Постанова № 48449769, 29.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2015 рокусправа № 804/20579/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Портненко М.В.

з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі № 804/20579/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Кодаки» ЛТД до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровської області (далі Інспекція) про скасування податкових повідомлень-рішень, в якому, з урахуванням зменшення позовних вимог, просив визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06 лютого 2015 р. в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 213113,75 грн., з яких за основним платежем 170491 грн., за штрафними санкціями 42622,19 грн., а також скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 17055,89 грн., з яких за основним платежем 9982,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7073,83 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року адміністративний позов ТОВ фірма Кодаки ЛТД задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.11.2014 року в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 213113,75 гривень, з яких 170491,00 гривень за основним платежем та 42622,19 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, а також скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 26.11.2014 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 17055,89 гривень, з яких 9982,06 гривень за основним платежем та 7073,83 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволеннні інших позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій послався на невірне встановлення судом обставин по справі та порушення норм матеріального права і просив його скасувати та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги на те, що в ході перевірки позивача було встановлено відсутність реального придбання товарів позивачем від ТОВ «Інтервенто», що фактично визнано шляхом укладення податкового компромісу. Таким чином, і подальша реалізація позивачем придбаного у ТОВ «Інтервенто» технологічного обладнання на адресу споживачів не могла носити реального характеру, а тому отримані позивачем кошти як оплата за фактично не поставлений товар розцінена Інспекцією як безповоротна фінансова допомога, що і стало підставою для здійснення контролюючим органом коригування податкових зобовязань з податку на прибуток позивача та обґрунтованого визначення йому спірним податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 частини спірних грошових зобовязань. Інша їх частина визначена по взаємовідносинам позивача з ОСОБА_4 на підставі договору оренди нежитлових приміщень. В ході перевірки було встановлено, що позивач сплачував договірну орендну плату в розмірі меншому, ніж мінімальна ціна для оренди, затверджена на відповідний рік органом місцевого самоврядування. Суд не врахував, що ця різниця вартості оренди від мінімально встановлено рівня, яка є звичайною ціною товару (послуги), є безоплатно отриманою позивачем послугою, тому ця сума підлягала включенню позивачем до валових доходів. Крім того, судом не було враховано, що при виплаті ОСОБА_4 орендної плати позивачем як податковим агентом було недоутримано податку з доходів фізосіб 9982,06 грн., що стало законною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є юридичною особою и перебуває на податковому обліку у відповідача.

Посадовими особами відповідача відповідно до наказу Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська від 08.10.2014 року №1032 на виконання постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ фірма "Кодаки ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2013 року по 30.06.2014 рік.

За результатами перевірки складено акт від 30.10.2014 року № 4022/22-05/19156740 (далі Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення:

1) п. 14.1.27, п. 14.1.36 ст. 14, п. 135.1 п. 135.2 п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 981124 гривень;

2) п.п. 168.1.1 п.168.1 ст. 168, пп.170.1.2 п. 170.1 ст. 170 ПК України, оскільки податковим агентом платника податку орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду обєктів нерухомості, інших ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту, є орендар, а саме ТОВ фірма "Кодаки ЛТД", якою недоутримано податку на доходи фізичних осіб в сумі 9982,06 гривень.

Вказані в Акті перевірки висновки обґрунтовані тим, що позивач безпідставно у 2013 році відобразив у податковому обліку як подальший продаж товарів та послуг господарські операції з реалізації товарів, які придбавались позивачем у ТОВ «Інтервенто». Контролюючий орган вважав виручку від їх продажу безповоротною фінансовою допомогою, оскільки реального постачання товарів позивач здійснювати не міг через їх відсутність, бо згідно викладених в Акті перевірки висновків правочини позивача з ТОВ «Інтервенто» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними. Крім того, частина грошового зобовязання з податку на прибуток нарахована у звязку із безоплатним отриманням від ОСОБА_4 послуг з оренди нерухомого майна за ціною нижчою від рівня звичайних цін, за які взято мінімальну вартість місячної оренди квадратного метру загальної площі нерухомого майна фізичної особи, затверджену рішеннями Дніпропетровської міської ради на відповідний рік. Щодо підстав для висновків в частині обрахування податку з доходів фізичних осіб, в акті перевірки зазначено, що позивачем як податковим агентом не здійснено утримання податку при виплаті доходів на користь ОСОБА_4 в якості орендної плати виходячи із затвердженої рішеннями Дніпропетровської міської ради мінімальної вартості місячної оренди квадратного метру загальної площі нерухомого майна фізичної особи.

На підставі висновків Акту перевірки 26.11.2014 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 981124 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 186413,56 гривень, та № НОМЕР_2 про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку за основним платежем у розмірі 9982,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 7073,83 гривень.

З Акту перевірки, письмових пояснень відповідача та пояснень представника позивача встановлено, що із загального розміру грошового зобовязання, що визначено податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 з податку на прибуток, спірним у даній справі є частина в розмірі 170 491 грн. за основним зобовязанням і, відповідно, сума 42622,75 гривень - штрафна (фінансова) санкція. Ця спірна частина суми основного зобовязання повязана із заниженням доходів підприємства на загальну суму 897322 гривень, яка складається з непідтвердженої подальшої реалізаії товарів та послуг у сумі 853298 гривень по ТОВ «Інтервенто» та 44022,82 гривень по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, де 19 % від суми 853298 гривень становить 162126,62 гривень та 19 % від суми 44022,82 гривень - 8364,31 гривень, тобто спірна частина суми становить 170491 грн. (162126,62 + 8364,31). У іншій частині визначених грошових зобовязань досягнуто податковий компроміс внаслідок застосування процедур податкового компромісу.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ «Інтервенто» (продавець) з ТОВ «Кодаки ЛТД» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №03-12-12 від 03.02.2012 року, згідно умов якого продавець зобовязаний передати у власність, а покупець зобовязаний прийняти та оплатити товар, кількість, найменування та ціна визначаються сторонами у видаткових накладних, які є невідємними частинами договору. Згідно п. 4.2 договору загальна сума договору складає суму всіх накладних на прийняття-передачу товару. Відповідно п. 3.1 договору товар постачається покупцю партіями, відповідно до видаткових накладних. Пунктом 3.2 договору право власності на товар переходить від продавця до покупця на складі продавця за адресою: Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 147 з моменту підписання сторонами накладної на приймання-передачу товару (т.1 а.с. 199).

Згідно наданих накладних на підставі зазначеного договору ТОВ «Інтервенто» поставлено товар (технологічне обладнання та кухонне приладдя в асортименті протягом 2013 року на загальну суму 5663902,64 грн., в січні 2014 року на загальну суму 72742,25 грн.

На підтвердження факту реального постачання товарів за вказаним договором позивачем надано первинні документи, які фіксують здійснення господарських операцій, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, а також платіжні доручення на оплату отриманих партій товару.

Наданими документами підтверджено, що транспортування товару здійснювалося автомобілем MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_3, який перебуває в оренді у ТОВ фірма «Кодаки» ЛТД за нотаріально посвідченим договором оренди (найму) транспортного засобу від 03.01.2012 року та від 13.03.2013 року (т.1 а.с. 174).

Також до матеріалів справи долучені первинні бухгалтерські документи, зокрема договори, накладні, податкові накладні, рахунки та платіжні документи, згідно яких придбаний ТОВ фірма «Кодаки» ЛТД товар реалізовувався іншим особам. Факт відвантаження товару за цими господарськими операціями підтверджено, зокрема, довіреностями на отримання товару та транспортними накладними курєрської служби «Нова пошта».

Крім того, між ТОВ «Кодаки ЛТД» (орендар) та гр. ОСОБА_4 (орендодавець) було укладено договір оренди № 01/01/13 від 01.01.2013 року, згідно умов якого орендодавець передав в оренду двоповерхову нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: 49051, м. Дніпропетровськ, вул. Каштанова, 1 загальною площею 1472,30 кв.м. Строк дії договору з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року. Згідно п. 3.1 договору щомісячна плата за користування орендним приміщенням складає 12 000,00 грн. з ПДВ (т.1 а.с. 165-172).

Згідно акту прийняття-передачі майна за договором оренди №01/01/13 від 01.01.2013 року від 09.01.2013 року, орендодавець прийняв в оренду нерухоме майно (т.1 а.с. 173).

Перерахування щомісяця на користь ОСОБА_4 орендної плати в розмірі 12000 грн. та утриманого з неї податку з доходів фізичних осіб підтверджується копіями платіжних доручень (т.1 а.с. 175-196).

Рішеннями Дніпропетровської міської ради від 26.12.2012 року №6/30 та від 27.11.2013 року №6/43 було затверджено мінімальну вартість місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомого майна фізичних осіб (т.18 а.с.144-149).

Вказані обставини знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з досліджених доказів вбачається, що позивач правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із контрагентами, яким ТОВ фірма «Кодаки» ЛТД реалізовувало товар, придбаний у ТОВ «Інтервенто» і реалізація мала реальний характер. Також суд зазначив, що позивач сплачував орендодавцю приміщення орендну плату у відповідності з розмірами визначеними договором та як податковий агент, утримував з них податок з доходів фізичних осіб, який перераховував до Державного бюджету і розраховувався від розміру фактично сплаченого доходу. Підстави для прийняття іншого розміру орендної плати для визначення обєкту оподаткування податком на прибуток підприємств відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині часткової протиправності податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток, але вважає помилковим застосування норм матеріального права при скасуванні податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб з наступних підстав.

У відповідності до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, зазначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно пунктів 135.1, 135.2 ст. 135 ПКУ, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

У відповідності до п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, безповоротна фінансова допомога - це сума коштів передана платнику податків згідно з договорам дарування, іншими подібними договорами або без укладання таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків проведення такої основної суми, за винятком кредиторів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів умовно нарахованих на суму повторної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ, нарахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Пунктом 14.1.71 ст. 14 ПКУ визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

З досліджених судом доказів встановлено, що позивач у відповідності до вимог зазначених законів правомірно на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів та даних бухгалтерського обліку відобразив у податковому обліку операції із контрагентами, яким ТОВ «Кодаки» ЛТД реалізовувало товар, зокрема придбаний у ТОВ «Інтервенто», як дохід від операційної діяльності. Доказів іншого відповідачем не надано, висновки контролюючого органу про відсутність реального характеру цих господарських операцій носять характер припущень, а тому визнання цих коштів як безповоротної фінансової допомоги є протиправним.

Також безпідставною є позиція відповідача про те, що для визначення обєкту оподаткування податку з прибутку підприємств по господарській операції з оренди позивачем нерухомого майна у ОСОБА_4 слід приймати як звичайну ціну розмір орендної плати, розрахований у відповідності до рішень Дніпропетровської міської ради від 26.12.2012 року №6/30 та від 27.11.2013 року №6/43 було затверджено мінімальну вартість місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомого майна фізичних осіб, оскільки така умова не визначена Податковим кодексом України, а тому у відповідності до пункту 14.1.71 ПКУ в даному випадку звичайною буде договірна ціна.

Як вбачається з рішень Дніпропетровської міської ради від 26.12.2012 року №6/30 та від 27.11.2013 року №6/43, прийняті вони були на підставі постанови КМУ № 1253 від 26.12.2010 року про затвердження Методики визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб.

З преамбули постанови КМУ № 1253 від 26.12.2010 року вбачається, що прийнята вона відповідно до підпункту 170.1.2 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України, якою врегульовано особливості нарахування та оподаткування окремих видів доходів фізичних осіб.

Отже, застосування вказаних рішень Дніпропетровської міської ради для визначення обєкту оподаткування податком з прибутку підприємств є протиправним.

Оскільки правомірність застосування штрафних санкцій в цій частині є похідним від правомірності визначення контролюючим органом суми основного грошового зобовязання, то спірне рішення в частині їх застосування також є протиправним.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.11.2014 року в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 213113,75 гривень.

Натомість, задовольняючи позов в частині правомірності податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 26.11.2014 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, суд першої інстанції не звернув уваги на положення підпункту 170.1.2 ст. 170 ПКУ, яким передбачено, що податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що в діях позивача наявні порушення вимог пп.170.1.2 ст. 170 ПКУ, оскільки утримання податку при виплаті доходу ОСОБА_4 від надання в оренду нерухомого майна здійснювалось з заниженого обєкту оподаткування, розмір якого не відповідав мінімально встановленому законодавством розміру у відповідності до рішень Дніпропетровської міської ради від 26.12.2012 року №6/30 та від 27.11.2013 року №6/43.

Таким чином, висновки відповідача в Акті перевірки (т.1 а.с. 157) щодо наявності з боку позивача порушень пп. 168.1.1 ст. 168 та пп.170.1.2. ст. 170 ПКУ є обґрунтованими, а прийняте у звязку із цим податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 26.11.2014 року є правомірним.

За таких обставин позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Оскільки позовні вимоги позивача судом задоволено частково, колегія суддів вважає необхідним стягнути на користь позивача з Державного бюджету України частину витрат на сплату судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог в розмірі 400 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції припустив порушення норм матеріального права що призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровської області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі № 804/20579/14 - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Кодаки» ЛТД до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.11.2014 року в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 213113,75 гривень, з яких 170491,00 гривень за основним платежем та 42622,19 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Кодаки» ЛТД судові витрати в сумі 400 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 03 серпня 2015 року.

Головуючий:М.М.Гімон

Суддя:С.Ю. Чумак

Суддя:І.В. Юрко