Ухвала суду № 48450061, 10.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 серпня 2015 рокусправа № 804/6054/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді:Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

секретарі судового засідання: Портненко М.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Резнікова Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі № 804/6054/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Лівобережної об' єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 08.05.2015 року звернувся до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яким просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.12.2014 року: № 0045181703 на загальну суму 9372,00 грн.; № 0045171703 на загальну суму 15291,63 грн.; № 0045191703 на загальну суму 855,52 грн.; визнати протиправним та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2014 року № Ф-0043011703 на загальну суму 17110,46 грн..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної ДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області від 16.12.2014 року № 0045181703 на загальну суму 9372,00 грн..

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної ДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області від 16.12.2014 року № 0045171703 на загальну суму 15291,63 грн..

Визнано протиправним та скасовано Рішення від 16.12.2014 року № 0045191703 Лівобережної об'єднаної ДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області на загальну суму 855,52 грн..

Визнано протиправним та скасовано вимогу Лівобережної об'єднаної ДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2014 року № Ф-0043011703 на загальну суму 17110,46 грн..

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_4, зареєстрований Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради як фізична особа-підприємець, реєстраційний номер облікової картки - НОМЕР_4.

Відповідач - Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

В період з 10.11.2014 року по 21.11.2014 року Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну планову невиїзну перевірку ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої 28.11.2014 року складено акт №4535/173/НОМЕР_4 (а.с. 13-42 т. 1).

Згідно висновків вказаного акту податковим органом встановлені порушення:

- п. 177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 10194,42 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6248,00 грн., в тому числі за період: липень 2013 року - 204,00 грн.; серпень 2013 року - 1392,00 грн.; вересень 2013 року - 980,00 грн.; жовтень 2013 року - 1288,00 грн.; листопад 2013 року - 1228,00 грн.; грудень 2013 року - 1156,00 грн.;

- п. 4 ч.1 ст. 4, п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, в результаті чого занижено єдиний соціальний внесок, що нараховується на суму чистого оподаткованого доходу на суму 17110,46 грн.;

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 16.12.2014 року № 0045181703, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 6248,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 3124,00 грн.; від 16.12.2014 року № 0045171703, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 10194,42 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 5097,21 грн.; рішення від 16.12.2014 року № 0045191703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 17965,98 грн.; вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску від 28.11.2014 року № Ф-0043011703 (а.с. 44 -48 т.1).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності, що і було доведено в ході розгляду справи. Крім того, встановлене податковим органом завищення валових витрат і відповідно заниження чистого доходу вплинуло на правильність визначення бази для нарахування єдиного соціального внеску, в результаті чого позивачу також нараховано штрафні санкції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що 16.07.2013 року між ФОП ОСОБА_4 (замовник) та ТОВ ВКП «Укрпромпостач» (перевізник) укладено договір № 16/07 про надання транспортних послуг. На виконання умов вищевказаного договору ТОВ ВКП «Укрпромпостач» протягом 2013 року здійснював ФОП ОСОБА_4 транспортні послуги на території України.

На виконання вказаного договору оформлено наступні податкові накладні, що отримані від ТОВ ВКП «Укрпромпостач» щодо отримання транспортних послуг:

п/н № 15 від 29.07.2013 року на загальну суму 420,0 грн., у т.ч. ПДВ 70,00 грн.;

п/н № 5 від 31.07.2013 року на загальну суму 800,00 грн., у т.ч. ПДВ 133,33 грн.;

п/н № 26 від 27.08.2013 року на загальну суму 120,00 грн., у т.ч. ПДВ 20,00 грн.;

п/н № 29 від 29.08.2013 року на загальну суму 120,00 грн., у т.ч. ПДВ 20,00 грн.;

п/н № 33 від 03.09.2013 року на загальну суму 180,00 грн., у т.ч. ПДВ 30,00 грн.;

п/н № 34 від 05.09.2013 року на загальну суму 120,00 грн., у т.ч. ПДВ 20,00 грн.;

п/н № 35 від 09.09.2013 року на загальну суму 120,00 грн., у т.ч. ПДВ 20,00 грн.;

п/н № 37 від 19.09.2013 року на загальну суму 120,00 грн., у т.ч. ПДВ 20,00 грн.;

п/н № 74 від 07.11.2013 року на загальну суму 90,00 грн., у т.ч. ПДВ 15,00 грн.;

п/н № 81 від 13.11.2013 року на загальну суму 120,00 грн., у т.ч. ПДВ 20,00 грн.;

п/н № 83 від 15.11.2013 року на загальну суму 120,00 грн., у т.ч. ПДВ 20,00 грн.;

п/н № 88 від 20.11.2013 року на загальну суму 80,00 грн., у т.ч. ПДВ 13,33 грн.;

п/н № 91 від 26.11.2013 року на загальну суму 120,00 грн., у т.ч. ПДВ 20,00 грн..

До перевірки ФОП ОСОБА_4 надані товарно - транспортні накладні, згідно яких встановлено наступне.

У всіх випадках транспортні послуги надавались ТОВ ВКП «Укрпромпостач», перелічені, податкові накладні зареєстровані в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 204 -205 т.1).

Посилання апелянта на ту обставину, що транспортні засобі, які були зазначені в ТТН, не належать вказаному підприємству, а тому не можуть бути доказом здійснення такого перевезення, колегією суддів до уваги не приймається.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів вказані в ТТН транспортні засоби зареєстровані належним чином та використовуються ТОВ ВКП «Укрпромпостач» на договірних засадах, що знайшло своє підтвердження наявними матеріалами справи (а.с.226 -227, 228 т. 1) .

Крім того, з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року ФОП ОСОБА_4 орендував нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 у фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 згідно договору оренди від 03.01.2013 року загальною площею 500,0 м.кв.. Приміщення за адресою: АДРЕСА_1 належить ФОП ОСОБА_6 на правах власності, що підтверджується договором купівлі - продажу від 30.11.2004 року.

Відповідно до актів від 31.08.2013 року, 30.09.2013 року, 31.10.2013 року, 30.11.2013 року, 31.12.2013 року ФОП ОСОБА_4 (як споживач електроенергії) використовував активну електроенергію у вказаному вище орендованому нежитловому приміщенні та сплачував відшкодування за її використання власнику електромереж цього приміщення - ФОП ОСОБА_6.

Так, згідно вказаних атів ФОП ОСОБА_4 використав за серпень 2013 року активну електроенергію на суму 8114,66 грн., сума без ПДВ 6762,22 грн., ПДВ- 1352,44 грн.; обсяг переданої електричної енергії за вересень 2013 року складає 4308кВт. Відшкодування за використану активну електроенергію за вересень складає 5337,10 грн. Сума без ПДВ 4447,58 грн., ПДВ-889,52 грн.; обсяг переданої електричної енергії за жовтень 2013 року складає 6240кВт. Відшкодування за використану активну електроенергію за жовтень складає 7730,62 грн. Сума без ПДВ 6442,18 грн., ПДВ-1288,44 грн.; обсяг переданої електричної енергії за листопад 2013 року складає 5520кВт. Відшкодування за використану активну електроенергію за жовтень складає 6838,62 грн. Сума без ПДВ 5698,85 грн., ПДВ-1139,77 грн.; використовано за серпень 2013 року активну електроенергію на суму 6936,00 грн. Сума без ПДВ 5780,00 грн., ПДВ- 1156,00 грн..

Оплату за спожиту електроенергію позивачем проведено в безготівковому вигляді, позивачем отримано від ФОП ОСОБА_5А податкові накладні № 10 від 31.08.2013 року на відшкодування електричної енергії, отримана на загальну суму 8114,66 грн., у т.ч. ПДВ 1352,44 грн.; № 8 від 30.09.2013 року на відшкодування електричної енергії на загальну суму 5337,10 грн., у т.ч. ПДВ 889,52 грн.; № 7 від 31.10.2013 року на відшкодування електричної енергії на загальну суму 7730,62 грн., у т.ч. ПДВ 1288,44 грн.; №6 від 30.11.2013 року на відшкодування електричної енергії на загальну суму 6838,62 грн., у т.ч. ПДВ 1139,77 грн.; п/н № 10 від 31.12.2013 року на відшкодування електричної енергії на загальну суму 6936,00 грн., у т.ч. ПДВ 1156,00 грн..

Зазначені податкові накладні зареєстровані в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 204 -205 т.1).

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п.177.2. ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п.177.3).

Згідно з п.177.4. ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Приписами пп.138.1.1. п.138.1 ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: - собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; - витрати банківських установ.

Відповідно до п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом п.138.11. ст.138 Податкового кодексу України суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, що і було доведено в ході розгляду справи.

Крім того, як було зазначено вище, встановлене податковим органом завищення валових витрат і відповідно заниження чистого доходу вплинуло на правильність визначення бази для нарахування єдиного соціального внеску, в результаті чого позивачу також нараховано штрафні санкції.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (далі по тексту - Закон № 2464) платниками єдиного внеску фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Ставка єдиного внеску для вказаної категорії платників складає 34,7% від бази оподаткування, визначеної статтею 7 Закону № 2464 (ч. 11 ст. 8 Закону).

Згідно з пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464 за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки спростовано висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат, заниження бази оподаткування єдиним внеском, нараховання штрафних санкцій за Рішенням від 16.12.2014 року № 0045191703 та відповідно винесена вимога про сплату боргу від 28.11.2014 року № Ф-0043011703 є необґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного Управління ДФС у Дніпропетровькій області не доведено правомірність прийняття податкових повідомленнь-рішень від 16.12.2014 року № 0045181703 та №0045171703, рішення від 16.12.2014 року № 0045191703, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2014 року № Ф-0043011703.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного Управління ДФС у Дніпропетровькій області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі №804/6054/15 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі № 804/6054/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 12 серпня 2015 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак