Ухвала суду № 48449140, 30.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2015 рокусправа № 804/19283/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року

у справі № 804/19283/14

за позовом ОСОБА_1

до начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити пені дії,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, в якому просить визнати протиправною бездіяльність начальника начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, яка виразилася в не розгляді заяви від 14 листопада 2014 року №2837 ОСОБА_1 по суті, в порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та вжити заходів передбачених цим Законом, зобов'язати начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_1 в порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та видати розпорядження щодо приватизації квартири, яку позивач займає на підставі ордеру №830 від 01 липня 1992 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 14 листопада 2014 року №2837 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська прийняти рішення по суті заяви позивача від 14 листопада 2014 року №2837 згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 01 липня 1992 року Гвардійською КЕЧ району видано ОСОБА_1 ордер №830 на право заняття 2-х кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.

14 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська з заявою про передачу у приватну власність квартири за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Листом від 17 листопада 2014 року за №3442, квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська надано відповідь ОСОБА_1, в якій зазначено, що житловий фонд закритого військового містечка в якому знаходиться квартира позивача, не підлягає приватизації, повноважень щодо передачі у приватну власність майна військових містечок квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська немає.

Встановлено, що наказом Генерального штабу Збройних сил України від 19 серпня 2013 року № 14492/с визначено перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд, в який включено смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області.

Відповідно до статтей 1-3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування. Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.

Міністерство оборони України вправі створювати відповідні територіальні профільні органи для управління своїм майном у тому числі житловою нерухомістю.

Правовідносини з приводу передачі майна з комунальної власності, власності військового майна у приватну власність громадян регулює Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», не підлягають приватизації: зокрема, квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень.

Статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно частини 3 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир у власність громадян (приватизація) здійснюється за відповідними заявами, які подаються до відповідних органів відповідальних за приватизацію житлового фонду.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська є органом приватизації у розумінні Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та наказу Міністра оборони України №1 від 03 січня1993 року «Про приватизацію житлового фонду військовослужбовцями та іншими особами, що мешкають у будинках Міністерства оборони України».

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що лист від 17 листопада 2014 року №3442 не є рішенням у розумінні статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим