Рішення № 4844815, 23.09.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.09.2009 Справа № 7/46-2009

за позовом відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород - Оноківці

до відповідача державного підприємства „Солотвинський солерудник”, смт. Солотвино Тячівського району

про стягнення 1 407 053,55 грн.,

Суддя Швед С.Б.

Секретар судового засідання Вольф Р.О.

від позивача –Тодавчич Г.І., представник по довіреності від 11.08.2009р. №5142;

від відповідача – Фартушок І.І., представник по довіреності від 13.04.09;

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Закарпаттяобленерго”( далі „Закарпаттяобленерго”) звернулося до суду з позовом до державного підприємства „Солотвинський солерудник”( далі „Солерудник”) про стягнення суми 1407053,55 грн. заборгованості за надані послуги з постачання електричної енергії (в т.ч. 1040997,16 грн. –борг за спожиту активну електричну енергію, 188992,68 грн. –борг за спожиту реактивну електричну енергію, 75746,95 грн. –пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 9215,88 грн. –3% річних, 92100,88 грн. –інфляційні нарахування).

Представник відповідача, у поданому суду письмовому клопотанні від 23.09.09р. позовні вимоги в частині суми 1229989,84 грн. основного боргу визнав повністю. В частині позовних вимог щодо стягнення суми 177063,71 грн. (пеня, 3% річних, інфляційні нарахування) просить відмовити, посилаючись на складне фінансове та матеріальне становище, зумовлене неодноразовими підтопленнями шахт, карстовими провалами та ін.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне:

На підставі укладеного між сторонами договору від 26.01.2004р. № №12-0017/41 „Закарпаттяобленерго” надало „Солеруднику” послуги з постачання електроенергії за погодженими тарифами за період з листопада 2008 року по березень (включно) 2009р. на суму 2 196 858,03 грн.

Факт поставки електроенергії підтверджений показниками електролічильників, звітами та актами „Солерудника” про використані обсяги електроенергії.

Розрахунки за отриману продукцію відповідачем проведені частково у сумі 966 868,19 грн.

Заборгованість у сумі 1 229 989,84 грн. визнана відповідачем безумовно, підтверджена належними доказами, тому позовні вимоги у цій частині належить задоволити на підставі статей 526,625 Цивільного кодексу України без з”ясування і дослідження інших обставин справи( абзац третій пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. № 2 „Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції”).

Згідно з частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а також пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань ( пп..4.2.1. Договору та ст.ст. 549 –551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до поданого в судовому засіданні уточненого розрахунку інфляційні нарахування на прострочену суму заборгованості складають суму 37175,22 грн. 3 % річних –суму 4199,14 грн.

Що стосується нарахованої позивачем на підставі п.4.2.1.Договору пені за порушення строків розрахунків за спожиту електроенергію у сумі 28325,68 грн., то суд, зважаючи на важке фінансове становище „Солерудника”, пов’язане з загальновідомими наслідками екологічної катастрофи ( затоплення шахт , карстові провали тощо), знаходить за можливе зменшити її розмір до суми 635,80 грн. (пункт третій частини першої ст. 83 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо клопотання відповідача про звільнення його від сплати інфляційних нарахувань та річних на прострочену суму заборгованості, то таке не може бути задоволено, оскільки нормативні приписи статті 625 Цивільного кодексу України щодо цих видів нарахувань мають імперативний (обов’язковий) характер, тому у суду відсутні законодавчі повноваження на зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати (постанова Вищого господарського суду України від 16.03.2009 р. у справі № 10/292 за позовом ДП „Енергоринок” до ВАТ „ЕК „Закарпаттяобленерго” про стягнення 5 863 033,98 грн. річних та 28 015 844,79 грн. інфляційних).

З огляду на наведене позов підлягає задоволенню в частині стягнення суми 1 272 000, 00 грн.( 1229989,84 грн. за спожиту електроенергію, 37175,22 грн. інфляційних, 4199,14 грн. річних та 635,80 грн. пені за прострочення платежу).

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 124, 129 Конституції України, статтями 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з державного підприємства „Солотвинський солерудник” (смт. Солотвино Тячівського району Закарпатської області, вул. Шахтарська, 36, код 00383544) на користь відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Закарпаттяобленерго” (м. Ужгород –Оноківці, вул. Головна, 57, код 00131529) суму 1 272 000,00 грн (один мільйон двісті сімдесят дві тисячі гривень 00 коп.) (у т.ч.: 1229989,84 грн. - заборгованість за спожиту електроенергію; 37175,22 грн. –інфляційні; 4199,14 грн.- річні; 635,80 грн.- пеня) а також суму 13000,00 грн. (тринадцять тисяч гривень 00 коп.) у відшкодування судових витрат (у т.ч. 12900,00 грн. –витрати по держмиту, 100 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Наказ видати.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 85 ГПК України, і підлягає обов’язковому виконанню на території України.

Суддя С. Швед