Рішення № 4844439, 20.05.2009, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"15" травня 2009 року Справа №20/44(12/87)

Суддя Цимбал –Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: Дочірньої компанії «Газ України»

Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

04116, вул. Шолуденко,1, м.Київ;

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»

14000, вул. Комсомольська, 55б, м.Чернігів;

предмет спору: про стягнення 897 966,79грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Жорова Л.М. (довіреність №166/10 від 26.12.2008р.)- головний юрисконсульт;

від відповідача: Коленченко О.О.(довіреність №38 від 08.01.2009р.)- представник;

в с т а н о в и в :

В березні 2008 року дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з ВАТ "Облтеплокомуненерго" 10 286 047,77грн. заборгованості, 897 966,79грн. пені, 2 830 189,79грн. інфляційних та 555 025,96грн. 3% річних, мотивуючи порушення останнім умов укладеного між сторонами договору щодо повного та своєчасного розрахунку за отриманий природний газ.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 15 квітня 2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2008 року позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ "Облтеплокомуненерго" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 10 286 047,77грн. основного боргу, 555025,96грн. 3% річних, 2 830189,75грн. інфляційних, в частині стягнення пені відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2009р. рішення господарського суду Чернігівської області від 15.04.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2008р. по справі № 12/87 скасовані в частині стягнення 897966,79грн. пені, а справу в цій частині передано до господарського суду Чернігівської області на новий розгляд.

Ухвалою заступника голови господарського суду Чернігівської області Репех В.М. від 16.03.2009р. дану справу передано на розгляд судді Цимбал-Нарожній М.П.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 20 березня 2009 року справі присвоєно номер 20/44(12/87) та призначено розгляд на 31 березня 2009 року з подальшим відкладенням до 14 квітня 2009 року та оголошенням перерви до 27 квітня 2009 року.

Рішення у справі прийнято після оголошеної в судовому засіданні 27 квітня 2009 року перерви до 15 травня 2009 року.

Позивач свої первісні позовні вимоги щодо стягнення 897 966,79 грн. пені підтримує в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов та наданих поясненнях просить господарський суд відмовити в позові, враховуючи ЗУ „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію, ЗУ „Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій і комунальні послуги, що утворилися станом на 1 грудня 2006 року”, а також врахувати відсутність вини відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

30 грудня 2005 року між сторонами укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/05-2033ТЕ-39\491.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, позивач взяв на себе зобов’язання передати Покупцю (відповідачу) у 2006 році природний газ, а Покупець (відповідач) зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу за період з січня по грудень 2006 року природного газу в обсязі 102128,290 тис. куб. м. газу на суму 45567478 грн. 64 коп.

У відповідності з п. 6.1 договору оплату за природний газ відповідач зобов’язаний здійснювати грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов’язання у встановлені договором строки не виконав сплативши частину боргу в сумі 35281430 грн. 87 коп. і на лютий 2008 року заборгованість становила 10 286 047 грн. 77 коп., яка і була стягнута господарським судом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України, одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, порушення зобов’язань населенням та неотримання субвенцій від держави не звільняє відповідача від господарсько-правової відповідальності за договірними зобов’язаннями.

Згідно п.3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1. даного Договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.7.5 Договору, неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Враховуючи умови Договору та вищезазначені норми матеріального права, позивачем в межах шестимісячного строку здійснено нарахування пені.

Так, позивачем здійснено розрахунок пені.

період нарахування

кількість днів

заборгованість

облікова ставка

сума пені

27.08.2007- 16.10.2007

50

10 491 532,27

8,0%*2

229764,56грн.

17.10.2007- 31.12.2007

77

10 286 047,77

8,0%*2

346907,25грн.

01.01.2008- 27.02.2008

57

10286 047,77

10%*2

321294,99грн.

Загальна сума пені за розрахунками позивача складає 897 966,79грн.

Клопотання відповідача щодо застосування строків позовної давності судом не береться до уваги виходячи з наступного.

Пунктом 10.6 Договору передбачено, що сторони домовились, що строк позовної давності по даному договору та стягненню неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки.

Відповідно до ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Виходячи з викладеного, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в межах строків позовної давності.

Посилання відповідача на ЗУ від 20.02.2003р. №554-IV „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” (далі –Закон №554-IV) не приймаються господарським судом до уваги, оскільки дія вказаного закону поширюється на правовідносини, що виникли станом на 01.07.2003р., а заборгованість відповідача перед позивачем утворилась протягом 2006 року.

Посилання відповідача на ЗУ від 20.12.2006р. за №498-V „Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і комунальні послуги, що утворилися станом на 1 грудня 2006 року ” (далі –Закон №498-V) також є безпідставним, оскільки вказаний закон регулює правовідносини лише в частині реструктуризації заборгованості населення. Крім того, ч.3 Закону №498-V передбачає підготовку окремого законопроекту про реструктуризацію заборгованості підприємств –надавачів житлово-комунальних послуг перед енергопостачальними компаніями за спожиті енергоносії, а тому застосування ст. 5 Закону №554-IV до спірних правовідносин також є недоцільним.

Разом з тим, господарський суд, враховуючи положення п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, ч.3 ст.551 ЦК України, ч.2 ст. 233 ГК України вважає за необхідне зменшити розмір пені виходячи з наступного.

Як вбачається із наданих відповідачем документів, за спожиту теплову енергію в 2006р. населенням здійснена оплата лише на 87,9%, пільги відшкодовані на 96,2%, субсидії на 84%. Крім того, відповідачем укладені із споживачами договори на реструктуризацію заборгованості на суму 348547,67 грн., відповідно до Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за жилого-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”.

Відповідно до наданого відповідачем розрахунку обсягу заборгованості минулих років з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, наданої населенню ВАТ „Облтеплокомуненерго”, який затверджений заступником голови Чернігівської обласної державної адміністрації, обсяг заборгованості, що підлягає відшкодуванню за 2006р. становить 17081380,1 грн.

Слід також зазначити, що основна заборгованість за Договором в сумі 10 286 047,77грн. і присуджена до стягнення рішенням господарського суду Чернігівської області від 15 квітня 2008 року, була погашена саме за рахунок субвенцій, що підтверджується договором №186/440 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008р. за №440.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що заборгованість, на яку нарахована пеня, це є вартість газу, який поставлявся для забезпечення теплопостачання населення, яке в свою чергу звільнено від відповідальності за несвоєчасну оплату послуг теплопостачання у вигляді сплати пені та враховуючи не надані вчасно державою субвенції, суд дійшов висновку про зменшення суми нарахованої пені та вважає за необхідне стягнути з відповідача 8 979,67грн. пені.

В іншій частині нарахованої пені слід відмовити.

Керуючись ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в частині стягнення пені задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго” 14000 м. Чернігів, вул. Комсомольська, 55 б (п/р № 26004300000976 в ВАТ “Банк “Демарк” м. Чернігова, МФО 353575, код ЄДРПОУ 03357671) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1 (р/р 260083013814 в ГОУ Промінвестбанку України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) 8 979,67грн. пені.

В іншій частині вимог щодо стягнення пені відмовити.

2. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 20 травня 2009 року.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

20.05.09