Рішення № 4845067, 24.07.2009, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу № 52/190 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Український нафтогазовий інститут” до Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” про стягнення 324 620,57 грн., за участю представників від позивача Била Ю.О. (довіреність від 20.01.2009 р. № 1), від відповідача —Качерової Л.Б. (довіреність від 29.12.2008 р. № юр-738/д),

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Український нафтогазовий інститут” звернулося до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” 260 061,00 грн. боргу з оплати робіт по виготовленню робочого проекту “Реконструкція системи підготовки нафти ЦПСН Качанівського ГПЗ. Робочий проект” за договором № 9/643П/348-р від 22.10.2004 р., 30 972,22 грн. пені, 29 386,40 грн. інфляційних нарахувань та 4 200,95 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2009 р. порушено провадження у справі № 52/190 за вказаними вимогами та призначено справу до розгляду на 20.05.2009 р.

20.05.2009 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 24.06.2009 р. та за клопотанням представників сторін продовжено строк вирішення спору.

У судовому засіданні, призначеному на 24.06.2009 р., відповідач надав відзив на позову заяву, в якому посилався на те, що Відкритим акціонерним товариством “Укрнафта” своєчасно перерахувало суму передоплати, тоді як Відкритим акціонерним товариством “Український нафтогазовий інститут” роботи за договором не передані.

24.06.2009 р. судом оголошено перерву у судовому засіданні до 24.07.2009 р.

Під час розгляду спору по суті 24.07.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача надав клопотання від 24.07.2009 р., відповідно до якого просить суд зменшити заявлену до стягнення суму пені, зважаючи на тяжкий фінансовий стан підприємства та вказує на намагання погасити суму основного боргу в найближчий час.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що 22.10.2004 р. позивач в особі Проектного відділення “УкрНГІ” та відповідач уклали договір № 9/643П/348-р, за умовами якого відповідач (замовник) доручає, а відповідач в особі відокремленого структурного підрозділу (виконавець) бере на себе зобов’язання з виконання робочого проекту “Реконструкція системи підготовки нафти ЦПСН Качанівського ГПЗ”.

Згідно з п. 6.1 договору дана угода вступає в силу з дати її затвердження Відкритим акціонерним товариством “Укрнафта” та діє до завершення робіт і повних взаєморозрахунків сторін.

Додатковою угодою № 1 до вказаного договору від 16.05.2005 р. сторони встановили, що всі права та обов’язки Проектного відділення “УкрНГІ” перейшли до позивача у справі.

Договірна ціна на проектно-вишукувальну продукцію погоджена сторонами у п. 2.1 договору та змінена 06.05.2008 р. шляхом підписання відповідного протоколу і додаткової угоди № 2.

Відповідно до п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 2 на протязі 15 днів з дня затвердження додаткової угоди замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 50 % від загальної вартості робіт з подальшою поетапною оплатою за закінчену і передану замовнику роботу з урахуванням авансу.

При завершенні робіт виконавець подає замовнику комплект проектної та іншої документації та акт здачі-приймання проектної документації (п. 3.1).

Згідно з п. 3.2 договору замовник протягом 15 днів з дня одержання акту здачі-приймання робіт і звітних документів, направляє виконавцю підписаний акт здачі-приймання проектної документації або мотивовану відмову від прийняття робіт.

У п. 3.4 договору сторони встановили, що протягом 10 днів після підписання акту здачі-приймання проектної документації замовник перераховує вартість виконаних робіт на рахунок виконавця.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв роботи з виготовлення проектної документації по 3-му, 2-му та 4-му етапу робіт загальною вартістю 486 999,40 грн., що стверджується актами здачі-приймання проектної продукції по договору № 76 від 29.12.2005 р. на суму 176 110,80 грн., яким враховано суму сплаченого авансу в розмірі 176 106,40 грн. і встановлено, що до сплати належить 4,40 грн., № 643/6 від 01.09.2008 р. на суму 165 084,00 грн., яким враховано суму авансу 50 832,00 грн. та погоджено, що до сплати належить 114 252,00 грн. та № 643/4 від 01.09.2008 р. на суму 145 804,60 грн.

З врахуванням в зазначених актах перерахованої відповідачем попередньої плати (авансу) його заборгованість перед позивачем з оплати виконаних та прийнятих робіт за договором № 9/643П/348-р. від 22.10.2004 р. відповідно до зазначених актів становить 260 061,00 грн. та підтверджується актом звірки розрахунків станом на 01.05.2009 р.

24.07.2009 р. у судовому засіданні представник відповідача не заперечував наявність простроченої заборгованості перед позивачем, доказів її перерахування на користь позивача не надав.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за договором на розробку проектної документації в розмірі 260 061,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати виконаних за договором робіт, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України підлягає стягненню 29 386,40 грн. інфляційної складової боргу та 4 200,95 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

У п. 4.5 договору від 22.10.2004 р. сторони встановили, що в разі прострочки платежів замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми договору за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент стягнення пені.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивач, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт, нарахував відповідачеві 30 972,22 грн. пені відповідно до наданого розрахунку.

З урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язання, стану виконання відповідачем цього зобов’язання, розміру прострочених сум та клопотання відповідача від 24.07.2009 р. суд вважає можливим відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені до 20 972,22 грн.

Згідно з нормами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” (04053, м. Київ, провул. Несторівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь Відкритого акціонерного товариства “Український нафтогазовий інститут” (04053, м. Київ, узвіз Кудрявський, 7, ідентифікаційний код 00147134) 260 061 (двісті шістдесят одну тисячу шістдесят одну) грн. 00 коп. боргу, 20 972 (двадцять тисяч дев’ятсот сімдесят одну) грн. 22 коп. пені, 29 386 (двадцять дев’ять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 40 коп. інфляційної складової боргу, 4 200 (чотири тисячі двісті) грн. 95 коп. 3 % річних, 3 146 (три тисячі сто сорок шість грн. 20 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя            С.О. Чебикіна          

03.09.2009 р.