Рішення № 48437170, 13.08.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Галичанського А. Д.

суддів: Чупікової В.В., Яремка В.В.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю: ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 14 травня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

Позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Посилався на те, що 07 липня 2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №002/0706/12-055, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 50000 доларів США.

В подальшому, 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк», який виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та Факторинговою компанією «Вектор плюс» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками.

_________________

№ 22-ц/794/929/15 р. Головуючий у 1-й інстанції Іщенко І.В.

категорія 19/27 Доповідач Галичанський А.Д.

Також, 28.11.2012 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ ФК «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ ФК «Вектор Плюс» відступає фактору ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками. Таким чином, ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги за кредитним договором №002/0706/12-055 від 07.07.2006 року.

Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та графіком погашення кредиту.

Зазначав, що позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором не виконував у зв'язку чим станом на 01.07.2014 року наявна заборгованість по кредитному договору у розмірі 1085850 грн. 97 коп., з яких: 563936 грн. 08 коп. - тіло кредиту; 389437 грн. 29 коп. - заборгованість по відсоткам; 21 грн. 33 коп. - заборгованість по комісії; 132456 грн. 27 коп. - заборгованість по пені.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №002/0706/12-055 від 07.07.2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 07 липня 2006 року укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно за виконання позичальником усіх його зобов'язань, що виникли по договору кредиту.

Просив стягнути солідарно з відповідачів на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість у розмірі 1085850 грн. 97 коп. та понесені судові витрати.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 14 травня 2015 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати вищезазначене рішення суду, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, ухвалене з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

З запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представник ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем факту надання кредитних коштів відповідачу ОСОБА_2, а саме відсутності доказів виконання кредитного договору.

Крім того, в зв'язку з наведеним, вважав, що заявлені вимоги до поручителя ОСОБА_4 по кредитному договору є безпідставними.

Однак з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можна виходячи з наступного.

В суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2 не заперечувала отримання боржником ОСОБА_2 частини кредитних коштів з відкритої банком кредитної лінії за вищевказаним кредитним договором, погашення ним заборгованості по кредиту. При цьому, ОСОБА_1 не підтвердила доказами погашення заборгованості ОСОБА_2 в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином факт отримання частини кредитних коштів ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором слід вважати встановленим.

Щодо іншої частини кредитних коштів (певних траншів), які банком враховані, як видані ОСОБА_2 по кредитному договору в загальній сумі 51262 дол. США, судом встановлено, що в періоди з 05.07.2006 р. по 30.07.2006 р., 03.03.2008 р. по 14.03.2008 р., 18.07.2008 р. по 19.09.2008 р., 22.09.2008 р. по 28.10.2008 р. боржник ОСОБА_2 перебував за межами України (а.с.87-89, 101-103), а позивач на підтвердження позовних вимог в цій частині не надав належних та допустимих доказів. Зокрема, на вимогу суду апеляційної інстанції, позивач не надав суду заяви позичальника на підставі яких видані кошти у вищезазначеній загальній сумі, що передбачено п.1.2. кредитного договору №002/0706/12-055 від 7 липня 2006 року.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до повідомлення від 21.07.2010 року № 998 ПАТ «Сведбанк» про зміну умов кредитного договору банк звернувся з вимого до ОСОБА_2 про дострокове погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором у тридцятиденний строк з дня отримання боржником повідомлення.

Таким чином, внаслідок невиконання ОСОБА_2 вимог банку про дострокове погашення кредиту до 29 серпня 2010 р. у правонаступника кредитора виникло право на звернення до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права з 30 серпня 2010 року.

Згідно до ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи представник відповідача ОСОБА_3 просила застосувати до спірних правовідносин позовну давність, строк якої сплив до подачі позову у даній справі, а саме 30 серпня 2013 року (а.с. 108). А з позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до ОСОБА_2 30 вересня 2014 року, що свідчить про пропущення позовної давності позивачем.

Таким чином, у позовних вимогах ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.

Що стосується позовних вимог заявлених до поручителя ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в солідарному порядку слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями тижнями, днями або годинами.

Пунктом 10 договору поруки №002/0706/12-055-Р від 07.07.2006 року встановлено, що строком припинення поруки, встановленої цим договором є повне виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням.

Зазначене положення договору не може розглядатися як встановлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України.

Таким чином строк поруки у вищевказаному договорі поруки не встановлений.

Згідно ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до змін умов вищезазначеного кредитного договору, викладених у повідомленні ПАТ «Сведбанк» від 21.07.2010 року № 998 строк виконання основного зобов'язання настав 29 серпня 2010 р.

Таким чином починаючи з 29 серпня 2010 р. кредитор протягом шести місяців вправі був пред'явити вимогу до поручителя до 28 лютого 2011 року.

З позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до ОСОБА_4 30 вересня 2014 року, що свідчить про пропуск преклюзивного строку поруки та припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язання по вищевказаному кредитному договору.

Вищезазначених норм матеріального права та обставин справи суд першої інстанції не врахував та прийшов до помилкового висновку в частині підстав відмови в задоволенні позову, що у відповідності до п.п. 1,3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 14 травня 2015 року в частині підстав відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: