Рішення № 4844850, 26.08.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" серпня 2009 р. Справа № 20/077-09

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»

про стягнення 8768,00 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Вовк О.О., довір. № 17/07-09 від 17.07.2009 р.

від відповідача: Гніздило Т.М., довір. № 25/03-УМ від 25.12.2008 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»(далі - відповідач) про стягнення 8768,00 грн. заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 01.11.2007 р. з ТОВ «Фоззі-Фуд»договору поставки № 1311, згідно якого ТОВ «Комплекс Агромарс»зобов’язувалося передати у власність покупця товар, а відповідач –прийняти та оплатити його. При цьому протоколом розбіжностей до договору поставки № 1311 від 01.11.2007 р., підписаним сторонами, передбачено, що товар поставляється покупцю у тарі постачальника у вигляді поліетиленових ящиків, тара є зворотньою та підлягає поверненню.

Згідно умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачеві у поліетиленових ящиках, які покупцем не були повернуті, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 6400,00 грн. вартості втраченого майна, 2368,00 грн. додаткових витрат, а також відшкодувати 220,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 05.06.2009 р. представник відповідача подав суду клопотання, відповідно до якого ТОВ «Фоззі-Фуд»вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення вартості втраченого майна у розмірі 6400,00 грн. та додаткових витрат у розмірі 2368,00 грн. безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню у зв’язку з поверненням тари у повному обсязі. Крім того, відповідач зазначає про відсутність причинного зв'язку між необхідністю придбання нових ящиків та фактом неповернення тари позивачеві відповідачем.

05.06.2009 р. у судовому засіданні представниками сторін було подано суду клопотання про здійснення вирішення спору у даній справі у більш тривалий строк, ніж встановлений ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

19.06.2009 р. у судовому засіданні представник позивача подав заяву про зміну підстав позову, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 8000,00 грн. вартості втраченого майна, 768,00 грн. додаткових витрат, 220,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

14.07.2009 р. у судовому засіданні представник відповідача подав пояснення від 13.07.2009 р., в яких зазначає, що було проведено звірку взаємних розрахунків та підписано звіт по тарі станом на 08.07.2009 р., згідно з яким заборгованість ТОВ «Фоззі-Фуд» перед ТОВ «Комплекс Агромарс»за зворотну тару складає 132 ящики. Відповідач зазначає, що умовами договору поставки №1311 від 01.11.2007 р. не передбачено право позивача вимагати у відповідача вартість неповернутої тари, проте є право вимоги щодо повернення поставленої тари.

У судових засіданнях 31.07.2009 р., 26.08.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

У судових засіданнях 31.07.2009 р., 26.08.2009 р. представник відповідача проти позову заперечував.

У судовому засіданні 26.08.2009 р. за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.11.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»(покупець) було укладено договір поставки № 1311, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язується передавати у власність покупця товар, а покупець приймати та оплачувати його.

01.11.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»(покупець) було укладено протокол розбіжностей до договору поставки № 1311 від 01.11.2007 р., згідно якого було додано п. 2.23 договору у наступній редакції: «Товар пакується в тару, яка відповідає вимогам стандартів і забезпечує схоронність товару при перевезенні та схову. Вартість тари не входить в ціну товару. Товар поставляється покупцю у тарі постачальника у вигляді поліетиленових ящиків. Тара (поліетиленові ящики) є зворотною і підлягає поверненню покупцем постачальнику в день її поставки товару. Вартість тари, що підлягає поверненню становить 20,00 грн. з ПДВ за один поліетиленовий ящик».

На виконання умов договору поставки № 1311 від 01.11.2007 р. ТОВ «Комплекс Агромарс» був поставлений ТОВ «Фоззі-Фуд»товар, що підтверджується видатковими накладними від 08.09.2008 р. № АМ-0050970, № АМ-0050971, № АМ-0050972, № АМ-0050973, № АМ-0050975, № АМ-0050986, № АМ-0050987, упакований в 320 поліетиленових ящиків.

У зв’язку з неповерненням тари ТОВ «Комплекс Агромарс»направило на адресу ТОВ «Фоззі-Фуд»претензію № 16\2-422 від 11.03.2009 р. про погашення заборгованості за поставлений товар.

Відповідь на претензію отримано не було.

Як стверджує позивач, станом на 25.03.2009 р. у ТОВ «Фоззі-Фуд» перед ТОВ «Комплекс Агромарс»утворилася стійка заборгованість по тарі у кількості 320 ящиків.

ТОВ «Комплекс Агромарс»також посилається на те, що внаслідок неповернення тари позивач зазнав збитків, оскільки змушений був здійснити закупівлю нових ящиків.

Так, 22.12.2008 р. між ТОВ «Комплекс Агромарс»та ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр»було укладено договір поставки № 13/11/08/П-КА 08-12/96, згідно якого позивачеві було поставлено 5000 шт. ящиків на суму 137000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3423 та № 3424 від 20.02.2009 р. та видатковими накладними № РН-0000543 від 24.02.2009 р. та № РН-0000656 від 03.03.2009 р.

З урахуванням заяви про зміну підстав позову згідно умов договору поставки № 1311 від 01.11.2007 р., укладеного між ТОВ «Фоззі-Фуд»та ТОВ «Комплекс Агромарс», розмір збитків, понесених позивачем внаслідок неповернення тари в кількості 320 штук, становить 8000,00 грн., з розрахунку 25,00 грн. за 1 ящик згідно актів приймання-передачі тари, копії яких долучено до матеріалів справи.

Поряд з цим, відповідно до договору поставки № 13/11/08/П-КА 08-12/96 від 22.12.2008 р., укладеного між ТОВ «Комплекс Агромарс»та ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр», вартість 1 ящика визначена у сумі 27,40 грн., що за 320 ящиків становить 8768,00 грн.

Таким чином позивач здійснив додаткові витрати внаслідок неповернення тари відповідачем у сумі 768,00 грн. для придбання нової тари.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У судовому засіданні 31.07.2009 р. представник відповідача надав суду звіт по тарі, який підписаний сторонами, і з якого слідує повне повернення на час розгляду справи відповідачем позивачу зворотної тари.

З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення 8000,00 грн. вартості втраченого майна підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з ТОВ «Фоззі-Фуд»768,00 грн. збитків у вигляді понесених ним додаткових витрат при придбанні нової тари замість неповернутої відповідачем.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічний припис міститься у ст. 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Таким порушенням в даному випадку є неповернення відповідачем позивачеві тари у термін, передбачений п. 2.23 договору (за протоколом розбіжностей), у кількості 320 ящиків.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 614 ЦК України передбачає, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань покладається при наявності вини (умислу або необережності).

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

З урахуванням викладеного та з’ясування судом факту понесення позивачем додаткових витрат у зв’язку з несвоєчасним поверненням відповідачем зворотної тари, що призвело до утворенням у ТОВ «Фоззі-Фуд»стійкої заборгованості по тарі на момент укладення позивачем договору про придбання нової тари замість втраченої, позовні вимоги щодо стягнення 768,00 грн. додаткових витрат підлягають задоволенню судом.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»(08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код 32294926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»(07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка, код 30160757) – 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 00 коп. додаткових витрат, 220 (двісті двадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Бабкіна

Дата підписання рішення - 04.09.2009 р.

Суддя