Ухвала суду № 48451976, 11.08.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач -

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року справа №805/1582/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сухарька М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі № 805/1582/15-а (головуючий І інстанції Бабіч С.І.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000043720 від 22.01.2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення №0000043720 від 22.01.2015 року про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 621 767,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 310 883, 50 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного від 23 червня 2015 року позов задоволено, внаслідок чого скасовано податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України - Центральний офіс з обслуговування великих платників№0000043720 від 22.01.2015 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем п.п.14.1.18 п.14.1 ст. 14, п.198.6 ст. 198, п.200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України. Відповідач також зазначив, що виходячи з приписів п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Тобто, у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов'язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем з питання правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19 грудня 2014 року № 1552/28-10-37-10/0019115 та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000043720 від 22.01.2015 року про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 621 767,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 310 883, 50 грн.

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14,пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що згідно з декларацією за жовтень 2014 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача, складає 107 392 025 грн., що є залишком від'ємного значення від загальної суми задекларованого від'ємного значення за попередній звітний період (вересень2014 року).

При здійсненні перевірки встановлено, що відповідно до додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість та реєстру отриманих податкових накладних за вересень 2014 року ПАТ «МК «Азовсталь» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 607 196,52 грн. по податковим накладним виписаних у вересні 2014 року отриманим від КП «Компанія «Вода Донбасу».

Згідно даних АС «Податковий блок» сума податкових зобов'язань КП «Компанія Вода Донбасу» за вересень 2014 року становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за вересень 2014 року КП «Компанія «Вода Донбасу» до СДПІ з ОВП у м.Донецьку МГУМД не надано та не задекларовано свої податкові зобов'язання.

Як вбачається з даних АС «Податковий блок» сума податкових зобов'язань ТОВ «Донбаський протипожежний центр» за вересень 2014 року становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за вересень 2014 року ТОВ «Донбаський протипожежний центр до ДПІ у Калінінському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області не надано та не задекларовано свої податкові зобов'язання.

Відповідно до додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість та реєстру отриманих податкових накладних за вересень 2014 року ПАТ «МК «Азовсталь» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 2000 грн. по податковим накладним виписаних у вересні 2014 року отриманим від ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Донбас-Електро».

Згідно даних АС «Податковий блок» сума податкових зобов'язань ТОВ «Науково- виробниче підприємство «Донбас-Електро» за вересень 2014 року становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за вересень 2014 року ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Донбас-Електро» до ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області не надано та не задекларовано свої податкові зобов'язання.

З даних АС «Податковий блок» вбачається, що сума податкових зобов'язань ТОВ «ЛИНКОР» за вересень 2014 року становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за вересень 2014 року ТОВ «ЛИНКОР» до ДПІ у Калінінському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області не надано та не задекларовано свої податкові зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит у декларації за вересень 2014 року в сумі 107 392 025 грн. було сформовано позивачем на підставі податкових накладних за фактом придбання товарів і послуг у наступних контрагентів:

- РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу», податкові накладні від 9 вересня 2014 року № 5/06 на суму податку на додану вартість 199 999,80 грн., від 19 вересня 2014 року № 21/06 на суму податку на додану вартість 197 051,40 грн., від 29 вересня 2014 року № 70/06 на суму податку на додану вартість 210 145,32 грн.;

- Донбаський протипожежний центр, податкова накладна від 29 вересня 2014 року № 36 на суму податку на додану вартість 9 018,80 грн.;

- ТОВ «Линкор», податкова накладна від 30 вересня 2014 року на суму податку на додану вартість 3 551,60 грн.;

- ТОВ "НВП "Донбас-Електро" податкова накладна від 10 вересня 2014 року на суму податку на додану вартість 2 000,00 грн.;

На підтвердження здійснення наведених вище господарських операцій позивачем надано: договір на послуги водопостачання від 18 січня 2011 року з КП «Компанія «Вода Донбасу», договір підряду від 16 грудня 2013 року № 2014/34ск з ТОВ «Линкор», з додатками, локальним кошторисом, договірною ціною та актом виконаних робіт до нього, договір підряду з ТОВ «Донбаський протипожежний центр» від 30 квітня 2014 року № 0165/ЗТО з додатками, типовий договір № 088эл/162 (на придбання технологічного обладнання) від 15 травня 2014 року з ТОВ "НВП "Донбас-Електро" з додатками, рахунки-фактури, акти на подачу води, рахунки на оплату, акти приймання виконаних робіт, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, банківські виписки, що підтверджують фактичну сплату податку на додану вартість при оплаті позивачем придбаних товарів та послуг.

Позивачем також надано докази включення податкових накладних, отриманих від КП «Компанія «Вода Донбасу», ТОВ «Донбаський протипожежний центр» та ТОВ "НВП "Донбас-Електро" у Додаток Д8 "Заява ро відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ними порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" до декларації з ПДВ за вересень 2014 року, з додаванням супровідним листом № 02/1026 від 16.10.2014 року копій первиннитх документів, якими підтверджується факт отримання позивачем товарів та послуг від вказаних контрагентів під суми ПДВ у складі податкового кредиту вересня 2014 року.

Відповідачем не оспорюється факт отримання позивачем наведених податкових накладних, не ставиться під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, зокрема, відсутність у них обов'язкових реквізитів, передбачених частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», також, відповідність виписаних контрагентами позивача податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, відповідачем в акті перевірки не зазначається.

Відповідач виключив зі складу податкового кредиту суми ПДВ за наведеними вище податковими накладними з причин не декларування контрагентами об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов'язань. Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, виписані контрагентами, які на момент спірних правовідносин були зареєстровані платником ПДВ, що не спростовано відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на податковий кредит. Податковий кодекс України не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14,п.198.6 ст.198, п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України , а тому правомірно скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Частиною 2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України (чинної до 01.01.2015р.), на яку посилається відповідач, встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Наведена норма не містить в собі заборони на формування платником податків податкового кредиту у разі недекларування контрагентом податкових зобов'язань, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийняті до уваги.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі № 805/1582/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі № 805/1582/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Блохін А.А.

Сухарьок М.Г.