Рішення № 4845189, 19.06.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

19.06.2009

Справа №2-15/1874-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КримПрофі» (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 2, к. 31, ідентифікаційний код 32789192)

До відповідача Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об’єднання Залізничного району м. Сімферополя (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Дзюбанова, 13 ідентифікаційний код 05480542)

Про стягнення 59 089, 20 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – Васютина В.Е., довіреність б/н від 03.04.2009р. у справі.

Від відповідача – Дробот Ю.Р., довіреність № 8 від 09.01.2009р. у справі.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «КримПрофі» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об’єднання Залізничного району м. Сімферополя про стягнення 59 089, 20грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати виконаних позивачем робіт за договором підряду № 1/208 від 01.2008р., в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 59 089, 20 грн., що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «КримПрофі» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував. У судовому засіданні 18.06.2009р. представником відповідача були представлені докази часткової оплати заборгованості.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалась перерва, після переви розгляд справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

01.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КримПрофі» (Підрядник) (позивач) та Комунальним підприємством Житлово-експлуатаційного об’єднання Залізничного району м. Сімферополя (Замовник) (відповідач) був укладений Договір підряду на проведення робіт з ремонту та герметизації стиків № 1-2008. (а.с. 22-23)

Згідно з пунктом 1.1 Договору Підрядник зобов’язується виконати роботи з ремонту та герметизації стиків, згідно затвердженої кошторисної документації, а Замовник – прийняти закінчений об’єкт та оплатити вартість виконаних робіт.

Відповідно до пункту 1.3 Договору по закінчені робіт Підрядник здає, а Замовник приймає по Акту прийомки – здачі виконану Підрядником роботу.

Відповідно до пункту 4.1 Договору оплата виконаних робіт здійснюється Замовником в розмірі, передбаченому кошторисом, а саме 59 098,20 грн.

Згідно з пунктом 4.2 Договору остаточний розрахунок здійснюється після остаточної здачі робіт Підрядником Замовнику з умовою, що робота виконана належним чином та в строки, передбачені Договором, чи достроково, згідно підписаного акту здачі – прийомки виконаних робіт.

В матеріалах справи міститься зазначений Акт прийомки виконаних підрядних робіт, підписаний обома сторонами на суму 59 089,20 грн. (а.с. 27-32).

Проте відповідачем не була здійснена своєчасна оплата та у повному обсязі за виконані підрядні роботи, в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 59 089,20 грн., що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства не представив суду доказів виконання свого зобов’язання оплати металолому в повному обсязі.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Однак відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання оплати виконаних підрядних робіт в повному обсязі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

У судовому засіданні представником відповідача були надані докази часткової оплати заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що сума у розмірі 1000,00 грн., сплачена платіжним дорученням № 1505 від 18.06.2009 р., була сплачена на підставі рахунку № 1 від 05.02.2008 р.

Проте, як вбачається з вказаного рахунку, доданого до матеріалів справи, підставою його виставлення було – за виконані роботи по герметизації швів згідно договору № 33/2007 від 20.12.2007 р. , в той час як підставою виникнення заборгованості в дійсній справі є договір № 1/2008 підряду на проведення робіт по поточному ремонту герметизації стиків. Отже, вказане платіжне доручення не може бути прийняте в якості належного та допустимого доказу часткової оплати за договором № 1/2008

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов’язків щодо сплати за виконані позивачем роботи у повному обсязі, а отже сума заборгованості у розмірі 59 089,20 грн. повинна бути стягнута з відповідача, оскільки підтверджена матеріалами справи.

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 22.06.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, пунктом 1-1 частини 1 статті 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об’єднання Залізничного району м. Сімферополя (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Дзюбанова, 13 ідентифікаційний код 05480542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КримПрофі» (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 2, к. 31, ідентифікаційний код 32789192) 59 089,20 грн. заборгованості, 590,89 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.