Рішення № 4844764, 11.08.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" серпня 2009 р. Справа № 2/485

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Тимошенка О.М.

при секретарі Кисліцькій Ж.В.

за участю представників сторін

від позивача Свиридюк С.В. (довіреність від 09.04.09)

від відповідача Музичук Ю.А. (довіреність від 22.01.09)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пак Інвест" (м. Київ)

до Відкритого акціонерного товариства "Коростенський м'ясокомбінат" (м.Коростень)

про стягнення 109062,20 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 109062,20грн., з яких: 86817,53грн. боргу за поставлений товар, 5044,67грн. пені, 17200,00грн. боргу за надані послуги по зберіганню товару посилаючись на те, що всупереч умовам договору відповідач не оплатив поставку товару, не забрав своєчасно товар зі складу позивача.

01.06.09 позвиачем подана заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача витрати за отримання юридичних послуг в розмірі 21180 грн.

Предстаник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову, вважає позовні вимоги безпідставними та такими що не підлягають задоволенню, посилаючись на викладене у відзиві на позовну заяву №1-01/06 від 01.06.09р. зазначивши, що строк поставки не настав, оскільки в специфікації передбачено, що строк поставки товару 40 робочих днів з моменту оплати. А так як оплати не було то позивач не повинен був поставляти товар. Також представник зазначив, що позивачем не було повідомлено де саме зберігається товар, що унеможливлювало його отримання.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Пак Інвест" (виконавець) та Відкритим акціонерним товариством "Коростенський м'ясокомбінат" (замовник) був укладений договір №8-66 за умовами якого виконавець (позивач) зобов'язався поставити замовнику , а замовник (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити пакувальний матеріал.

Згідно п.2.1 договору, пакувальний матеріал передається партіями, структура, кількість та вартість якого встановлюється сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

21.07.08р. сторонами було складено та підписано специфікації №1 та №2 до договору №8-66, в яких закріплено обсяг та вартість замовлення відповідача, відповідно 1000 кг на суму 26470 грн. та 625 кг на суму 44125 грн. (а.с.17-18).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що фактична кількість товару може відрізнятись в межах 10% від кількості, вказаній у специфікації.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що замовник перераховує грошові кошти на поточний рахунок виконавця в розмірі 50% вартості товару, зазначеної в специфікаціях , протягом трьох банківських днів з моменту підписання відповідної специфікації.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що залишок суми, яка визначена у специфікації, відповідач зобов’язується сплатити протягом 10-ти банківських днів після повідомлення про готовність товару.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.664 ч.1 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Проаналізувавши вказану норму закону, умови укладеного договору та встановлені обставини справи, господарський суд приходить до висновку, що позивач не виконав обов’язку передати товар. При цьому суд виходить з наступного.

Пунктом 4.2 Договору визначені такі обов’язки позивача як поставити товар на склад виконавця (позивача), направити замовнику (відповідачу) повідомлення про готовність товару до передачі.

Позивачем направлялись повідомлення на адресу відповідача про готовність товару, однак ні в договорі, ні в повідомленнях не зазначено місце знаходження (адреса) складу позивача.

Ухвалою суду від 01.06.09 позивача зобов’язано надати докази повідомлення відповідача про місце знаходження складу, на якому зберігається продукція. Позивачем таких доказів не надано.

Таким чином не належне виконання позивачем пункту 4.2 Договору (щодо повідомлення відповідача про місце знаходження готової до передачі продукції) суд розцінює як прострочення кредитора, що є наслідком не настання строку виконання відповідачем вимог пункту 3.2 Договору щодо остаточного розрахунку за товар. Отже вимоги позивача в цій частині є безпідставними так само як і безпідставними є вимоги про стягнення плати за зберігання.

Що стосується виконання відповідачем пункту 3.1 договору, в якому визначений обов’язок відповідача здійснити попередню оплату товару в розмірі 50% його вартості, то суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 693 ч.1 ЦК України У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу, яке регулює зустрічні виконання зобов'язань.

Таким чином права позивача в такому випадку обмежені лише правом зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. (ст.538 ч.3 ЦК України). Тобто позивач не вправі вимагати сплати попередньої оплати, яка обумовлена пунктом 3.1 Договору.

Як встановлено, позивач не належним чином виконав своє зобов'язання щодо передачі товару відповідачу, тому не може бути застосована частина 4 статті 538 ЦК України.

Господарський суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення пені та витрат на юридичну допомогу, які є похідними від вимог про стягнення основного боргу та плати за зберігання, в задоволенні яких суд відмовляє.

Також суд стягує з позивача на користь держави 11,80 грн. державного мита, яке не повністю сплачене при подачі заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с.41, 44).

Керуючись ст.ст. 49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Відмовити в задоволенні позову.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пак Іевест" (01103,м.Київ, вул.Кіквідзе,13; код 34349381) - в доход Державного бюджету України (п/р 31118095700002 ГУДКУ у Житомирській області, ЄДРПОУ 22062319, МФО 811039, код 22090200, отримувач УДК в м.Житомирі) -11,80 грн. державного мита.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання 21.08.09

Суддя Тимошенко О.М.

Віддрукувати: 3 прим.