Ухвала суду № 48452447, 06.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15998/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Прокуратури м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Прокуратури м. Києва, третя особа - Прокуратура Деснянського району м. Києва про скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Прокуратури м. Києва, третя особа - Прокуратура Деснянського району м. Києва, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 27.10.2014 року вх. №01-5/79968/14, просив:

скасувати Наказ Відповідача про звільнення ОСОБА_3 №325к від 23.09.2014 року;

негайно поновити ОСОБА_3 на посаді прокурора прокуратури Деснянського району м. Києва;

розглянути вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року адміністративний позов - задоволено частково, скасовано наказ Прокуратури м. Києва №3254к від 23.09.2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення ОСОБА_3 з посади прокурора Прокуратури Деснянського району м. Києва, поновлено ОСОБА_3 на посаді прокурора Прокуратури Деснянського району м. Києва, стягнуто з Прокуратури м. Києва на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2014 року до дня поновлення на посаді, а також допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді прокурора Прокуратури Деснянського району м. Києва та середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20.09.2013 року наказом Прокуратури м. Києва №2693к було призначено стажиста на посаді прокурора прокуратури Солом'янського району м. Києва ОСОБА_3 на посаду прокурора прокуратури Солом'янського району м. Києва у зв'язку із закінченням стажування.

11.07.2014 року наказом Прокуратури м. Києва №2169к Позивача було переведено на посаду прокуратури Деснянського району м. Києва на час відпустки основного працівника по вагітності та пологах.

10.09.2014 року розпорядженням Прокуратури м. Києва №73 було зобов'язано комісію провести службове розслідування, згідно вимогам, передбаченим пп.1.1 та пп.4.2 Інструкції №20 до 12.09.2014 року

23.09.2014 року було оформлено Висновок службового розслідування щодо прокурора прокуратури Деснянського району м. Києва ОСОБА_3, в якому, зокрема, зазначено:

вважати службове розслідування стосовно прокурора прокуратури Деснянського району м. Києва юриста 3 класу ОСОБА_3 щодо порушення ним вимог Присяги працівника прокуратури, Статуту №1796 під час виконання службових обов'язків, що завадило істотної шкоди охоронюваним законам правам та інтересам окремим громадянам, вважати завершеною;

вважати за порушення Присяги працівника прокуратури і вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури та є несумісним з перебуванням на роботі в органах прокуратури, юрист 3 класу ОСОБА_3 підлягає звільненню з посади прокурора прокуратури Деснянського району м. Києва.

Одночасно, до вказаного висновку було надано окрему думку члена комісії, в якій вказано що більш ефективно з'ясувати професійний рівень ОСОБА_3 можливо шляхом проведення його дострокової атестації, за результатами чого кадрові рішення щодо нього будуть максимально зважені та обґрунтованими.

23.09.2014 року Прокуратура м. Києва наказом №3254к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_3, за порушення Присяги працівника прокуратури і вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури та є несумісним з перебуванням на роботі в органах прокуратури, звільнено з посади прокурора прокуратури Деснянського району м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Так, статтею 46 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент складання присяги Позивачем) передбачено, що особи, вперше призначені на посади старших прокурорів та прокурорів прокуратур, слідчих прокуратури, приймають «Присягу працівника прокуратури» такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я, по батькові) вступаючи на службу в прокуратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі та урочисто присягаю: неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов'язань України; сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури. Усвідомлюю, що порушення присяги несумісне з подальшим перебуванням в органах прокуратури».

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки працівника прокуратури закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, працівник прокуратури покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.09.2013 року позивачем було прийнято Присягу працівника прокуратури.

Частиною 3 статті 48 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи вчинення ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджує Верховна Рада України.

В статті 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України передбачено, що працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Частиною 1 статті 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України передбачено, що дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Водночас, положеннями ст.9 Дисциплінарного статуту прокуратури України визначено, що дисциплінарними стягненнями є: догана; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.

В той же час, ч.1 ст.46-2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю.

При цьому, в ч.2 ст.46-2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурори і слідчі підлягають звільненню з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, також у випадку порушення «Присяги працівника прокуратури» чи відмови від її прийняття.

Необхідно також враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з органу прокуратури, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли працівник скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Працівник, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Таким чином, припинення служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності прокурора, який вчинив діяння, несумісне з посадою.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 21.05.2013 року №21-403а12 та від 23.06.2015 року № 21-478а14.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, з розпорядження Прокуратури м. Києва №73 від 10.09.2014 року, що підтверджено поясненнями представників Відповідача, підставою для проведення службового розслідування став рапорт прокурора Деснянського району м. Києва щодо оголошення підозри слідчим Генеральної прокуратури України прокурору прокуратури Деснянського району м. Києва ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.5 ст. 27 та ч.1 ст. 375 КК України.

В ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Аналогічна за змістом норма зафіксована в ст.62 Конституції України, яка передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України). Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням Європейського Суду з прав людини від 09.01.2013 у справі «Волков проти України» за заявою № 21722/11, визначено: «…в країнах повинен діяти принцип правової визначеності, який зобов'язує держави здійснювати реалізацію прав та їх захист шляхом прийняття законодавства з чітким правовим визначенням спірних правовідносин, уникаючи правових прогалин та колізій. Відсутність правової визначеності в спірних правовідносинах не може бути підставою в обмеженні гарантованих законодавством прав громадянина…».

Також зазначено: «…відсутність керівних принципів та практики, які б визначали послідовне та обмежувальне тлумачення поняття «порушення присяги», а також відсутність належних юридичних захисних механізмів призвели до непередбачуваності наслідків застосування відповідних положень національного законодавства. Виходячи з цього, можна навіть припустити, що будь-яка провина судді, яка мала місце у будь-який момент протягом його професійної кар'єри, за бажанням могла бути розтлумачена дисциплінарним органом як достатня фактична підстава для обвинувачення у вчиненні такого дисциплінарного правопорушення, як «порушення присяги», та призвести до звільнення його з посади».

Крім того, Європейський Суд з прав людини дійшов наступних висновків:

в рішенні по справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено: «…п.2 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом»;

в рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року зазначено: «…сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави»;

в рішенні по справі «Грабчук проти України» від 21.09.2006 року зазначено: «…презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону. Цього достатньо, навіть за відсутності жодного формального висновку, що існує деяка підстава припустити, що посадова особа вважає цю особу винною. Питання, чи порушує твердження посадової принцип презумпції невинуватості, має бути з'ясоване у контексті тих фактичних обставин, у яких це твердження було зроблене твердження посадової особи».

Відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України №20 передумовою звільнення працівника прокуратури за порушення присяги, мають насамперед бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

В той же час, із матеріалів службового розслідування вбачається, що підозру особам було прийнято працівниками Прокуратури м. Києва, а клопотання Позивача про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою особисто перевірив та погодив перший заступник прокурора району.

Крім того, суд приймає до уваги посилання Позивача, що станом на дату судового засідання, вирок суду щодо Позивача відсутній. Більше того, як вбачається із матеріалів справи, Печерським районним судом м. Києва було винесено наступні ухвали щодо Позивача:

від 30.07.2014 року по справі №757/21260/14-к, залишеної без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27.08.2014 року, в задоволенні клопотання заступника начальника першого слідчого відділу слідчого управління Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Шрам О. В. про відсторонення ОСОБА_3 від посади прокурора прокуратури Деснянського району м. Києва при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження №41014100070000020, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.02.2014 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.375 КК України.

від 31.07.2014 року по справі №757/21269/14-к було відмовлено в задоволенні клопотання заступника начальника першого слідчого відділу слідчого управління Генеральної прокуратури України Шрам О. В. про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_3

Однак, належної оцінки таким фактам надано не було, в зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, з яким також погоджується і колегія суддів, що рішення щодо звільнення позивача саме за порушення Присяги необґрунтоване, тобто прийняте без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття.

Крім того, п.5 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України №20 передбачено, що Головне управління кадрового забезпечення та внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України залучається до проведення службового розслідування чи службової перевірки у випадках порушень: Присяги працівника прокуратури, вчинених працівниками апарату Генеральної прокуратури України, прокурорами обласного рівня чи їх заступниками; скоєння прокурорсько-слідчими працівниками корупційних та кримінальних правопорушень, інших ганебних вчинків.

В зв'язку із чим, розпорядженням Прокуратури м. Києва №73 від 10.09.2014 року було створено комісію у складі: голови, заступника прокурора; начальника управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні; заступника начальника управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні; старшого прокурора відділу роботи з кадрами.

Однак, як вбачається із матеріалів справи органи внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України до участі в проведенні службового розслідування не залучались.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до норм частини 2 статті 8 Дисциплінарного статуту прокуратури винесення виправдувального вироку, повернення кримінальної справи для додаткового розслідування, скасування запобіжного заходу та інших процесуальних рішень тягне за собою дисциплінарну відповідальність прокурорів, слідчих, якщо ними в процесі слідства були допущені недбалість або несумлінність.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту прокуратури дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку.

Днем виявлення проступку, який, як вважає відповідач, вчинив ОСОБА_3, є день винесення Постанови прокурора прокуратури Солом'янського району Кутєпова М.В. від 24.12.2014 року про закриття кримінального провадження №12014100000000220 щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що знаходить відображення в самому наказі від 23.04.2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», де зазначено, що ОСОБА_3 під час перебування на посаді прокурора прокуратури Солом'янського району міста Києва, порушив вимоги Присяги працівника прокуратури, допустив неналежне виконання своїх службових обов'язків при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадження №12014100000000281, унаслідок чого ОСОБА_9 та ОСОБА_7 незаконно утримувалися під вартою, по скільки 26.12.2014 року кримінальне провадження щодо них закрито.

Рішення про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за порушення присяги прийнято 23.09.2014 року, тобто поза місячним строком передбаченим Дисциплінарним статутом прокуратури.

Відповідач стверджує, що дізналися про вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_3 лише з рапорту від 10.09.2014 року про пред'явлення підозри ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 375КК України.

Така позиція відповідача є помилковою, по скільки з рапорту від 10.09.2014 року вбачається підтвердження факту пред'ялення ОСОБА_3 підозри у вчиненні злочину та зазначено, що обставини події відносяться до виконання службових обов'язків ОСОБА_3 на посаді прокурора прокуратури Солом'янського району міста Києва.

Відповідно до норм частини 3 статті 12 Дисциплінарного статуту прокуратури, передбачено, що прокурор або слідчий, якому повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину у сфері службової та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг та/або пов'язаного із зловживанням своїм службовим становищем, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку визначеному законом.

Тобто передбачено окремий порядок дій прокуратури, якщо прокурору повідомлено про підозру у вчиненні злочину.

Справа стосовно відсторонення ОСОБА_3 від посади слухалася в Печерському районному суді міста Києва та Апеляційному суді міста Києва, за результатами розгляду якої, стороні обвинувачення було відмовлено в задоволенні клопотання про відсторонення від посади ОСОБА_3

Таким чином рапортом від 10.09.2014 року повідомлено прокурора міста Києва та прокурора Деснянського району міста Києва про пред'явлення підозри ОСОБА_3 для прийняття рішення про відсторонення від посади і не може вважатися датою виявлення дисциплінарного проступку.

Таким чином, оскільки Відповідачем не доведено правомірність звільнення Повивача за порушення Присяги працівника прокуратури, а також приймаючи до уваги не залучення до проведення службового розслідування органи внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування наказу Прокуратури м. Києва №3254к від 23.09.2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення Позивача з посади прокурора Прокуратури Деснянського району м. Києва.

При цьому, статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно абз.2 п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 р. діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.2 та п.3 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, постанова суду в частині поновлення Позивача на посаді прокурора прокуратури Деснянського району м. Києва та середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягала негайному виконанню.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт «з» пункту 1). У відповідності до частини 3 пункту 2 Порядку, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься випадок й вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 159 КАС України).

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Прокуратури м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 12.08.2015 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.