Рішення № 48441987 від 19.05.2014 , Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6743/14-ц

пр. № 2/759/3240/14

19 травня 2014 року Святошинський районний суд міста Києва в складі

головуючого - судді Борденюк В.В.,

при секретарі Трегубенку М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Валентин-АС» до ОСОБА_1, за участю третьої особи: ТОВ «Смачного - БОН - АПЕТИТ», про визнання права власності на нерухоме майно та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЧНОГО БОН-АПЕТИТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валентин-АС», ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду за вказаним вище позовом, в якому попросив визнати його право власності на об'єкти нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що він на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 03 червня 1992 року укладеного між Багатопрофільним підприємством «Санація» (правонаступником якого є Позивач) та Київським відділенням Південно-західної залізниці, набуто у власність нежитлову одноповерхову будівлю, що складалася з шести приміщень та розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 132 квадратних метрів, державна реєстрація права власності проведено Комунальним підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про що зроблено запис в реєстрову книгу № 78-П-12 за реєстровим № 5847-П від 23 вересня 2013 року та договору оренди земельної ділянки від 31 березня 2006 року укладеного Київською міською радою договір, що посвідчений 31 березня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстровано в реєстрі за № 143, а також зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 10 квітня 2006 року за № 75-6-00279 у книзі записів державної реєстрації договорів, орендує земельну ділянку по АДРЕСА_1, площа якої складає 0,3880 га, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування пилорами та будівництва мийки для автомашин, кадастровий номер - НОМЕР_1.

На підставі вищезазначених договорів, позивач уклав з ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смачного БОН АПЕТИТ» договір інвестування від 18 квітня 2012 року (далі - Договір), відповідно до якого сторони домовились про спільну участь з будівництва об'єктів інвестування, а саме нежитлових будівель, за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Об'єктом інвестування за договором є нежитлові будівлі, орієнтовною площею 1 300,00 квадратних метрів, за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 6. Договору Відповідач зобов'язується сплати визначені в цьому договорі кошти, а саме 517 000,00 гривень, на користь Позивача не пізніше 30 календарних днів після закінчення будівельних робіт Позивачем та письмового повідомлення Відповідача.

Згодом відповідачем було відмовлено Позивачу у здійсненні фінансування відповідно до умов Договору, внаслідок чого Позивачем було прийнято рішення розірвати Договір в односторонньому порядку.

Позивачем зазначено, що ним за власні кошти було побудовано спірний Об'єкт нерухомості, проте, Відповідач оспорює право власності Позивача, неправомірно посилаючись на те, що ціна Договору є завищеною, що, на думку Позивача, є підставою для захисту його права.

Відповідач заперечував проти задоволення позову.

Третя особа проти позову заперечувала та заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, у яких зазначала, що Позивач розірвав Договір в односторонньому порядку, проте згідно з умов Договору у Третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору виникли права і обов'язки у відносинах із Сторонами спору за умовами вищезазначеного Договору. Так, Позивач просить суд визнати право власності на побудовані ним Об'єкти нерухомого майне, частина якого Позивач зобов'язався передати Відповідачу та укласти Договір з Третьою особою, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору щодо обміну частиною нерухомого майна, яке побудовано на виконання умов вищезазначеного Договору.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника Позивача, представника Третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору суд приходить до висновку, що позов Позивача та Третьої особи, підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 03 червня 1992 року укладеного між Багатопрофільним підприємством «Санація та Київським відділенням Південно-західної залізниці, набуто у власність нежитлова одноповерхова будівля, що складалася з шести приміщень та розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 132 квадратних метрів. Державна реєстрація права власності на вищезазначену нежитлову будівлю проведено Комунальним підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про що зроблено запис в реєстрову книгу № 78-П-12 за реєстровим № 5847-П від 23 вересня 2013 року.

З метою забезпечення належної експлуатації придбаної нежитлової будівлі, на підставі рішення Київської міської ради від 14 липня 2005 року № 696/3271 Позивачем укладено з Київською міською радою договір оренди земельної ділянки від 31 березня 2006 року, що посвідчений 31 березня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстровано в реєстрі за № 143, а також зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 10 квітня 2006 року за № 75-6-00279 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Земельна ділянка, що передана згідно з договором оренди в тимчасове користування Позивачу на 15 років, має таку характеристику:

- місце розташування - на АДРЕСА_1;

- розмір - 0,3880 га;

- цільове призначення - для експлуатації та обслуговування пилорами та будівництва мийки для автомашин;

- кадастровий номер - НОМЕР_1.

З 2003 року ТОВ «СМАЧНОГО - БОН АПЕТИТ» належить на праві власності нежиле приміщення № 105 - магазин продовольчих товарів та кафе площею 90,2 кв.м., яке розташоване в м. Києві за адресою: АДРЕСА_2. Право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 за третьою особою підтверджується свідоцтвом про право власності на нежилі приміщення виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 20 лютого 2003 року серія НП № 010006645.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що Позивачу у встановленому законом порядку, в момент здійснення будівельних робіт та на даний момент наявне право користування земельною ділянкою площею 0,3880 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, а Третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у встановленому законом порядку, в момент здійснення будівельних робіт з реконструкції та на даний момент наявне право власності на нежиле приміщення № 105 - магазин продовольчих товарів та кафе площею 90,2 кв.м., за адресою: м. Києві за адресою: АДРЕСА_2.

На підставі вищезазначеного, Позивач уклав з Відповідачем та Третьою особою, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору договір інвестування від 18 квітня 2012 року, відповідно до п. 1 Сторони домовились про спільну участь з будівництва об'єктів інвестування, а саме нежитлових будівель, за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 6. Договору Відповідач зобов'язався сплати визначені в цьому договорі кошти, а саме 517 000,00 гривень, на користь Позивача та 37 500 гривень, на користь Третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору не пізніше 30 календарних днів після закінчення будівельних робіт Позивачем, Третьою особою, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору та письмового повідомлення Відповідача.

Пунктом 7 Договору передбачено право сторони розірвати Договір в одностороннім порядку, за умови прострочення зі сторони Відповідача, без поважної причини, фінансування Об'єкта інвестування

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, листування між Позивачем та Відповідачем, Відповідач до цього часу не виконав свої зобов'язання перед Позивачем за Договором щодо здійснення фінансування Об'єкта інвестування відповідно до умов Договору та не прийняв пропозиції Позивача про дострокове розірвання Договору.

Площа Об'єкта інвестування за адресою: АДРЕСА_1 після завершення будівництва, складає лише 1 034,00, що підтверджено технічним паспортом від 26 лютого 2014 року НОМЕР_2 виданого ТОВ «Підприємство бюро технічної інвентаризації», площа Об'єкта інвестування за адресою:

АДРЕСА_2 після завершення будівництва, складає 190,6 квадратних метрів, що підтверджено технічним паспортом від 26 лютого 2014 року НОМЕР_3 виданого ТОВ «Підприємство бюро технічної інвентаризації».

Відповідач повідомив Позивача та Третю особу, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору про причини не здійснення своєчасного та повного фінансування будівельних робіт, більше того Відповідачем ініційовано внесення змін щодо істотних умов Договору, а саме, вартість одного квадратного метра було запропоновано визначити на рівні 400,00 гривень замість погоджених Сторонами в п. 6 Договору - 500 гривень.

З матеріалів справи вбачається, а також Позивачем та Третьою особою, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору пояснено суду, що ним, на підставі ч. 2 ст. 632, ст. 652 Цивільного кодексу України, не були прийняті аргументи відповідача щодо зміни ціни Інвестиційного договору, а свої зобов'язання, щодо організації будівельних робіт Об'єктів інвестування виконані належним чином в обумовлені строки.

Частиною 2 ст. 632 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалось, пунктом 7 Договору визначено, що прострочення зі сторони Інвестора, без поважної причини, фінансування Об'єкта інвестування є підставою для розірвання даного Договору в односторонньому порядку Виконавцем та Виконавцем 2, повідомивши письмово про прийняте рішення Інвестора.

Судом встановлено, що Відповідачем порушено свої зобов'язання за Договором щодо здійснення фінансування Об'єкта інвестування відповідно до умов п. 6 Договору та Об'єкти інвестування не проінвестовані Відповідачем по сьогоднішній день. З аналізу норм Договору судом встановлено, що, зобов'язання у Позивача та Третьої особою, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору щодо передання Об'єктів інвестування виникає лише за умови належного і реального виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо про фінансування Об'єктів інвестування.

Листом від 13 серпня 2013 року Позивачем повідомлено Відповідача про те, що факт порушення останнім умов фінансування Об'єкта інвестування за Договором є істотним порушенням умов Договору, внаслідок чого, керуючись п. 7 зазначеного договору, Позивач повідомляє про розірвання Договору односторонньому порядку з 13 серпня 2013 року.

Судом встановлено, що Позивач в момент здійснення будівельних робіт та на даний момент є законним користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1. У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про припинення права користування Позивача вказаною земельною ділянкою на даний момент.

На підставі викладеного, суд робить висновок про те, що існування об'єктів нерухомого майна нежитлових будівель загальною площею 1 034,0 квадратних метрів, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, не порушує нічиї права. Документів, які б підтверджували, що спірне майно порушує права інших осіб, до матеріалів справи не надано.

Судом встановлено, що Третьою особою, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору в момент здійснення будівельних робіт та на даний момент є законним власником групи нежитлових приміщеннь № 105 - загальною площею 190,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2. У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про припинення права власності Третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на вказану групу нежитлових приміщень. На підставі викладеного, суд робить висновок про те, що існування об'єктів нерухомого майна, нежитлових приміщень № 105 загальною площею 190,6 квадратних метрів, за адресою: АДРЕСА_2, не порушує нічиї права. Документів, які б підтверджували, що спірне майно порушує права інших осіб, до матеріалів

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це не договірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.

Відповідно до приписів ст.ст. 317, 320 Цивільного кодексу України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема, він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що у Позивача виникло на законних підставах та безсумнівно наявне право власності на спірне майно - а саме, на:

- нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, літ. «А», загальною площею 134,5 квадратних метрів;

- нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, літ. «Б», загальною площею 30,1 квадратних метрів;

- нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, літ. «В», загальною площею 17,1 квадратних метрів;

- нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, літ. «Г», загальною площею 70,6 квадратних метрів;

- нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, літ. «Д», загальною площею 172,3 квадратних метрів;

- нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, літ. «Е», загальною площею 201,6 квадратних метрів;

- нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, літ. «Є», загальною площею 29,9 квадратних метрів;

- нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, літ. «Ж», загальною площею 254,3 квадратних метрів;

- нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, літ. «З», загальною площею 62,4 квадратних метрів;

- нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, літ. «К», загальною площею 61,2 квадратних метрів,

а у Третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору виникло на законних підставах та безсумнівно наявне право власності на спірне майно - а саме, на групу нежитлових приміщеннь № 105 - загальною площею 190,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2, яке, як встановлено судом, споруджено Позивачем та Третьою особою, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору за власні кошти, та існування якого не порушує нічиї права.

Згідно з наданим до матеріалів справи висновком № 0842 експертного будівельно-технічного дослідження, складеним Київською незалежною судово-експертною установою 15 травня року, за наслідками технічного обстеження нежитлових будівель загальною площею 1 034,0 кв.м., що знаходиться адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що будівлі відповідають вимогам Державних будівельних норм станом на момент складання висновку по наступним показникам: загальним даним, характеристикою конструктивних елементів, будівельній готовності та технічному стану; наявності інженерних комунікацій; 100 % будівельна готовність та придатні до експлуатації станом на момент складання висновку.

Згідно з наданим до матеріалів справи висновком № 0841 експертного будівельно-технічного дослідження, складеним Київською незалежною судово-експертною установою 15 травня року, за наслідками технічного обстеження грипи нежитлових приміщень № 105 загальною площею 190,6 кв.м., що знаходиться адресою: АДРЕСА_2, встановлено, що будівлі відповідають вимогам Державних будівельних норм станом на момент складання висновку по наступним показникам: загальним даним, характеристикою конструктивних елементів, будівельній готовності та технічному стану; наявності інженерних комунікацій; 100 % будівельна готовність та придатні до експлуатації станом на момент складання висновку.

Проте, матеріали справи свідчать про те, що Відповідач оспорює право власності Позивача та Третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на спірне майно. Так, листами від 17 лютого 2014 та 15 червня 2013 року Відповідач посилаючись на Договір, який він вважає є дійсним дійсний, вимагає від Позивача та Третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на підставі п. 3.3. Договору переглянути вартість одного квадратного метру Об'єкта інвестування в бік зменшення, а також протягом 50 календарних днів передати в порядку визначеному в Договорі належне йому створене Позивачем Третьою особою, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору нерухоме майно.

Такі твердження Відповідача суд не приймає до уваги, оскільки, як встановлено судом, фінансування Об'єкта інвестування відповідачем не здійснено і по теперішній час, у зв'язку з чим згідно з

умовами Договору зобов'язання у Позивача та Третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору щодо передачі Об'єктів інвестування Відповідачу не виникло.

За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно до п. 2 ст. 3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 Цивільного кодексу України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Наразі, ст.321 Цивільного кодексу України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги третьої особи є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 3, 16, 188, 316, 317, 319-322, 328, 331, 392, 651 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Валентин-АС» (м. Біла Церква, вул. Коцюбинського, 57, код згідно з ЄДРПОУ - 14283898) право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме, на: