Ухвала суду № 48449499, 16.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2015 року

справа № П/811/789/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.04.2014р. у справі №П/811/789/14

за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця"

до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Державного підприємства "Одеська залізниця" (далі по тексту – позивач, ДП "Одеська залізниця") звернулось з позовом про скасування рішення Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі по тексту – відповідач, податковий орган, Знам'янська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області) №0001391703 від 27.02.2014 р. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3 від 27.02.2014 р.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що за результатами планової виїзної документальної перевірки Знам’янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено оскаржуване рішення та вимогу, яким відокремленому структурному підрозділу ДП “Одеська залізниця” – Знам’янській дистанції захисних лісонасаджень №3 збільшено суму грошового зобов’язання з єдиного соціального внеску на 44797,55грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 22398,74 грн. Позивач стверджує, що квитки на безкоштовний проїзд залізничним транспортом, які надані працівникам та пенсіонерам ДП “Одеська залізниця” є соціальною гарантією та являються додатковим благом, а не заробітною платою, а тому відокремленим структурним підрозділом ДП “Одеська залізниця” правомірно не включено їх вартість до бази оподаткування єдиним соціальним внеском.

Постановою суду першої інстанції адміністративний позов задоволено. При цьому суд зазначив, що відповідачем порушено встановлену процедуру донарахування єдиного внеску органом доходів і зборів та застосування штрафних санкцій.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції не встановив та не дослідив належним чином фактичні обставини справи, а також невірно застосував норми податкового законодавства.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, Державне підприємство “Одеська залізниця” 18.02.1998 року зареєстровано як юридична особа та відповідно до п.1.1 Статуту є статутним територіально-галузевим об’єднанням, заснованим на державній власності і підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту України (а.с.37,39).

У відповідності з п.1.2 Статуту до складу ДП “Одеська залізниця” входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту – юридичні особи і відособлені структурні підрозділи (а.с.39).

Відповідно до п.1.1 Положення про відокремлений структурний підрозділ – Знам’янську дистанцію захисних лісонасаджень №3 Одеської залізниці, Знам’янська дистанція захисних лісонасаджень №3 входить до складу Одеської залізниці та безпосередньо підпорядкована Службі колії (а.с.53).

У відповідності до п.1.2 Положення Знам’янська дистанція захисних лісонасаджень Одеської залізниці №3 є відокремленим структурним підрозділом залізничного транспорту загального користування у складі Служби колії Одеської залізниці без права юридичної особи (а.с.53).

Матеріали справи підтверджують, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку відокремленого структурного підрозділу Знам’янської дистанції захисних лісонасаджень Одеської залізниці з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складено акт №41/2200/01071930 від 27.03.2014 р., в якому зазначається про порушення Відокремленим структурним підрозділом Знам’янської дистанції захисних лісонасаджень Одеської залізниці п.1 ч.1 ст.7, ч.7 ст.7, п.5, 7 ст.8 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, що призвело до заниження єдиного внеску в сумі 44797,55грн., у тому числі за 2011 рік – 9902,31 грн., за 2012 рік – 34895,24 грн. (а.с.7-17).

Судом встановлено, що висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що Відокремленим структурним підрозділом Знам’янської дистанції захисних лісонасаджень Одеської залізниці надавалися працівникам та пенсіонерам квитки на безкоштовний проїзд залізничним транспортом, однак їх вартість не включалася до бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що на думку Знам’янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, призвело до заниження сум єдиного внеску у перевіряємих періодах.

На підставі акта перевірки Знам’янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено рішення №0001391703 про застосування до Відокремленого структурного підрозділу Знам’янської дистанції захисних лісонасаджень Одеської залізниці штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.02.2014 р., яким на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” відносно Відокремленого структурного підрозділу Знам’янської дистанції захисних лісонасаджень Одеської залізниці застосовано штрафні санкції в розмірі 22398,74грн., а також зобов’язано сплатити останнього заборгованість у розмірі 44797,55грн. недоїмки (а.с.19).

Крім того, відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3 від 27.02.2014 р. на загальну суму 67196,29грн., у тому числі 44797,55 грн. недоїмки та 22398,74 грн. штрафних санкцій (а.с.20).

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

За визначенням п.2 ч.1 ст.1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 р. №2464-VI (далі за текстом також – Закон) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У відповідності до п.1, 2 ч.2 ст.6 Закону платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

За приписами п.1 ч.1 ст.7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Таким чином, роботодавцями, як платниками єдиного внеску, нараховуються єдині внески на суму нарахованої заробітної плати та на суму винагороди за цивільно-правовими договорами.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України “Про оплату праці” від 24.03.1995 р. №108/95-ВР заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України “Про оплату праці” визначено структуру заробітної плати до складу якої входить: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. При цьому основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Нормами статті 16 Закону України “Про залізничний транспорт” від 04.07.1996 р. №273/96-ВР передбачено соціальний захист працівників залізничного транспорту.

За приписами ч.2 ст.16 Закону України “Про залізничний транспорт” працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами.

Згідно з п.7.5, 7.6, 7.7 розділу 7 “Соціальні гарантії, пільги, компенсації” Колективного договору між адміністрацією і дорожнім комітетом профспілки Одеської залізничної дороги на 2011 – 2015 роки (далі за текстом – Колективний договір) передбачено право на квитки для безкоштовного проїзду залізничним транспортом (а.с.207-208).

З урахуванням аналізу вищевказаних норм суд першої інстанції вірно визначився, що право на безплатний проїзд залізничним транспортом є соціальною гарантією працівників залізничного транспорту. Квитки на безоплатний проїзд залізничним транспортом надаються працівникам залізничного транспорту, членам їх сімей (утриманцям) та пенсіонерам, які звільнилися на пенсію із залізничного транспорту. Відтак вартість безкоштовного проїзду залізничним транспортом не є складовою заробітної плати у розумінні Закону України “Про оплату праці” та, відповідно, не входить до бази нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Разом з тим, безоплатний проїзд залізничним транспортом, що надається у відповідності до Закону України “Про залізничний транспорт” та Колективного договору, є додатковим благом у розумінні пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 та пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

При цьому посилання відповідача на п.2.2.10 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. №5, щодо включення до фонду додаткової заробітної плати витрат, пов’язаних з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та міського електротранспорту, є необґрунтованими, оскільки відповідно до абз.2 п.1.1 зазначеної Інструкції остання не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об’єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Крім того, відповідно до ч.2, 3 ст.9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

У відповідності до п.6 ч.1 ст.1 Закону недоїмка – сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.25 Закону суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

На підставі ч.4 ст.25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов’язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Згідно з п.6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. №455 (далі за текстом також – Інструкція) органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

- якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб-підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами-підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.

Відповідно до п.7.1 Інструкції за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов’язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

У відповідності до змісту п.3 ч.11 ст.25 Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Згідно з ч.14 ст.25 Закону про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Таким чином штраф відповідно до п.3 ч.11 ст.25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” застосовується відносно платника єдиного внеску, зокрема, у випадку донарахування йому такого внеску органом доходів і зборів. При цьому донарахування здійснюється за результатами перевірки шляхом надсилання платнику єдиного внеску повідомлень-розрахунків, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Податковим органом не надано до суду доказів надіслання позивачу повідомлення-розрахунку, відповідно до якого здійснено донарахування єдиного внеску у розмірі 44797,55грн. Натомість, у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3 від 27.02.2014 р. відповідачем зазначено як суму недоїмки, так і суму штрафної санкції.

Судом встановлено, що на час винесення відповідачем рішення №0001391703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.02.2014 р., Знам’янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області у передбаченому порядку не було донараховано суму недоїмки з єдиного внеску, а тому нарахування штрафної санкції на суму такої недоїмки та включення цієї недоїмки до оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3 від 27.02.2014 р., суперечить вимогам Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Таким чином, відповідачем порушено встановлену процедуру донарахування єдиного внеску органом доходів і зборів та застосування штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується із висновками суду, що рішення №0001391703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.02.2014 р. та вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3 від 27.02.2014 р. винесені відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, є необґрунтованими, прийнятими без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття зазначених рішень.

Викладена правова позиція збігається з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 03.02.2015 року у справі К/800/58261/14.

За встановлених обставин слід погодитись з висновками суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи; висновки суду відповідають фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.04.2014р. у справі №П/811/789/14 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.04.2014р. у справі №П/811/789/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна