Постанова № 48452360, 10.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 742/1753/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Рябота В.І.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі Агаркові Б.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 травня 2015 року в адміністративній справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправними дій та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради звернулось до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, в якому просило визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Петренка С.В. щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та про накладення штрафу у розмірі 1360,00грн. по ВП №46384425, а також скасувати вищевказані постанови.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 травня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги наголошує, що позивачем не надано належних доказів на обґрунтування поважності причин невиконання виконавчого листа № 742/1876/14.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду. Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, тому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Чернігівській області перебуває виконавчий лист № 742/1876/14, виданий Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області 23.01.2015 року, про зобов»язання управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_4 щорічну допомогу на оздоровлення за 2013 рік відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області було відкрито провадження з виконання вказаного виконавчого листа та надано УПСЗН строк для добровільного виконання рішення суду. Проте рішення суду боржником виконано тільки в частині проведення перерахунку допомоги, а в частині проведення виплати не виконано з підстав відсутності відповідного фінансування на виконання рішень суду, про що позивач неодноразово повідомляв відділ примусового виконання рішення суду управління ДВС Головного управління юстиції у Чернігівській області.

22.04.15 року позивач отримав від відповідача постанови від 17 квітня 2015 року про стягнення виконавчого збору, про стягнення витрат на проведення виконавчих дій та про накладення штрафу, які є предметом цього позову, оскільки позивач вважає їх незаконними.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані постанови винесені з порушенням строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження», тому вони є незаконними і підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, а підстави для скасування постанов - формальними.

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги по суті, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про їх часткову обґрунтованість, виходячи з наступного.

Так, статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Положеннями ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Як раніше зазначалося, у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», позивач лише частково виконав рішення немайнового характеру, а саме - здійснив нарахування допомоги, проте не виплатив нарахованої суми.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова від 17 квітняч 2015 року про стягнення виконавчого збору була винесена у повній відповідності до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому, порушення строку винесення постанови про стягнення виконавчого збору не звільняє державного виконавця від обов'язку, передбаченого ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», щодо стягнення з боржника, який не виконав судове рішення у встановлений строк, виконавчого збору.

Крім того, чинним законодавством не встановлено граничного строку, по закінченню якого державний виконавець не має права стягувати з боржника виконавчий збір.

Разом з тим, згідно із частинами першою та другою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

За змістом частини 1 статті 89 названого Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З аналізу наведених норм вбачається, що однією з обов'язкових умов накладення штрафу є відсутність поважних причин невиконання судового рішення.

Судом установлено, що управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області виконало рішення суду в частині нарахування, проте, рішення залишилось не виконаним в частині виплати стягувачу грошової допомоги у зв'язку з відсутністю коштів на виконання судових рішень за програмами соціального захисту громадян.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

УПСЗН є виконавчим органом Прилуцької міської ради, утримується за рахунок коштів міського бюджету та здійснює виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок коштів державного бюджету.

Верховний Суд України у постанові від 24 березня 2015 року № 21-66а15 дійшов правового висновку, що невиконання судового рішення органом в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Оскільки у позивача були поважні причини невиконання судового рішення, то постанова ДВС про накладення штрафу є передчасною.

Стосовно оскаржуваної постанови державного виконавця про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, якою з боржника стягнуто 123,02 грн. і зазначено, що вказану суму витрачено на проведення виконавчих дій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Отже, до коштів на проведення виконавчих дій включаються і витрати, пов'язані з примусовим виконанням виконавчих документів.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; розміщення оголошення в засобах масової інформації; виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Відповідно до частини статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню врегульовані також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за N 489/20802.

Так, відповідно до абзацу 3 підпункту 3.13.1 пункту 3.13. Інструкції, про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (додаток 1), у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Отже, розмір витрат на проведення виконавчих дій має підтверджуватися актом про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Разом з тим, відповідачем не надано відповідний акт на підтвердження розміру понесених витрат на проведення виконавчих дій, тим самим, не доведено дотримання вимог ч. 4 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», як і не підтверджено витрати на проведення виконавчих дій в зазначеному вище розмірі.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача в цій частині

Таким чином, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.41,195,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області - задовольнити частково.

Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 травня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області задовольнити частково.

Визнати протиправними дії головного державного виконавця Петренко С.В. відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівської області щодо винесення постанов від 17.04.2015 року про накладення штрафу та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №46384425 з виконання виконавчого листа № 742/1876/14.

Скасувати постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівської області від 17.04.2015 про накладення штрафу та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 46384425 з виконання виконавчого листа № 742/1876/14.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Постанова в повному обсязі складена 13 серпня 2015 року.

Головуючий суддя: Л.В.Губська

Судді: Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.