Ухвала суду № 48449218, 23.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2015 рокусправа № 804/20675/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю: позивача: - ОСОБА_1,

представників:

позивача: - ОСОБА_2 (довіреність від 23 лютого 2015 року),

відповідача: - Горобець К.М. (довіреність від 06 січня 2015 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року

у справі № 804/20675/14

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 грудня 2014 року № 0032281703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в розмірі 46689,98 грн.; № 0032331703, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн.; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28 листопада 2014 року № Ф - 0030791703 на суму 44278,03 грн. та рішення від 09 грудня 2014 року № 0032291703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 19925,19 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та його представник заперечують проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України, проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 28 листопада 2014 року № 3323/1703/НОМЕР_5.

Перевіркою встановлено порушення статті 201, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2013 року в розмірі 37429,17 грн.; частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу вбачаються як такі, що мають ознаки «нереальності здійснення операцій» по контрагенту постачальнику товариству з обмеженою відповідальністю «Гарант Торг Інвест» за липень 2013 року; пункту 187.1 статті 187, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, безпідставно включено до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2013 року по товариству з обмеженою відповідальністю «Вока Д» суми 39895,26 грн.; пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи з фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2013 рік у розмірі 31126,65 грн.; частини 2 статті 7, частини 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний внесок у розмірі 34,7%, який повинен бути нарахований на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичним особами-підприємцями за 2013 рік на суму 44278,03 грн.; абзацу 5 пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України, статті 177 Податкового кодексу України, в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат за 2013 року.

На підставі акту перевірки від 28 листопада 2014 року державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесена вимога від 28 листопада 2014 року № Ф - 0030791703 на суму 44278,03 грн. та прийняті податкові повідомлення-рішення 09 грудня 2014 року № 0032281703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в розмірі 46689,98 грн., в тому числі 31126,65 грн. за основним платежем та 15563,33 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0032331703, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн., а також рішення № 0032291703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 19925,19 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки правильності визначення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 сум витрат безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, відображених в деклараціях про майновий стан і доходи за 2013 рік, встановлено порушення статті 177 Податкового кодексу України в частині завищення витрат у декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік на суму 187145,85 грн., яке виникло внаслідок включення до складу валових витрат сум пов'язаних з придбанням товару у товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Торг Інвест» на зазначену суму у липні 2013 року.

У період, який перевірявся між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Торг Інвест» укладено договір від 01 червня 2013 року № 7/1, за умовами якого позивачем придбано товар (плівка рулонна, піала квадратна «Kavex»). Виконання умов договору підтверджується податковими накладними, видатковими накладними. Оплата проведена у повному обсязі шляхом безготівкового розрахунку. Суми позивачем включено до податкового кредиту у липні 2013 року в розмірі 37429,17 грн.

Придбаний товар в подальшому реалізований товариству з обмеженою відповідальністю «Вока Д» на підставі договору поставки від 01 вересня 2011 року № 09/1. Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та товариству з обмеженою відповідальністю «Вока Д» підтверджується податковими накладними.

Судом встановлено, що при проведенні перевірки позивача враховано висновки, викладені у акті перевірки державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12 травня 2014 року № 296/22-03/38327312 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Торг Інвест», щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 липня 2013 року по 31 липня 2013 року», яким встановлена відсутність факту реального вчинення господарських операцій контрагентами-покупцями за перевіряє мий період.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що при визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

При цьому, посилання податкового органу на акт перевірки контрагента позивача не доводить обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 28 листопада 2014 року № 3323/1703/НОМЕР_5, оскільки він не спростовує дійсність укладеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з контрагентом правочину щодо поставки товару та не може вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно з пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених .

Як вбачається з матеріалів справи, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано первинні документи, якими оформлені господарські операції та дійсно підтверджується реальність вчинених правочинів з контрагентом, що відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України (в тому числі договір, податкові накладні, видаткові накладні). Крім того, придбаний у товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Торг Інвест» товар, використано позивачем у власній господарській діяльності, шляхом реалізації товару іншим контрагентам, що підтверджується відповідними первинними документами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від його контрагентів, саме товарно-транспортними накладними, не є визначальною умовою для формування валових доходів і витрат та отримання права на податковий кредит, у зв'язку з тим, що діючим законодавством не передбачено ставлення в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування.

За змістом пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Однак, жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця.

Крім того, слід зазначити, що факт транспортування (перевезення) товару від товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Торг Інвест» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Отже, висновки податкового органу про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи.

Щодо порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 частини 2 статті 7, частини 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого винесено рішення від 09 грудня 2014 року № 0032291703 про застосування штрафних санкцій, суд першої інстанції правильно встановив, що зазначене рішення підлягає скасуванню, оскільки дане порушення є похідним від вищевказаних порушень, за наслідками яких були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим