодо підтвердження заявлених сум з податку на додану вартість не може порушувати права позивача на відповідне відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного відповідачами рішенні.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги відповідачів Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, Управління Державної казначейської служби України у м.Чернігові Чернігівської області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 13.08.2015 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Горяйнов А.М.

Мєзєнцев Є.І.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С