Ухвала суду № 48449325, 30.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2015 рокусправа № 804/3233/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: не зявився,

відповідача: ОСОБА_1 (довіреність від 09 грудня 2014 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року

у справі № 804/3233/14

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України»

до Дніпропетровської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18 жовтня 2013 року № 110100000/2013/200474/1 та картки відмови у митному оформленні товарів від 18 жовтня 2013 року № 110100000/2013/00575.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 18 жовтня 2013 року № 110100000/2013/200474/1 та картку відмови у митному оформленні товарів від 18 жовтня 2013 року № 110100000/2013/00575.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Дніпропетровська митниця Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі клопотання про заміну сторони його правонаступником, в судовому засіданні допущено процесуальне правонаступництво Дніпропетровської митниці Міндоходів Дніпропетровською митницею ДФС.

Представник Дніпропетровської митниці ДФС вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

У письмових запереченнях представник товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» просить апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» та «HANGZHOU YONGZHAN TRADING Co., LTD.» (КНР) укладено контракт купівлі-продажу від 08 червня 2010 року № YF0806-10, за умовами якого позивачем придбано товар (оцинковану сталь методом гарячого цинкування в рулонах товщиною 0, 38 мм). При цьому, номенклатура, кількість та ціни зазначені в додатках, які є невідємною частиною вказаного контракту.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення товару товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» подана митна декларація від 16 жовтня 2013 року № 110100000/2013/232714, відповідно до якої позивачем митна вартість товару визначена за методом № 1 - за ціною договору (основний метод). Рівень заявленої митної вартості товару становить 0,795 дол. США/кг. Разом із митною декларацією, позивачем надані наступні документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами; залізнична накладна для внутрішнього сполучення; коносамент; банківський платіжний документ; виписка з бухгалтерської документації; прейскурант цін (прас-лист виробника); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» від 30 вересня 2013 року; платіжний документ SWIFT 1505; розрахунок ціни (калькуляцію); рахунок-фактуру (інвойс); пакувальний лист; специфікацію; зовнішньоекономічний договір (контракт); сертифікат про походження товару; сертифікат якості; єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів; копія митної декларації країни відправлення.

Між тим, Дніпропетровською митницею Міндоходів винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 18 жовтня 2013 року № 110100000/12013/200474/1 та направлено картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00575. В картці відмови зазначено, що позивачу необхідно подати нову вантажну митну декларацію з митною вартістю товару відповідно до рішення про коригування митної вартості товару від 18 жовтня 2013 року № 110100000/12013/200474/1.

У звязку із виникненням у митного органу сумніву щодо достовірності заявленої позивачем митної вартості товару, повідомленням Дніпропетровської митниці Міндоходів від 16.10.2013 № 75385 зобовязано позивача протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: інформацію про строк дії контракту № YF0806-10 від 08 червня 2010 року та контракт №YF110755А; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом від 18 жовтня 2013 року № 01-502 декларантом подано додаткові документи, а саме: пролонгацію контракту від 08 червня 2010 року № YF0806; лист державного підприємства «Укрзовнішекспертиза» про помилки у висновку № 4390 від 30 вересня 2013 року. Поряд з цим, декларант зазначив, що виявлені розбіжності не впливають на визначення митної вартості товару, а також повідомив митний орган про неможливість надання додаткових документів.

У звязку з неподанням додаткових документів митними органом проведено контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації, поданої для митого оформлення, з даними, які наявні у митного органу та встановлено, що рівень заявленої декларантом митної вартості товару «прокат плоский з нелегованої сталі, з покриттям цинком (плакований)» становить 0,795 дол. США/кг, рівень митної вартості, раніше визнаної митними органами, оформленої за ситною декларацією від 04 жовтня 2013 року № 125130005/2013/162407, з урахуванням регіону походження, умов у контракту, у наближений до митного оформлення час становить 0,87 дол. США/кг. На підставі зазначеного, Дніпропетровською митницею Міндоходів миту вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митої вартості 2 ґ), - резервний метод визначення митної вартості.

Не погодившись з визначеною відповідачем митною вартістю товару, позивач, відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України, скористався правом на звернення до митного органу із заявою про випуск товарів, що декларуються, у вільний обіг на умовах фінансової гарантії.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до частини 4 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів має право вимагати надання (за наявності) протягом 10 календарних днів додаткових документів, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Посилання відповідача про те, що неможливість застосування першого методу обумовлена наявністю розбіжностей в наданих документах та ненаданням позивачем обґрунтування таких розбіжностей, зокрема: дата оплати (04 жовтня 2013 року) не кореспондуються з датою фактичного відвантаження відповідно до дати коносаменту, інвойсу є помилковою, оскільки умовами договору не визначене поняття передплата, а тому передплатою можна вважати оплату за товар до моменту його фактичного отримання покупцем, що також підтверджують наступні дані: 07 серпня 2013 року сторони контракту підписали додаткову угоду № 101 до контракту, 12 серпня 2013 року одержано комерційний інвойс на фактичну кількість товару виробника, 104,024 тони на загальну суму 82699,08 дол. США, 22 серпня 2013 року товар відвантажено згідно транспортному документу коносаменту ZBJD115669, 04 жовтня 2013 року позивачем зроблена оплата за товар у сумі 82699,08 дол. США, 10 жовтня 2013 року товар перетнув державний кордон України, а надійшов товар до позивача (тобто покупець фактично отримав товар) 14 жовтня 2013 року.

На обґрунтування правомірності свого рішення, відповідач посилається на те, що державне підприємство «Укрзовнішекспертиза» у своєму висновку № 4390 від 30 вересня 2013 року посилається на специфікацію № 101 від 07 вересня 2013 року до зовнішньоекономічного контракту № YF110755В, який не надано до митного оформлення та зміст якого невідомий. Разом з тим, дане твердження відповідача є безпідставним, оскільки позивачем надано лист державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» про помилки у висновку № 4390 від 30 вересня 2013 року та їх усунення. Також, митний орган зазначає, що контракт від 08 червня 2010 року № YF0806 діє до 31 грудня 2011 року та відсутня будь-яка пролонгація. Між тим, про пролонгацію контракту від 08 червня 2010 року № YF0806 свідчить додаткова угода до нього від 07 серпня 2013 року № 101.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, положеннями пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем надано всі необхідні документи, що визначені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України і аналіз вказаних документів не дає підстави вважати, що вони містять розбіжності, які ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості товарів або відомості щодо ціни, яка була сплачена за товар, та на які посилається орган доходів і зборів.

Також, в матеріалах справи міститься відповідь та її переклад постачальника «HANGZHOU YONGZHAN TRADING Co., LTD.» від 28 жовтня 2013 року на запит товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» стосовно експортної декларації 310120130518373058, в якій зазначено про наявність помилки у номері контракту, згідно якого здійснювалось відвантаження (замість № YF0806-10 вказано YF110755A). Підприємством також зазначено, що при зверненні до митниці з проханням виправити помилку, отримано відповідь, що коригування митної декларації відбудеться тільки при наявності помилок у суттєвих розділах, а саме: вартість вантажу, вага вантажу, номери контейнерів, у звязку з чим постачальник повідомив позивача про можливість використання експортної декларації для митних цілей.

Стосовно зауваження митного органу щодо зазначення в декларації країни експорту номеру контейнеру CMU 1978065, який відсутній в товаросупровідних документах, позивачем зазначено, що в перекладі експортної декларації допущена технічна помилка перекладача, у копії оригіналу митної декларації країни відправлення вказано вірно номер контейнеру ECMU1978065. Дана помилка була усунена позивачем і до митного органу надано копію експортної декларації без помилки у номері контейнеру, про що декларант повідомив митний орган листом від 18 жовтня 2013 року № 01-502.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що Дніпропетровською митницею Міндоходів порушені вимоги щодо послідовності використання методів визначення митної вартості.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до положень частин 1, 2, 4 статті 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що та обставина, що в митного органу наявна інформація про те, що ідентичний товар, задекларовано іншою особою, розмитнювався раніше за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом. Крім того, нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

З матеріалів справи вбачається, що подані товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» документи дають змогу чітко ідентифікувати оцінюваний товар та містять обєктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами статті 58 Митного кодексу України. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також обєктивна, можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Крім того, застосувавши замість визначеного позивачем основного методу другорядний резервний метод визначення митної вартості товару, митницею не було надано доказів неможливості застосування наступних після основного методів визначення митної вартості товарів, що призвело до неправомірної відмови позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом.

Таким чином, оскільки під час здійснення митного оформлення вищезазначених товарів позивачем надані усі необхідні документи, які доводили вартісні показники товару, що імпортується, то у відповідача не було жодних підстав самостійно визначати митну вартість задекларованого позивачем товару за резервним методом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Разом з цим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Відповідачем не застосовано жодного іншого методу, крім шостого (резервного), та не проведено процедуру консультацій з декларантом, в ході якої відповідач мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості, в порушення статті 57 Митного кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що картка відмови у митному оформленні товарів та рішення про коригування заявленої митної вартості прийняті Дніпропетровською митницею Міндоходів не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у звязку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у звязку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:І.Ю. Богданенко

Суддя:С.А. Уханенко

Суддя:Ю.М. Дадим