Рішення № 48451032, 13.08.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.08.2015 Справа № 905/203/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом

Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа»

до

Приватного підприємства «Фірма СВМ і К»

про

стягнення 38 976,50 грн

за участю представників:

від позивача

не з'явились

від відповідача

не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» про стягнення з Приватного підприємства «Фірма СВМ і К» основного боргу в розмірі 22315,24 грн, пені у розмірі 3349,02 грн, 3% річних у розмірі 745,49 грн та інфляційних втрат у сумі 12566,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 110-01 на відпуск теплової енергії від 01.10.2005, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за період з лютого 2013 року по квітень 2015 року.

06.08.2015 та 13.08.2015 до суду від позивача надійшли клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Клопотання судом задоволені.

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 87516, Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Перемоги, 31, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

01.10.2005 між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (постачальник, позивач) та Приватним підприємством «Фірма СВМ і К» (споживач, відповідач) підписано договір № 110-01 на відпуск теплової енергії (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник подає теплову енергію для об’єктів споживача, перелічених в додатку до даного Договору, а споживач, згідно з умовами, які встановлені цим договором, зобов’язується щомісячно оплачувати послуги теплопостачання у відповідності з обсягами теплоспоживання.

Відповідно до п. 5.1 Договору даний Договір укладено строком на 2 роки.

Договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява однієї із сторін про відмову від даного Договору або його перегляд.

Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані відповідачем доказів припинення дії Договору не надано.

Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про відмову від Договору, суд приходить до висновку, що строк дії Договору неодноразово було продовжено на наступний термін та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

За приписами п. 3.1 Договору постачальник зобов’язується забезпечувати безперебійне постачання теплової енергії об’єктів споживача у відповідності з умовами договору.

Згідно із Дислокацією до вказаного договору постачання теплової енергії здійснюється за адресами: пр. Перемоги, 31 опалення (кв.м) – 88,0; пр. Перемоги, 31 опалення (кв.м) – 9,0.

На виконання умов Договору, позивачем у період з лютого 2013 року по квітень 2015 року в опалювальні періоди подано теплову енергію до об'єктів відповідача, що підтверджується актами на включення центрального опалення, копії яких містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 4.1 Договору споживач за отриману теплову енергію здійснює оплату по фіксованим тарифам, затвердженим Маріупольським виконкомом міської ради, в строк до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, які встановлені з розрахунку споживання теплової енергії протягом всього опалювального періоду.

У випадку зміни тарифів, нові тарифи є обов’язковими для застосування сторонами (п. 4.6 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2013 року по квітень 2015 року позивачем було поставлено теплову енергію згідно наступних рахунків-фактур: №02-8465/01 від 22.02.2013, №03-8465/01 від 25.03.2013, №04-8465/01 від 24.04.2013, №11-8465/01 від 26.11.2013, №12-8465/01 від 25.12.2013, №01-8465/01 від 28.01.2014, №02-8465/01 від 24.02.2014, №03-8465/01 від 24.03.2014, №04-8465/01 від 25.04.2014, №11-8465/01 від 30.11.2014, № 12-8465/01 від 30.12.2014, №01-8465/01 від 30.01.2015, №02-8465/01 від 27.02.2015, №03-8465/01 від 31.03.2015, №04-8465/01 від 30.04.2015.

Такими чином, згідно рахунків-фактур, позивачем поставлено теплову енергію на загальну суму 35630,92 грн.

Вказані рахунки отримані відповідачем, про що свідчать підписи про отримання представниками відповідача в наявних в матеріалах справи реєстрах на вручення рахунків.

Відповідач частково сплатив кошти за поставлену теплову енергію у сумі 13315,68грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов’язання за Договором виконав не належним чином, за поставлену теплову енергію за період з лютого 2013 року по квітень 2015 року в повному обсязі не розрахувався, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 22315,24 грн.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував, доказів на спростування факту порушення ним договірних зобов’язань щодо повної і своєчасної оплати теплової енергії, отриманої за Договором № 110-01 на відпуск теплової енергії від 01.10.2005, суду не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену за Договором № 110-01 на відпуск теплової енергії від 01.10.2005 теплову енергію у розмірі 22315,24 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3349,02 грн, 3% річних у розмірі 745,49 грн та інфляційні втрати у сумі 12566,75 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у випадку несплати рахунку у визначений строк споживачу нараховується пеня згідно Закону України № 543/96 ВР від 22.11.1996 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Споживачу – суб’єкту підприємницької діяльності пеня нараховується у відповідності із Законом України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги» в розмірі 1% за кожен день прострочення.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що до вимог по сплаті теплової енергії, а також стягнення пені застосовується позовна давність строком 5 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов’язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, здійснений позивачем, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки, а також не враховано, що в деяких місяцях 10-й день місяця, у який підлягала сплаті вартість отриманої теплової енергії, припадав на вихідний день, а тому строк оплати переноситься на наступний перший робочий день.

За здійсненим судом перерахунком розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 3334,52 грн, а розмір 3% річних становить 745,15 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних задоволенню не підлягають, у зв’язку їх з безпідставністю.

За здійсненим судом перерахунком інфляційних втрат в межах періоду визначеного позивачем, розмір інфляційних втрат за прострочення оплати вартості теплової енергії є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріали справи не містять заяв чи клопотань позивача про зміну (збільшення) розміру позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 12566,75 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв’язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фірма СВМ і К» (87516, Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Перемоги, 31, ідентифікаційний код 13534996) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87534, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 1, ідентифікаційний код 33760279) основний борг у розмірі 22315 (двадцять дві тисячі триста п'ятнадцять) грн 24 коп., пеню у розмірі 3334 (три тисячі триста тридцять чотири) грн. 52 коп., 3% річних у розмірі 745 (сімсот сорок п’ять) грн. 15 коп, інфляційні втрати у розмірі 12566 (дванадцять тисяч п’ятсот шістдесят шість) грн. 75 коп. та судовий збір у розмірі 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн 27 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 14.08.2015

Суддя М.В. Сажнева