Постанова № 48452423, 13.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3882/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Веско» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2015 у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Веско» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «Веско» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000123710 від 11.02.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2015 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право на відшкодування (формування податкового кредиту) виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язяння по сплаті ПДВ у ціні товару. Відповідачем суду пред`явлено картку платника податків - ДП «Донецька залізниця» згідно якого вбачається, що контрагентом позивача податкові зобов`язання по сплаті ПДВ не виконано.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 21.12.2014 по 06.01.2015 Міжрегіональним головним управлінням ДФС - центральний офіс з обслуговування великих платників проведена камеральна перевірка даних ПАТ «Веско» задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2014 року, за результатами якої відповідачем складено акт № 5/28-10-37-10/00282049 від 06.01.2015 (а.с. 9-13).

Згідно висновків, викладених в акті перевірки № 5, позивачем порушено вимоги:

- пп. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 податкової декларації) за жовтень 2014 року у сумі 138 505,00 грн, та підлягає зменшенню;

- пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за листопад 2014 року на рахунок платника в банку на загальну суму ПДВ 138 505,00 грн, яка підлягає зменшенню.

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками податкового органу ПАТ «Веско» подало до Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників заперечення на акт перевірки податкового органу № 200 від 28.01.2015, за результатом розгляду якого рішенням податкового органу № 3021/10/28-10-37-10-16 від 10.02.2015 вказане заперечення залишено без задоволення (а.с. 14-16).

На підставі вказаного акту перевірки № 5 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000123710 від 11.02.2015, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ, а саме, за декларацією реєстраційний номер 9073644278 від 19.12.2014 р. за листопад 2014 р. у сумі 138 505,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансовими) санкції у розмірі 34 626,25 грн (а.с. 8).

В акті перевірки № 5 відповідачем встановлено, що відповідно до додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року та реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року ПАТ «Веско» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 138 505,26 грн по податковим накладним отриманим від ДП «Донецька залізниця» (ЄДРПОУ 01074957) за залізничні послуги, при цьому згідно даних АС «Податковий блок» сума податкових зобов'язань останнього за жовтень 2014 року становить 0,0 грн, оскільки податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2014 року ДП «Донецька залізниця» до податкових органів не надано та не задекларовано свої додаткові зобов'язання.

Так, обов`язковими передумовами формування податкового кредиту є попередня сплата та зарахування до бюджету податкових зобов`язань контрагентом, складання податкової накладної особою, що зареєстрована в установленому порядку як платнику податку на додану вартість. Недотримання наведених положень свідчить про відсутність підстав для включення суми податку на додану вартість, що зазначена в податковій накладній, до складу податкового кредиту звітного періоду.

У зв'язку з тим, що згідно Витягу з Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні зареєсторовані, містяться в матеріалах справи, в судовому засіданні - 13.08.2015 апелянтом подано платіжні доручення за жовтень 2014 рогу, призначенням платежу, яких є передплата наданих послуг, згідно договору про надання послуг від 10.11.2011, позивач має право на формування податкового кредиту за жовтень 2014 року по взаємовідносинам з ДП «Донецька залізниця».

Разом з тим, листом № 16042/7/99-99-19-03-02-17 від 07.07.2014 Міністерство доходів і зборів України роз'яснює, що у зв'язку із ситуацією, яка склалася у Донецькій та Луганській областях, що призвело до відсутності у окремих платників податків можливості подавати у граничний строк податкові декларації, враховуючи Указ Президента України від 14 квітня 2014 pоку про введення в дію Рішення РНБОУ від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», що діє на даний час, у платників податків Донецької та Луганської області є можливість у відповідності з п.102.6 ст.102 Податкового кодексу України подати заяву про перенесення граничних строків подання податкових декларацій, при цьому така заява може подаватися протягом 30 календарних днів, наступних за днем закінченням обставин непереборної сили. На сьогоднішній день зазначені обставини тривають.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Окрум того, як вбачається з акту перевірки, відповідач не поставив під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом - ДП «Донецька залізниця», проте, зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ, оскільки даний контрагент не задекларував податкові зобов'язання з ПДВ.

Колегія суддів вважає, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності та здійснення декларування податкових зобов'язаньь не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

На період господарських взаємовідносин між позивачем та ДП «Донецька залізниця», останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ДП «Донецька залізниця», проведення оплати за надані послуги, правомірність заявлення позивачем суми до бюджетного відшкодування, колегія суддів доходить висновку про недоведеність відповідачем в порушення частини другої ст. 71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000123710 від 11.02.2015, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційну скаргу підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Веско» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2015 скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Веско» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 0000123710 від 11.02.2015.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Веско» судовий збір у розмірі 1731, 31 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 13.08.2015.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.