Рішення № 4844462, 22.06.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

22.06.2009

Справа №2-2/1651-2009

за позовом - ВАТ "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" (03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 3)

до: 1) Військової частини А-2320 (95000, м.Сімферополь, вул.Карла Маркса, 52); 2) Міністерство оборони України (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6);

про стягнення 11 637грн.78коп

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : Бабенко Н.Г.- ю/к, довіреність у справі

Від відповідачів : Андросенко – пом. командиру з правов. роботи, довір у справі.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 11 637грн.78коп., з яких основна заборгованість за послуги зв’язку у розмірі 10 810грн.64коп., пеня у розмірі 232грн.37коп., збитки від інфляції у розмірі 528грн.69коп., 3% річних у розмірі 66грн.08коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір від 18.01.2007 №426-8 на експлуатаційно – технічне обслуговування засобів зв’язку. Позивач свої зобов’язання за договором виконує у повному об’ємі, проте, відповідач розрахунки за надані послуги проводить несвоєчасно та не в повному обсязі, що і стало підставою для звернення позивача із позовною заявою до суду.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.4.2009 р. надав суду відзив від 14.4.2009 р. №1204 на позовну заяву, яким просить суд визнати Військову частину А-2320 неналежним відповідачем по справі, залучити у якості належного відповідача по справі – Міністерство оборони України, оскільки на думку відповідача, за своїми зобов’язаннями військова частина відповідає у межах наявних коштів, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису, а у разі їх недостатності, відповідальність за зобов’язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

22 червня 2009 року у судовому засіданні представник Міністерства оборони України надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд у задоволенні позовних вимог до Міністерства оборони України відмовити та визнати належним відповідачем по справі Військову частину А-2320, оскільки остання являється окремою юридичною особою та повинна самостійно і належним чином відповідати по своїм зобов’язанням.

Представник Військової частини А-2320 у судовому засіданні пояснив суду, що Військова частина А-2320 позовні вимоги визнає, що відображено у протоколі судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст.599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ, або оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Між позивачем, як виконавцем, та Військовою частиною А-2320, як споживачем, був укладений типовий договір від 18.01.2007 №426-8 на експлуатаційно – технічне обслуговування засобів зв’язку, відповідно до п.1.1. якого споживач доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати експлуатаційно – технічне обслуговування засобів та споруд зв’язку споживача, зазначених у додатку № 1 до договору, згідно з паспортом кабельних трас підземних кабельних ліній зв’язку (додаток 2).

Відповідно до п.2.3.4, 2.3.7 виконавець зобов’язався оформляти відповідними актами результати контрольних вимірювань і подавати їх споживачу в 15-денний строк після проведення робіт, а також надавати споживачу передбачені договором послуги зв’язку в обсязі, що не перевищує суму асигнувань, виділених бюджетом для фінансування зобов’язань споживача щодо оплати послуг зв’язку та передбачених кошторисом останнього.

Вартість технічного обслуговування засобів зв’язку сторонніх організацій визначається згідно з тарифами на додаткові послуги електрозв’язку. Споживач зобов’язаний щомісячно до 20 числа місяця, наступного за поточним, вносити плату за надані послуги на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі рахунку, виставленого до 5 числа згідно з вимогами законодавства (п. 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до додатку № 3 до договору, вартість наданих послуг за місяць складає 1351грн.33коп.

Відповідно до п. 8 Договору, даний договір діє до 31.12.2007 р., після закінчення терміну дії договору, при відсутності заперечень з боку однієї із сторін, договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих же умовах.

Доказів розірвання Договору сторонами не представлено, послуги за договором надавались позивачем, що не заперечується відповідачем, отже суд робить висновок, що договір № 426-8 від 18.01.2007 р. станом на день розгляду справи є продовженим на тих же умовах.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконував свої обов’язки, відповідно до умов договору.

Тоді як Військова частина А-2320, у порушення умов договору, своєчасно не проводила оплату наданих послуг, у зв'язку з чим за нею утворилася заборгованість за період з 01.5.2008 р. до 13.01.2008 р. у розмірі 10 810грн.64коп., що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками за надані послуги експлуатаційно – технічного обслуговування обладнання згідно договору № 426-8 від 18.01.2007 р. за спірний період, та яка на момент розгляду спору не погашена.

В зв'язку з цим сума основного боргу на момент розгляду спору складає 10 810грн.64коп., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що Військова частина А-2320 являється окремою юридичною особою та відповідно до ст..509, 526, 610, 629 Цивільного кодексу України повинна самостійно та належним чином відповідати по своїм зобов’язанням.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, на Військовій частині А-2320 лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки перший відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 10 810грн.64коп боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок. Більш того, Військова частина А-2320 у судовому засіданні визнала наявність заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов у частині стягнення з Військової частини А-2320 боргу у розмірі 10 810грн.64коп. за надані, відповідно до договору від 18.01.2007 №426-8 на експлуатаційно – технічне обслуговування засобів зв’язку, послуги обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу заявлені вимоги про стягнення індексу інфляції та річних.

У частині стягнення індексу інфляції за період з липня 2008р по грудень 2008р у розмірі 436грн18коп та річних за період з 21.7.2008р до 13.01.2009р у розмірі 66грн.08коп позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, тому що у силу ст..625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, тоді як позивач спрямовував на адресу Військової частини А-2320 претензію №6098/06 від 05.12.2008р з вимогою погасити заборгованість за телекомунікаційні послуги з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, яка була залишена без відповіді та задоволення.

У частині стягнення 92грн51коп індексу інфляції позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки інфляційні нараховані невірно.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення 232грн.37коп пені (за періоди з 21.7.2008р по 31.12.2008р з суми 1 351грн33коп., з 21.8.2008р по 31.12.2008р з суми 1 351грн33коп., з 21.9.2008р по 31.12.2008р з суми 1 351грн33коп., з 21.10.2008р по 31.12.2008р з суми 1 351грн33коп., з 21.11.2008р по 31.12.2008р з суми 1 351грн33коп., з 21.12.2008р по 31.12.2008р з суми 1 351грн33коп.).

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.1 договору від 18.01.2007 №426-8 на експлуатаційно – технічне обслуговування засобів зв’язку також передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору у порядку, передбаченому законодавством. За порушення строків оплати, передбачених договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення.

Відповідно до ст..83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Виходячи з цього, а також того, що боржником являється військова частина, суд вважає за необхідне зменшити суму пені на 132грн.37коп та стягнути з першого відповідача на користь позивача пеню у розмірі 100,00грн.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з суми 11 545грн27коп згідно з ст. 49 ГПК України покладаються на Військову частину А-2320.

За згодою представника позивача в судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 24.6.2009р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49,82,83,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 2320 (95000, м.Сімферополь, вул.Карла Маркса, 52 р/р 35215012002087 в УДК в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 24980339) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" (03110, м.Київ, вул. Солом"янська, 3, р/р 26006501022891 в Київській регіональній дирекції ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” МФО 322904, ЄДРПОУ 16479714) 10 810грн.64коп боргу, 436грн.18коп. індексу інфляції, 66грн.08коп. річних, 100,00грн. пені, 115грн45коп держмита, 117грн.06коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. У частині стягнення 132грн37коп пені та 92грн51коп індексу інфляції відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.