Ухвала суду № 48441861, 04.04.2014, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кс/759/1064/14

ун. № 759/5429/14-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2014 року слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва Борденюк В.В., при секретарі Трегубенку М.В., розглянувши, погоджене зі старшим прокурором прокуратури Святошинського району м. Києва Авдєєвим В.С., клопотання слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві Олійника Є.В. про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України, у межах кримінального провадження, внесеного до реєстру досудових розслідувань №12013110080007875 від 14.06.2013 року,

В С Т А Н О В И В:

До Святошинського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві Олійника Є.В. про застосування заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно, яке перебуває на праві власності у ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на транспортний засіб "ЛУАЗ 968М" номер кузова НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2 та заборони власнику вказаного майна розпоряджатись ним будь-яким чином та використовувати його.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_3, будучи службовою особою, перебуваючи на посаді генерального директора ЗАТ «УКРАВТОРОС» ( ЄДРПОУ 23388165), в період часу з 01.01.2008 до 31.10.2010, зловживаючи своїм службовим становищем, здійснив розтрату та привласнення грошових коштів, належних ТОВ «Технотранс 2006», які перебували в його віданні, завдавши ТОВ «Технотранс 2006» матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

Старший слідчий клопотання підтримав і просив його задовольнити.

Розглянувши дане клопотання, долучені до нього матеріали, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи із такого.

Як вбачається зі змісту клопотання, ОСОБА_3, будучи службовою особою - генеральним директором ЗАТ «УКРАВТОРОС», шляхом зловживання своїм службовим становищем, здійснив привласнення та розтрату грошових коштів в сумі 800 600 гривень, які перебували в його віданні і належать ТОВ «Технотранс 2006», що станом на 31.10.2010 у 600 і більше разів перевищувало один неоподатковуваний мінімум доходів громадян, чим завдав ТОВ «Технотранс 2006» матеріальну шкоду в особливо великих розмірах, тобто своїми умисними діями вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України.

В ході досудового розслідування ТОВ «Технотранс 2006» завлено цивільний позов до ОСОБА_3 на загальну суму 800 600 гривень, на яку злочинними діями ОСОБА_3 заподіяно матеріальну шкоду.

Необхідність накладення арешту на вказане авто, що належить ОСОБА_4, жінці підозрюваного ОСОБА_3, у порядку статті 170 КПК України слідчий обґрунтовує тим, що вказані заходи зумовлені необхідністю забезпечення цивільного позову ТОВ "Технотранс 2006" та виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, у разі постановлення судом обвинувального вироку щодо ОСОБА_3

Одночасно слідством встановлено, що при виході з під'їзду, він був затриманий працівниками міліції.

Дане клопотання про накладення арешту на автомобіль ОСОБА_5 мотивоване тим, що існує реальна загроза пошкодження, відчуження вказаного майна, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Однак, із даним клопотанням органу досудового слідства суд погодитись не може, виходячи із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Згідно частини 3 статті 170 арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Водночас, за змістом частини 1 статі 171 КПК України із клопотанням про арешт майна обвинуваченого чи підозрюваного, з метою забезпечення цивільного позову у межах кримінального провадження має звертатись цивільний позивач, а не орган слідства.

Враховуючи викладене і з огляду на те, що вказаний автомобіль не є ані предметом злочину, не ставиться питання про використання його, як доказу у даному провадженню, у межах якого не заявлено цивільного позову, а відтак, подане слідчим клопотання про арешт автомобіля ОСОБА_3 суперечить положенням статті 171 КПК України, з метою недопущення порушення цивільних майнових прав особи, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного клопотання.

Керуючись ст. ст. 132, 170,171, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

у задоволенні клопотання про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя: