Рішення № 48437337, 11.08.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16296/14

провадження № 2/753/4375/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О., за участі: секретаря Косолап Л.П., представника відповідачів Філіпчук Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про скасування нарахування пені та відсотків за кредитним договором, визнання припиненими договорів поруки та кредитного договору, визнання недійсними кредитного договору та договорів іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 р. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») та товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") про захист прав споживачів, заявивши вимоги про визнання припиненим договору поруки № ML-009/454/2007/1, укладеного 4 грудня 2007 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4; визнання припиненим договору поруки № SR-009/454/2007, укладеного 4 грудня 2007 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5; визнання недійсним кредитного договору № ML-009/454/2007, укладеного 4 грудня 2007 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3; визнання недійсними договорів іпотеки № PML-009/454/2007, укладеного 4 грудня 2007 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3, та № PML-009/454/2007/1, укладеного 4 грудня 2007 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4

Під час розгляду справи позивачі уточнили та доповнили позов, заявивши вимоги про скасування нарахування пені та відсотків у доларах США за період з 27 травня 2011 р. по вересень 2014 р. включно, визнання припиненими договорів поруки та кредитного договору, визнання недійсними кредитного договору та договорів іпотеки.

На обґрунтування позову послалися на такі обставини.

4 грудня 2007 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № ML-009/454/2007, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в іноземній валюті в розмірі 111089 доларів США під 10,995 річних зі строком повернення кредитних коштів до 4 грудня 2035 р.

У забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором було укладено договори іпотеки та договір поруки.

Так, 4 грудня 2007 р. між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № PML-009/454/2007, відповідно до умов якого останнім передано в іпотеку двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1. 4 грудня 2007 р. між банком та матір'ю позичальника ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, відповідно до умов остання передала в іпотеку житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2

4 грудня 2007 р. між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № SR-009/454/2007.

Позивачі вважають, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" незаконно нарахувало пеню та відсотки у доларах США з моменту укладення договору купівлі-продажу кредитного портфелю, так як товариство не має ліцензії Національного Банку України на кредитування в іноземній валюті.

Позивачі посилаються на сплив позовної давності вказуючи, що на момент укладення договору купівлі-продажу кредитного портфелю зобов'язання за кредитним договором вже не виконувалось, а отже станом на вересень 2014 р., коли ТОВ "ОТП Факторинг Україна" пред'явило до них позов, дія кредитного договору та договорів поруки припинилася.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також вважають, що дія договорів поруки припинилася і з інших підстав. Вказали, що банк та позичальник без їх згоди підвищили відсоткову ставку за користування кредитом, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності за кредитним договором. Окрім того позичальник припинив виконувати зобов'язання за кредитним договором з 4 грудня 2009 р., і саме з цієї дати банк мав право заявити до поручителів вимоги щодо сплати боргу, однак протягом року таких вимог банк до них не заявив.

Також позивачі вважають недійсним кредитний договір як такий, що суперечить вимогам Законів України «Про захист прав споживачів», «Про банки і банківську діяльність», містить несправедливі і незрозумілі умови, укладений внаслідок застосування банком нечесної підприємницької практики та внаслідок помилки щодо істотних умов договору з боку позичальника.

Послались на те, що при укладенні договору банк всупереч вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не надав позичальнику інформацію про інші види кредитування, про сукупну вартість кредиту, не зазначив у договорі положення, які детально регулюють порядок обчислення процентів, та встановив ціну за користування кредитними коштами з використанням незрозумілого позичальнику терміну FIDR, застосування якого є дискримінаційним по відношенню до споживача.

Оскільки недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню, недійсність кредитного договору спричиняє недійсність і договорів іпотеки.

В судове засідання позивачі та їх представник не з'явилися, суд розцінив ці причини як не поважні та дійшов висновку про можливість розгляду справи у їх відсутність.

Представник відповідачів Філіпчук Н.М. позовні вимоги не визнала пославшись на такі обставини.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в установленому законом порядку зареєстроване як фінансова установа і має право надавати послуги факторингу без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства України, про що зазначено в додатку до Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.

На підставі договору факторингу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло усі права вимоги за кредитними договорами, в тому числі вимоги щодо сплати суми основного боргу, процентів та штрафних санкцій. За умовами кредитного договору банк надав позичальнику ОСОБА_3 кредит в розмірі 111089 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 3,49% річних та FIDR. За порушення строків повернення кредиту та відсотків позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки. Отже ТОВ «ОТП Факторинг Україна» нарахувало відсотки та пеню на умовах, що були погоджені АТ «ОТП Банк» та позивачами.

Крім того 27 травня 2011 р. між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та АТ «ОТП Банк» було укладено договір комісії, відповідно до умов якого банк як комісіонер здійснює управління кредитним портфелем комітента, в тому числі приймає платежі від позичальників в національній та іноземній валюті, конвертує кошти в іноземній валюті в гривню та перераховує їх на користь комітента.

Оскільки вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пред'явило в липні 2014 р., а у вересні 2014 р. звернулося до суду з відповідним позовом, доводи позивачів щодо спливу строку позовної давності та припинення дії договору поруки необґрунтовані.

Є безпідставними і доводи позову щодо збільшення обсягу відповідальності позичальника без згоди поручителів, оскільки у зв'язку з укладення додаткових договорів до кредитного договору відповідні зміни вносилися і до договору поруки.

Твердження ОСОБА_3 про те, що він не був проінформований про умови кредитування, не відповідає дійсності, про що свідчить його особистий підпис в інформаційному листку про умови кредитування.

Заслухавши представника відповідачів та дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

4 грудня 2007 р. між ЗАТ «ОТП Банк» (банком) та ОСОБА_3 (позичальником) укладено кредитний договір № ML-009/454/2007 (а.с. 168-172).

Предметом вказаного договору є надання банком позичальнику кредиту в іноземній валюті в розмірі 111089 доларів США на придбання нерухомого майна та оплату комісії банку зі строком повернення кредитних коштів до 4 грудня 2035 р.

Сторони договору домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 3,49% річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).

Відповідно до пункту 4 частини 1 та пункту 1.5. частини 2 кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язався щомісяця повертати відповідну частину кредиту рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по кредиту у розмірах та в строки, що визначені у Графіку платежів.

Згідно з умовами, визначеними у пункті 4.1.1. кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені договором строки позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочення.

В подальшому між ЗАТ "ОТП Банк" та позичальником ОСОБА_3 укладалися додаткові договори до кредитного договору, відповідно до умов яких неодноразово узгоджувалися нові Графіки платежів та змінювався розмір процентної ставки.

Так, додатковим договором № 1 від 4 лютого 2009 р. сторони виклали графік платежів в новій редакції, змінили спосіб погашення кредиту з платежів, що зменшуються, на ануїтетні платежі, та передбачили можливість підвищення фіксованого відсотка на 4% в разі порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором (а.с. 173).

Додатковим договором № 2 від 29 липня 2009 р. сторони домовились, що в період з 4 серпня 2009 р. до 3 січня 2010 р. позичальник буде сплачувати за користування кредитом фіксовану проценту ставку в розмірі 6,50% річних, а з 4 січня 2010 р. і до повного виконання боргових зобов'язань, - плаваючу проценту ставку, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 2,88% річних та FIDR, а також виклали графік платежів в новій редакції (а.с. 174-175).

На підставі додаткового договору № 3 від 2 грудня 2009 р. до кредитного договору були внесені зміни щодо підстав та умов підвищення фіксованої процентної ставки чи фіксованого відсотка на 4% (а.с. 175-176).

Додатковим договором № 4 від 2 грудня 2009 р. сторони домовились, що в період з 4 грудня 2009 р. до 3 березня 2010 р. позичальник буде сплачувати за користування кредитом фіксовану проценту ставку в розмірі 6,50%, а з 4 березня 2010 р. і до повного виконання боргових зобов'язань, - плаваючу проценту ставку, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 6,13% річних та FIDR, та виклали Графік платежів в новій редакції (а.с. 176-178).

1 квітня 2010 р. ПАТ "ОТП Банк" (правонаступник ЗАТ "ОТП Банк") та ОСОБА_3 уклали додатковий договір № 5, відповідно до умов якого в період з 6 квітня 2010 р. до 4 липня 2010 р. позичальник буде сплачувати за користування кредитом фіксовану процентну ставку в розмірі 6,50% річних, з 5 липня 2010 р. до 3 січня 2011 р., - 14,13% річних, а з 4 січня 2011 р. і до повного виконання боргових зобов'язань, - плаваючу проценту ставку, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 6,63% річних та FIDR, та виклали Графік платежів в новій редакції (а.с. 179-181).

Виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором було забезпечено порукою та іпотекою.

Так 4 грудня 2007 р. між ЗАТ "ОТП Банк" (кредитором) та ОСОБА_5 (поручителем) було укладено договір поруки № SR-009/454/2007, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно з позичальником відповідати перед кредитором за повне і своєчасне виконання усіх зобов'язань за кредитним договором (а.с. 182-183).

В цей же день між ЗАТ "ОТП Банк" (іпотекодержателем) та ОСОБА_4 (іпотекодавцем) було укладено договір іпотеки (майнової поруки) № PML-009/454/2007/1, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю житловий будинок та земельну ділянку загальною площею 0,0378 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 42-47).

Договір іпотеки № PML-009/454/2007, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_3 передав в іпотеку іпотекодержателю ЗАТ "ОТП Банк" двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, суду не надано, однак з огляду визнання цієї обставини відповідачами, суд вважає, що такий договір дійсно укладався.

У зв'язку з укладенням між банком та позичальником додаткових договорів до кредитного договору, протягом 2009-2010 р. вносилися відповідні зміни і доповнення до договору поруки (а.с. 184, 185, 186-187, 188-189).

Згідно з договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 27 травня 2011 р. ПАТ «ОТП Банк» (продавець) продав (переуступив) ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (покупцю) права на кредитний портфель за рядом кредитних договорів, в тому числі і за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_3 (а.с. 146-152, 153).

З огляду на невиконання ОСОБА_3 зобовязань за кредитним договором 16 липня 2014 р. ТОВ "ОТП Факторинг Україна" письмово повідомило позичальника та поручителя ОСОБА_5 про здійснену заміну кредитора у зобов'язанні та висунуло вимогу про дострокове повернення частини кредиту, що залишилася, і сплату процентів (а.с. 162, 163).

Вимогу кредитора позичальник та поручитель не виконали, а тому у вересні 2014 р. ТОВ "ОТП Факторинг Україна" подало до Дарницького районного суду м. Києва позов про стягнення з позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором.

Рішенням від 25 грудня 2014 р. суд стягнув з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 солідарно заборгованість по тілу кредиту і процентах в загальному розмірі 116983 долари США 64 центи, що еквівалентно 1 536 637 грн. 55 коп., та пеню в розмірі 1 500 000 грн. (а.с. 165-167).

Позивачі вважають, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" після набуття прав кредитора у зобов'язанні не мало права нараховувати пеню та відсотки в іноземній валюті.

Вказані доводи суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до підпункту «а» пункту 3.3. статті 3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю ТОВ "ОТП Факторинг Україна" набуло усі права вимоги за кредитними договорами, включаючи, але не обмежуючись, правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу, правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій.

Відтак на підставі вказаного договору ТОВ "ОТП Факторинг Україна" набуло права вимоги як щодо сплати суми основного боргу (тіла кредиту) та процентів, так і пені, яка передбачена кредитним договором, і яка за своєю юридичною природою є штрафною санкцією за порушення зобов'язання.

ПАТ «ОТП Банк» передало ТОВ "ОТП Факторинг Україна" право вимоги до ОСОБА_3 в загальному розмірі 116983,64 доларів США, в тому числі заборгованість по тілу кредиту в розмірі 100122,73 доларів США та заборгованість по процентах в розмірі 16860,91 доларів США (а.с. 153), і саме така сума заборгованості по тілу кредиту та процентах стягнута судовим рішенням від 25 грудня 2014 р.

Ст. 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачають можливість здійснення банками кредитних операцій від свого імені, на власних умовах та на власний ризик незалежно від виду валюти, яка використовується, на підставі банківської ліцензії.

Наявність у ПАТ «ОТП Банк» генеральної ліцензії Національного Банку України позивачі не оспорюють, а отже банк вправі був нарахувати заборгованість за кредитним договором у тій валюті, у якій надавався кредит.

В діях нового кредитора порушень законодавства суд також не вбачає, оскільки ТОВ "ОТП Факторинг Україна" внесене до Державного реєстру фінансових установ України і відповідно до Додатку до Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи № 241 серії ФК має право надавати такий вид фінансових послуг як факторинг (а.с. 145).

До того ж обслуговування придбаного ТОВ "ОТП Факторинг Україна" кредитного портфелю, включаючи прийняття платежів за кредитними договорами та конвертування коштів в іноземній валюті в гривню, здійснює ПАТ «ОТП Банк» на підставі договору комісії від 27 травня 2011 р. (а.с. 154-160, 161).

Слід також зазначити, що всупереч доводам позивачів стягнута за рішенням суду на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" пеня нарахована новим кредитором не в іноземній валюті, а в національній валюті України - гривні.

За приписом ч. 2 ст. 1050 ЦК України пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту та сплати процентів у випадку порушення зобов'язання кредиту, який надавався на умовах розстрочення платежу, є правом, а не обов'язком банку.

Враховуючи, що кредитний договір діє до 2035 р., вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором ТОВ "ОТП Факторинг Україна" пред'явило позичальнику та поручителю в липні 2014 р., а вже у вересні 2014 р. звернулося до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості, доводи позивачів про сплив строку позовної давності є такими, що не ґрунтуються на законі.

Даючи оцінку доводам позивачів про припинення поруки, суд керується положеннями ст. 559 ЦК України, яка встановлює спеціальні підстави для припинення договору поруки. За приписом ч. 4 вищевказаної статті порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, а у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Оскільки ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у липні 2014 р. змінило строк виконання основного зобов'язання, заявивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату процентів, і до спливу шести місяців пред'явило вимогу до поручителя, порука не припинилася.

Доводи позивачів про те, що без згоди поручителя була підвищена відсоткова ставка за користування кредитними коштами, а відтак збільшився обсяг відповідальності за кредитним договором, спростовуються додатковими договорами, якими вносилися зміни і доповнення до договору поруки (а.с. 184, 185, 186-187, 188-189).

Відповідно до п. 9.1. договору іпотеки договір діє до виконання боргових зобов'язань в повному обсязі та зобов'язань іпотекодавця за цим договором. З огляду на невиконання зобов'язань за кредитним договором, правовідношення, яке виникло з договору іпотеки, також не припинилося.

Окрім того при відсутності вимог іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки заявлення вимоги про визнання припиненим правовідношення, яке виникло з договору іпотеки, суперечить положенням ст. 16 ЦК України.

Вирішуючи вимоги про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та договорів іпотеки, суд враховує, що за приписом ст. 237 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З вказаним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5звернулися 14 жовтня 2014 р., тобто майже через 7 років після укладення оспорюваних договорів.

На поважні причини пропуску позовної давності позивачі не послалися і жодних доказів не надали.

За таких обставин суд вважає обґрунтованою заяву представника відповідачів про застосування позовної давності і на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України відмовляє у зустрічному позові про визнання договорів недійсними за спливом позовної давності, не даючи оцінки доводам позову по суті.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 27, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про скасування нарахування пені та відсотків за кредитним договором, визнання припиненими договорів поруки та кредитного договору, визнання недійсними кредитного договору та договорів іпотеки відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: