Рішення № 48451362, 10.08.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2015 р.Справа № 916/2204/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства „ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак;

про зобовязання виконати дії

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №49 від 03.12.2014р.

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність №б/н від 30.06.2015р.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство „ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак, в якій просило суд зобовязати останнього передати позивачу ваги автомобільні „60ВА1ПМ-18 (заводський номер 5711) у комплектації, що була змонтована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе,2-Б, а саме: вантажоприймальна платформа 1 шт., ваговимірювальні тензометричні датчики 8 шт., ваговий термінал (ВП-05А) 1 шт., кабель зєднання 10 м.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 19.03.2012р. між сторонами спору було укладено договір оренди №19/03/327, згідно якого відповідачем було передано в користування відповідачу майно за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2-Б. Згідно договору поставки №766 від 20.10.2011р., укладеного між позивачем та ТОВ Компанія „Ваговимірювальні системи останнє 11.04.2012р. поставило та змонтувало на орендованому позивачем за вищенаведеним договором майданчику ваги автомобільні „60ВА1ПМ-18 (заводський номер 5711), якими позивач користувався до липня 2014р. Через припинення виробничої діяльності та прийняття рішення щодо розірвання із відповідачем договору оренди №19/03/327, позивач спробував вжити заходів щодо вивезення майна із орендованої території, але цьому перешкоджав відповідач. Одночасно, листи орендаря від 23.07.2014р., 28.07.2014р., 29.12.2014р., спрямовані на врегулювання ситуації щодо вивезення спірного майна, залишились без належного реагування орендодавця. З цих підстав позивач просить суд про зобовязання відповідача передати йому спірне майно.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2015 року порушено провадження на справі №916/2204/15 із призначенням розгляду у засіданні суду 06.07.2015 року.

06.07.2015р. позивач подав до канцелярії суду заяву про уточнення позовних вимог, де виклав позовні вимоги у наступній редакції: „зобовязати Публічне акціонерне товариство „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак усунути перешкоди у користуванні Публічним акціонерним товариством „ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ майном, а саме, вагами автомобільними „60ВА1ПМ-18 (заводський номер 5711). Адреса розташування: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2-Б.

Також 06.07.2015р. до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, де відповідач визнав обставини укладення між сторонами договору оренди №19/03/327, але застережив про погодження сторонами умов договору щодо обовязковості здійснення орендарем поліпшення обєктів оренди на суму не менш ніж 250000грн., які після закінчення строку дії договору оренди мали б перейти у власність орендодавця. Обґрунтованість такої умови спіткало погодження сторонами одночасно у згаданому договорі орендної плати в мінімальному розмірі, враховуючи майбутнє отримання у власність обєктів оренди із їх поліпшеннями. Такими невідємними поліпшеннями, на думку відповідача, є встановлення та монтування позивачем на орендованому майданчику з твердим бетонним покриттям автомобільних ваг. Відповідач вказує, що демонтаж ваг призведе до неможливості використання майданчику, тобто, до пошкодження орендованого майна. За цих обставин, відповідач позов не визнає, просить суд у його задоволенні відмовити.

У судовому засіданні 06.07.2015р., в якому були присутні представники обох сторін, судом з огляду на невиконання сторонами вимог ухвали суду було оголошено перерву до 10.08.2015р.

Ухвалою суду від 06.07.2015р. строк розгляду справи за клопотанням сторін було продовжено на пятнадцять днів.

21.07.2015р. до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

19.03.2012р. між ВАТ Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак (орендодавець) та ВАТ „Дніпропетровський Втормет (орендар) укладено договір оренди №19/03/327, згідно із п.1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає за плату в оренду майно, розташоване за адресою: 68600, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2-Б, згідно додатка №1 „Перелік обєктів оренди, відповідно до акту прийому-передачі, який є невідємною частиною цього договору, для використання його в господарській діяльності орендаря.

За умовами п.1.2. договору оренди №19/03/327 від 19.03.2012р. обєкт надається в оренду строком на 35 календарних місяців з дати підписання даного договору. Договір набуває чинності з моменту його підписання та фактичної передачі обєкту оренди в оренди за актом прийому-передачі, і поширює свою дію на період з моменту підписання договору і до моменту його розірвання або закінчення терміну його дії.

У пп. а) п.2.3. договору оренди №19/03/327 від 19.03.2012р., з врахуванням змін, внесених п.1 додаткової угоди №1 від 19.03.2012р., сторони узгодили, що орендар зобовязаний, зокрема, здійснити протягом строку дії цього договору невіддільні поліпшення обєкту оренди на загальну суму, що дорівнює, але не перевищує 250000грн. Перелік невіддільних поліпшень обєкту оренди, які повинні бути здійснені орендодавцем, узгоджуються письмово, шляхом підписання сторонами додаткових угод, які є невідємною частиною договору.

Згідно пп. з) п.2.3. договору оренди №19/03/327 від 19.03.2012р., з врахуванням п.2 додаткової угоди №1 від 19.03.2012р., орендар також зобовязався після закінчення терміну дії договору передати орендодавцеві всі зроблені на обєкті перебудови, переробки та невіддільні поліпшення на загальну суму, що не перевищує 250000грн.

При цьому, орендна плата встановлюється з розрахунку 7857грн., у т.ч. 1309,50грн. ПДВ, за один календарний місяць. Розмір орендної підлягає щомісячній індексації з урахуванням офіційного індексу інфляції, згідно узгодженої сторонами формули (п.3.1. договору оренди №19/03/327 від 19.03.2012р.).

У пункті 3.9. договору оренди, у редакції п.3 додаткової угоди №1 від 19.03.2012р., сторони також погодили, що за домовленістю сторін невіддільні поліпшення обєкту оренди, здійснені орендарем, загальною вартістю не більше 250000грн. переходять у власність орендодавця лише по завершенню строку оренди, зазначеному в п.1.2. цього договору.

Так, у випадку невиконання орендарем зобовязання, передбаченого підпунктом а) пункту 2.3. цього договору, орендар зобовязаний по закінченню строку дії цього договору сплатити орендодавцю 250000грн. (п.3.10. договору оренди №19/03/327 від 19.03.2012р.).

За умовами п.5.1. договору оренди №19/03/327 від 19.03.2012р. повернення орендованого майна орендодавцю відбувається за актом приймання-передачі.

02.04.2012р. у повній відповідності до додатку №1 до договору оренди відповідачем позивачу у користування на виконання договору оренди №19/03/327 від 19.03.2012р. за актом прийому-передачі було передано наступні обєкти: адміністративна будівля літ. „Г загальною площею 214,4кв.м., будівля літ. „Ц загальною площею 36,5кв.м., кран ККС-10-32 заводський №2125, підкранова колія загальною довжиною 100п/м, площадка з твердим бетонним покриттям загальною площею 1785кв.м.

Крім того, додатковою угодою №2 від 18.06.2012р. сторони змінили у договорі оренди №19/03/327 від 19.03.2012р. назву орендаря на ПАТ „ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ.

20.10.2011р. між ВАТ „Дніпропетровський Втормет (покупець) та ТОВ „Компанія „Ваговимірювальні системи (постачальник) було укладено договір поставки №766, за умовами якого постачальник зобовязується передати у власність покупця ваги автомобільні „60ВА1ПМ-18 (довжина вантажоприймаючого пристрою 18м), №У3055-10 у державному реєстрі засобів вимірювальної техніки, у кількості 6 штук, а покупець зобовязується його прийняти та оплатити (п.1.1. договору поставки). Постачальник також зобовязується здійснити наступні роботи з установки товару: підготовчі будівельні роботи; установка товару на фундаментні плити, монтажно-складальні і пусконалагоджувальні роботи; повірку у державних органах і проведення випробувань. Постачальник виконує всі роботи, необхідні для установки товару та його нормального функціонування, окрім його заземлення, яке покупець здійснює самостійно (п.1.2. договору поставки).

Згідно п.2.1. договору поставки №766 від 20.10.2011р. загальна сума цього договору складає 1438416грн. з урахуванням ПДВ. Вартість однієї одиниці товару складає 205800грн., у т.ч. ПДВ, загальна вартість товару складає 1234800грн., у т.ч. ПДВ. Вартість робіт з установки однієї одиниці товару складає 33936грн., у т.ч. ПДВ, з них: підготовчі будівельні роботи 25920грн., у т.ч. ПДВ, установка, монтажно-складальні і пусконалагоджувальні роботи 5496грн., у т.ч. ПДВ, повірка у державних органах і проведення випробувань 2520грн., у т.ч. ПДВ. Загальна вартість робіт з установки товару складає 203616грн. У вартість робіт включена вартість всіх матеріалів, у т.ч. фундаментних плит, використання машин, механізмів, транспортні витрати (окрім вартості доставки кожної одиниці товару) та інше (п.п.2.2., 2.3. договору поставки №766 від 20.10.2011р.).

Крім того, сторонами договору поставки №766 від 20.10.2011р. підписано додатки №1 „Технічні вимоги до майданчика для встановлення ваг, №4 „Схема контуру заземлення, №3 від 30.03.2012р. „Специфікація товару, що поставляється покупцю, яку передбачено п.2.4. договору та в якій погоджено вартість товару та пусконалагоджувальних робіт, в сумах, що вказані у п.п.2.2., 2.3. договору поставки. Згідно Специфікації місце поставки товару Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе,2-Б.

28.10.2011р. сторони договору поставки №766 від 20.10.2011р. склали та підписали протокол розбіжностей до нього.

Також, ВАТ „Дніпропетровський Втормет та ТОВ „Компанія „Ваговимірювальні системи підписали додаткову угоду №1 від 28.05.2012р. до договору поставки №766 від 20.10.2011р., де дійшли згоди про зміну назви ВАТ „Дніпропетровський Втормет на ПАТ „ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ. Додатковою угодою №2 від 18.06.2012р. до означеного договору поставки сторони внесли зміни до реквізитів покупця за договором.

Факт поставки автомобільних ваг „60ВА1ПМ-18 ТОВ „Компанія „Ваговимірювальні системи за адресою - Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе,2-Б, та набуття ПАТ „ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ у власність вказаного обладнання підтверджують залучені до матеріалів справи видаткова накладна №206 від 10.04.2012р. на суму 205800грн., товарно-транспортна накладна від 11.04.2012р., рахунок на оплату №В-000000219 від 05.04.2012р. на суму 246792грн., платіжні доручення №1634 від 23.05.2012р. на суму 24679,20грн., №63 від 10.04.2012р. на суму 222112,80грн.

Як вбачається із інструкції щодо експлуатування, яка поєднує у собі паспорт ваг автомобільних 60ВА1ПМ-18, ваги занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки України за номером УЗ055-10 та підтверджено декларацією про відповідність за номером UA.TR.026-0050-12 від 20.04.2012р. Ваги електронні автомобільні типу ВА призначені для зважування автотранспортних засобів та різних вантажів у статичному режимі на їх вантажоприймальному пристрої. Ваги складаються з ВПП та ВП-05А. В свою чергу, ВПП складається з однієї або двох вантажоприймальних платформ та чотирьох, шести, восьми або десяти датчиків, підсумовуючої коробки. Через підсумовуючу коробку датчики зєднуються з ВП-05А екрановим кабелем. Чергова повірка вагів здійснювалась 14.06.2013р. (П.п.1.1., 1.6.1., 10.1. інструкції щодо експлуатування).

На підтвердження позовних вимог позивач додав до позовної заяви копії листів №2307 від 23.07.2014р., №08/2414 від 28.07.2014р., №08/4157 від 29.12.2014р., де повідомляв відповідача про бажання вивезти з орендованої території власне обладнання, заперечував проти того, щоб вважати його майно у вигляді ваг невідємним поліпшенням орендованого майна та вказував, що наявна у орендодавця вимога про сплату орендної плати не є підставою для перешкоджання орендарю користуватись власним майном. Також до листа №08/4157 позивачем додано підписаний з його боку проект додаткової угоди №3 від 25.12.2013р. до договору оренди №19/03/327 від 19.03.2012р., де передбачено п.1 про розірвання договору оренди за взаємною згодою сторін з 31.01.2014р., а також додано проект акту-приймання передачі орендованого майна.

При цьому, додані до позову копія опису вкладення у цінний лист та фіскальний чек №3000045634 від 14.01.2015р. свідчать про те, що лист №08/4157 від 29.12.2014р. було надіслано позивачем відповідачу.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів надання відповідачем відповіді на листи позивача №08/2414 від 28.07.2014р., №08/4157 від 29.12.2014р. та/або вжиття заходів до усунення перешкод у користуванні позивачем майном, про яке в них йде мова.

Між тим, відповідач 23.07.2014р. надав відповідь №260 на лист позивача №2307 від 23.07.2014р., в якій відмовився розглядати порушені позивачем питання щодо його майна до вирішення між сторонами питання стосовно сплати орендної плати, яку заборгував орендар станом на 01.07.2014р. у розмірі 8009,40грн. та 250000грн. вартості поліпшень орендованого майна, які мав зробити орендар.

Також, супровідним листом №160 від 11.06.2015р. орендодавець надіслав орендарю проект підписаної ініціатором додаткової угоди №3 від 15.06.2015р., де у п.1, 2 передбачалось, що сторони підтверджують здійснення орендарем протягом строку дії договору оренди №19/03/327 від 19.03.2012р. невідємних поліпшень обєкту оренди: влаштування комплексу зважування вантажних автомобілів шляхом монтажу на орендованому майданчику з твердим бетонним покриттям загальною площею 1785 кв.м. (п.5 переліку обєктів оренди) ваг автомобільних „60ВА1ПМ-18 (заводський номер 5711), їх підєднання до існуючих мереж орендодавця та введення в експлуатацію. Загальна вартість вказаних поліпшень складає 246792грн. Обумовлені цією угодою поліпшення (п.4 угоди) переходять у власність до орендодавця.

Позивач до матеріалів справи надав фотографії у кількості 2 шт. орендованого майданчика, на якому розташовані спірні автомобільні ваги, із яких вбачається, що перед вагами зведено бетонні підїзди до ваг.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до приписів ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші право чини, інші юридичні факти.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналіз матеріалів справи вказує на те, що між сторонами спору склались правовідносини найму (оренди), зміст яких передбачений ст.759 ЦК України, яка, в свою чергу, передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Так, між сторонами тривають правовідносини оренди, засновані на договорі оренди №19/03/327 від 19.03.2012р., що не заперечується сторонами. При цьому, факт розірвання договору або припинення його дії сторонами суду не доведено.

Отже, як встановлено судом вище, між сторонами склались правовідносини щодо найму нерухомого майна, яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе,2-Б, зокрема, позивач користується належним відповідачу майданчиком з твердим бетонним покриттям загальною площею 1785 кв.м.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. (Ст.ст.316, 317, 319 ЦК України).

На підставі договору поставки №766 від 20.10.2011р. позивач придбав у власність автомобільні ваги „60ВА1ПМ-18 (заводський номер 5711) та саме встановив їх на орендованому майданчику. Між тим, сторонами спору не доведено наявність заперечень з боку орендодавця щодо знаходження ваг позивача на орендованій останнім території за весь період їх знаходження.

Позивач вільно користувався належними йому на праві власності вагами, а коли вчинив спробу у липні 2014р. перемістити своє майно із орендованої території до іншого місця на власний розсуд, відповідач створив для цього перешкоди.

Як вбачається, із відзиву на позовну заяву, відповідач ґрунтує свої заперечення щодо переміщення спірного майна на тому, що автомобільні ваги „60ВА1ПМ-18 (заводський номер 5711) є невіддільним поліпшенням майданчику з бетонним покриттям, яке за умовами договору оренди мало б відійти у власність відповідача після закінчення/розірвання договору, але із таким висновком суд не погоджується з огляду на наступне.

При цьому, матеріали справи вказують на те, що в порушення п.2.3. договору оренди №19/03/327 від 19.03.2012р., сторони у передбачений договором спосіб не узгодили перелік невіддільних поліпшень обєкту оренди, які повинні бути здійснені орендодавцем, та які мали б перейти у власність орендодавця після припинення договору. Отже, з цього питання сторони не знайшли взаємопорозуміння.

Так, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі. (ч.ч.1, 2 ст.181 ЦК України).

Положення частин 1, 2 статті 183 ЦК України чітко визначають, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню. (Ч.ч.1, 2 ст.187 ЦК України).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.

Положення п.1 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою КМУ №1891 від 10.12.2003р., визначають, що невід'ємні поліпшення орендованого майна - здійснені орендарем заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.

Настанова щодо експлуатації ваг автомобільних „60ВА1ПМ-18 вказує на те, що ваги поставляються у повній комплектації, але мають бути встановлені по рівню на стійкій поверхні. Аналіз пунктів 1.2., 2.3. договору поставки №766 від 20.10.2011р. дає підстави дійти висновку про те, що ваги не вбудовуються, не вмонтовуються, а саме встановлюються на фундаментні плити. Таким чином, їх переміщення можливе окремо без пошкодження фундаментного бетонного покриття та добудованих з боку до цього покриття бетонних похилих підїздів. Одночасно, суд бере до уваги те, що орендар не заперечував проти влаштування на орендованому майданчику бетонних похилих підїздів, а також вчинення робіт із забезпечення вирівнювання бетонних фундаментних плит для встановлення ваг.

Отже, аналіз ст.181, 183, 187 ЦК України дає підстави упевнитись в тому, що нерухома річ орендований позивачем майданчик із бетонним покриттям та автомобільні ваги „60ВА1ПМ-18 є різними речами, які можуть використовуватись незалежно одна від одної: технічні характеристики ваг, які належать позивачу, вказують на те, що ці ваги можуть бути переміщені на інший об лаштований майданчик та експлуатуватись за призначенням, рівнозначно як і на майданчик за адресою: м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2-Б можна встановити інші автомобільні ваги та відповідно експлуатувати його у такий спосіб.

Суд проаналізував також заперечення відповідача стосовно того, що через облаштування майданчика фундаментними плитами та підїзними пристосуваннями та після переміщення ваг є неможливим його застосування у інший спосіб. З цього приводу необхідно зазначити, що у випадку наявності у Публічного акціонерного товариства „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак підстав вважати, що шляхом вчинення орендарем добудов на орендованому майданчику у вигляді фундаментних плит та підїзних пристосувань, погіршено стан його майна, не позбавлений права вимагати від орендаря усунення таких недоліків, а у разі неможливості такого вимагати відшкодування збитків у спосіб, визначений ст.ст.779, 780 ЦК України, у судовому порядку в межах окремого позову.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що утримання відповідачем ваг позивача з метою примушення останнього до виконання зобовязання по договору оренди в частині здійснення позивачем невіддільних поліпшень обєкту оренди та подальшої передачі їх у власність відповідача, не відповідає передбаченим діючим законодавством засобам самостійного відновлення порушеного права орендодавця внаслідок невиконання орендарем зобовязань за договором оренди.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. (ч.2 ст.386 ЦК України).

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Положення ч.1 ст.1212 ЦК України визначають, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, зважаючи на вище встановлені обставини, суд доходить висновку про неправомірність утримання автомобільних ваг „60ВА1ПМ-18, які належать на праві власності позивачу, що порушує право власності позивача, про відновлення якого заявлено даний позов, позаяк, позовні вимоги підлягають судом задоволенню у повній мірі.

Так, відповідно до п.2.2.1. Постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК України такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК).

Із договору поставки №766 від 20.10.2011р., специфікації до нього та видаткової накладної №206 від 10.04.2012р. вбачається, що ваги на момент їх придбання позивачем коштували 205800грн. Отже, спираючись на п.2.2.1. Постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України за подання даного позову позивач мав сплатити судовий збір в сумі 4116 грн., що складає 2% від його вартості, але фактично згідно платіжного доручення №4215 від 25.05.2015р. сплатив 4935,85 грн. Звідси, надміру сплачений позивачем судовий збір в сумі 819,85грн. підлягає поверненню платнику з державного бюджету.

Враховуючи задоволення судом позову Публічного акціонерного товариства „ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ, витрати по сплаті судового збору в сумі 4116грн., згідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобовязати Публічне акціонерне товариство „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 00383716) усунути перешкоди у користуванні Публічним акціонерним товариством „ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ (49124, м. Дніпропетровськ, вул. Липова,1, код ЄДРПОУ 00191454) майном, а саме, вагами автомобільними „60ВА1ПМ-18 (заводський номер 5711), які розташовані за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, буд. 2-Б.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Ізмаїльський завод таропакувальних виробів „Дунай-Пак (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 00383716) на користь Публічного акціонерного товариства „ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ (49124, м. Дніпропетровськ, вул. Липова,1, код ЄДРПОУ 00191454) 4116 /чотири тисячі сто шістнадцять)/грн. судового збору.

4. Повернути з державного бюджету України Публічному акціонерному товариству „ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ (49124, м. Дніпропетровськ, вул. Липова,1, код ЄДРПОУ 00191454) через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 38016923) надмірно сплачений судовий збір у сумі 819 /вісімсот девятнадцять/ грн. 85 коп., згідно платіжного доручення №4215 від 25.05.2015р.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14 серпня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська