Рішення № 4844470, 15.06.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2009

Справа №2-24/1627-2009

За позовом Дочірнього підприємства фірми "Екотехніка-М" (03680, м. Київ, проспект ак. Палладіна, 46/2, корп.3, ідентифікаційний код 24363204)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд" (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 17а, ідентифікаційний код 34700645)

про стягнення 17242,01 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – Міндіч М.О. – представник, довіреність № 23 від 12.01.2009р., паспорт ЕЕ5448633 від 05.09.2001р.

Обставини справи: Дочірнє підприємство фірми "Екотехніка-М" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд" про стягнення з відповідача на користь Дочірнього підприємства фірми "Екотехніка-М" заборгованості у розмірі 17 242,01 грн., з яких 15 028,99 грн. - сума основного боргу, 1167,91 грн. - пеня у розмірі подвійної ставки Національного банку України,899, 12 грн. - інфляційні втрати, 145,99 грн. - три відсотки річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь Дочірнього підприємства фірми "Екотехніка-М" судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у порушення умов Договору поставки № 124 від 07.09.2007р. не було оплачено у повному обсязі вартість поставленого за видатковими накладними товару, у зв’язку з чим позивачем була направлена претензія, відповіді на яку Дочірнє підприємство фірма "Екотехніка-М" не отримало. Таким чином позивач зазначає, що відповідач не оплатив товар на суму 17 242,01 грн., крім того, претензій від відповідача щодо якості чи кількості товару не надходило.

15.06.2009 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла телеграма з клопотанням розглянути справу за відсутності свого представника. Крім того, у зазначеній телеграмі, позивач просить суд стягнути з відповідача 15028,99 грн. боргу та 899,12 грн. індексу інфляції.

Відповідач проти позовних вимог Дочірнього підприємства фірми "Екотехніка-М" заперечував за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву. Так, відповідач просить у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити у повному обсязі. Відповідач зазначає, що у тексті Договору № 124 не вказано предмет договору та відсутнє посилання на те, що накладні є невід’ємною частиною Договору, у зв’язку з чим відповідач вважає його неукладеним. Також відповідач звертає увагу суду, що позивачем по справі не надано належного доказу того, що за представленими накладними товар був прийнятий належним представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд". Відповідач щодо нарахування пені та трьох відсотків річних, пояснив, що при зазначеному розрахунку позивачем не враховано, що у 2008 році було 366, а не 365 днів. Крім того, представлені позивачем накладні не містять посилання на Договір поставки № 124, у зв’язку з чим на думку відповідача положення договору про сплату товару не можуть бути застосовані до вказаних відносин.

У судовому засіданні представником відповідача було надане клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки зазначена сума заборгованості була сплачена відповідачем у повному обсязі, що підтверджується доданими платіжними дорученнями на загальну суму 15028,99 грн.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ :

07.09.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Джонаголд" (Покупець) та Дочірним підприємством фірми "Екотехніка-М" (Постачальник) був укладений договір поставки № 124 (а.с. 11-16).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що у порядку та на умовах, визначеними дійсним договором, Постачальник зобов’язується поставити товар, відповідно заявки (замовленню) Покупця, а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та сплатити його на умовах, визначених цим договором.

Постачальник здійснює поставку товару у пункт доставки відповідно до заявки (замовлення) Покупця своїм транспортним засобом та за свій рахунок. Пунктом доставки є універсам «Яблоко», який знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. М. Залки, 17а (п. 2.1 Договору).

Заявка (замовлення) на партію товару оформлюється у письмовому вигляді та передається по факсу або через представника Постачальника. Можлива передача письмової заявки засобами електронної пошти (п. 2.2 Договору).

Загальна сума договору складає вартість товару, отриманого за всіма накладними (п. 5.1 Договору).

Покупець виконує сплату за поставлений товар шляхом безготівкових розрахунків. Оплата товару здійснюється Покупцем протягом 30 календарного дня (п. 5.6 Договору).

Строк дії дійсного Договору встановлюється з моменту його фактичного підписання по 31.12.2007 р. включно (п. 10.1 Договору).

Дія договору кожного року автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік у випадку, якщо ні одна із Сторін не повідомить другу Сторону у письмовій формі про свій намір змінити або припинити його дію за 30 календарних днів до дня закінчення його дії (п. 10.2 Договору).

Сторони не надали суду доказів розірвання договору або зміни його умов за спірний період, у зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що на час здійснення поставки товарів зазначений договір був чинний.

На виконання умов Договору позивачем протягом червня 2008 р. по грудень 2008 р. був поставлений товар відповідно до наданих накладних, долучений до матеріалів справи (а.с. 37-45).

Відповідач зазначений товар отримав, про що свідчить підпис представника позивача та печатка відповідача у зазначених накладних.

Проте, відповідач виконав свої обов’язки за договором щодо оплати отриманого товару лише частково, в результаті чого за ним склалася заборгованість за отриманий товар у розмірі 15028,99 грн., що і послужило підставою для звернення Дочірнього підприємства фірми "Екотехніка-М" із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У судовому засіданні та у відзиві на позов відповідач посилається на те, що оскільки у договорі № 124 від 07.09.2007 р. відсутній його предмет, немає специфікацій до нього, а також відсутнє посилання на те, що накладні є його невід’ємною частиною, то зазначений договір є неукладеним.

Крім того, відповідач у відзиві на позов посилається на недоведеність позивачем того, що товар за представленими накладними був прийнятий належним представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд".

Суд зазначені заперечення не приймає у зв’язку з наступним.

Як було зазначено, п. 1.1 договору сторони погодили предмет договору, а саме предметом договору є поставка позивачем товару на адресу відповідача та приймання та сплата отриманого товару відповідачем на умовах цього договору.

Щодо відсутності специфікацій до договору, то умовами договору, зокрема п. 1.3 передбачено, що асортимент, кількість, ціна товару можуть оговорюватися у додатках (специфікаціях) до даного договору.

Тобто відповідно до наведеного пункту договору, складання додатків до нього (специфікацій) не є обов’язковим.

Крім того, як зазначалось, п. 5.1 договору сторони передбачили, що загальна сума договору складає вартість товару, отриманого за всіма накладними.

Відсутність у договорі посилань на те, що накладні є невід’ємною частиною договору, не спростовує висновку суду про те, що умовами договору сторони фактично узгодили поставку товару за цим договором саме по накладним.

Щодо посилань відповідача на недоведеність позивачем факту отримання товару відповідачем, суд зазначає наступне.

Як зазначалось, у накладних про отримання товару є печатки відповідача та підпис представника відповідача про отримання товару. Відповідач не надав суду доказів того, що зазначена печатка відсутня у відповідача.

Крім того, у судовому засіданні було встановлено, що відповідачем платіжним дорученням № 3715 від 26.05.2009 р. було сплачено частку отриманого товару у розмірі 1000,00 грн. Із зазначеного платіжного доручення вбачається, що вказані грошові кошти були сплачені відповідачем на виконання умов договору № 124 від 09.09.2007 р.

Інших договорів між сторонами щодо того ж предмету і на той же час відповідачем суду не надано.

Відсутність замовлень відповідача не спростовує факту прийняття товару відповідачем за наданими накладними відповідно до умов договору № 124 від 07.09.2007 р.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, викладені у відзиві на позов.

Як зазначалось, у судовому засіданні представником відповідача були надані платіжні доручення № 3715 від 26.05.2009 р. на суму 1000,00 грн. із призначенням платежу – за товар відповідно договору № 124 від 07.09.2007 р., платіжне доручення № 3879 від 11.06.2009 р. на суму 7000,00 грн. із призначенням платежу – за товар відповідно накладних за 2008 р., платіжне доручення № 3889 від 12.06.2009 р. на суму 7028,99 грн. із призначенням платежу - за товар відповідно накладних за 2008 р.

Судом встановлено, що вказані суми у загальному розмірі 15028,99 грн. були сплачені відповідачем 26.05.2009 р., 11.06.2009 р. та 12.06.2009 р., тобто після звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. (20.03.2009 р. – згідно штампу поштового відділення-відправника на конверті, доданому до позовної заяви)

Слід зазначити, що вказані суми були сплачені за товар, отриманий відповідно до накладних за 2008 рік, тобто в період дії договору № 124 від 07.09.2007 р., про що свідчать призначення платежу на платіжних дорученнях, а отже зазначені суми сплачені в рахунок отриманих товарів за зазначеним договором.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За такими обставинами провадження у справі в частині стягнення 15028,99 грн. основного боргу підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 899,12 грн. індексу інфляції, 145,99 грн. 3 % річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що відповідач припустився порушень умов договору № 124 від 07.09.2007 р. в частині своєчасності проведення розрахунків за отриманий товар, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції та 3 % річних обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та індексу інфляції, нарахованих на кожну накладну, за якою сталося прострочення, враховуючи встановлення судом факту прострочення зобов’язання відповідача щодо сплати отриманого товару, суд визнає суму 3 % річних у розмірі 145,99 та індексу інфляції у розмірі 899,12 грн. обґрунтованими та такими, що відповідає обставинам справи.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 1167,91 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати товару, Постачальник стягує з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожний день прострочення оплати.

Стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (якою відповідно до ст.230 ГК України є пеня), якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розглянувши розрахунок пені позивача, враховуючи встановлення судом факту прострочення зобов’язання відповідача щодо сплати отриманого газу, судом встановлено, що загальний розмір пені нарахований позивачем відповідно до розрахунку складає 1154,52 грн., тоді як у прохальної частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 1167,91 грн.

У зв’язку з чим задоволенню підлягає сума пені у розмірі 1154,52 грн. відповідно до наданого розрахунку позивача.

В частині стягнення 13,39 грн. пені суд відмовляє у задоволенні позову.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 19.06.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 1-1 статті 80, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд" (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 17а, ідентифікаційний код 34700645) на користь Дочірнього підприємства фірми "Екотехніка-М" (03680, м. Київ, проспект ак. Палладіна, 46/2, корп.3, ідентифікаційний код 24363204; р/р 26005301772 в АКБ «Форум», м. Київ, МФО 322948) 899,12 грн. індексу інфляції, 145,99 грн. – 3 % річних, 1154,52 грн. пені, 172,29 грн. державного мита та 117,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 15028,99 грн. провадження у справі припинити.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.