Ухвала суду № 48429700, 12.08.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/4275/15 Головуючий 1 інстанції - Болибок Є.А.

Справа № 619/191/15 Доповідач - Пилипчук Н.П.

Категорія - договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Піддубного Р.М., Крилової Т.Г.

за участю секретаря Шабас О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 03 березня 2015 року по справі за позовом ПАТ «Банк Золоті Ворота» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 03 березня 2015 року позов ПАТ «Банк Золоті Ворота» задоволено, вирішено cтягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Золоті Ворота» заборгованість за договором №426 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (відновлювальної) від 29.09.2006 року в загальній сумі 2193768,35 грн., з яких:сума строкової (поточної) заборгованості за кредитом 1885425,06 грн.; сума строкової (поточної) заборгованості за відсотками 33317,79 грн.; сума простроченої заборгованості за відсотками: 237728,72 грн.; пеня за кредитом 734,14 грн.; пеня за відсотками 36562,64 грн.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед публічним акціонерним товариством «Банк Золоті Ворота» за договором №426 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (відновлювальної) від 29.09.2006 в загальній сумі 2193768, 35 грн. вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №13-157 від 26.09.2013 року, з урахуванням усіх змін до нього, укладеного 26.09.2013 року між АТ «Банк Золоті Ворота» та ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Бистрицькою А.П., р. №1374, а саме: житловий будинок літ. «А-1» цегляний, загальною площею 273,0 м2, житловою площею 130,0 м2, надвірні будівлі: льох літ. «Г», огорожа №1-2; зливна яма літ. «Б», колонка літ. «М», що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.11.1994 року, право власності на який зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.09.2013 року реєстровий номер об'єкта НОМЕР_1 та наземельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1650 га, та надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, на користь публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 03 березня 2015 року, вважає його таким, що прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вказує, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, був позбавлений заявити про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені. Вважає поруку припиненою, оскільки були змінені істотні умови кредитного договору. Наполягає, що банком не було дотримано процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду апеляційної інстанції не з*явились.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до кредитного договору №426 від 29.09.2006 року публічне акціонерне товариство «Банк Золоті Ворота» надало ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 3950000 грн.

В забезпечення виконання всіх вимог ПАТ «Банк Золоті Ворота» до ОСОБА_3 за Кредитним договором №426 від 29.09.2006 року, між ПАТ «Банк Золоті Ворота» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №13-157 від 26.09.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бистрицькою А.П.,, зареєстрований в реєстрі за №1374, предметом якого є нерухоме майно, разом з усіма його приналежностями, а саме: житловий будинок літ. «А-1» цегляний, загальною площею 273 м2, житловою площею 130 м2, надвірні будівлі: льох літ. «Г», огорожа №1-2; зливна яма літ. «Б», колонка літ. «М», що розташований за адресою: АДРЕСА_1; земельна ділянка, що розташована за тією ж адресою площею 0,1650 га, та надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_2. Ринкова вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 410000 грн.

Відповідно до п. 1 та п. 2 Договору від 29.04.2014 року про зміни № 14 до договору № 426 від 29.09.2006 року позивачльни визнав суму кредитної заборгованості перед банком станом на час підписання вказаних змін у розмірі 1894371 грн.

Згідно розрахунку за кредитним договором №426 від 29.09.2006 року, станом на 22.12.2014 року заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ «Банк Золоті Ворота» за кредитним договором становить 2193768,35 грн., з яких: сума строкової (поточної) заборгованості за кредитом - 1885425,06 грн.; сума строкової (поточної) заборгованості за відсотками - 33317,79 грн.; сума простроченої заборгованості за відсотками - 237728,72 грн., пеня за кредитом - 734,14 грн.; пеня за відсотками - 36562,64 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука ОСОБА_1 4 є припиненою, а відтак і підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні - необгрунтовані, оскільки норми, які регулюють поруку (статті 553-559 ЦК України), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, яким є ОСОБА_1

Так, правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку». Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За змістом ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічні вимоги містять договори кредиту та іпотеки, укладені між сторонами.

Отже підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки є порушення зобов'язань з боку боржника.

Частиною 6 ст. 3 Закону «Про іпотеку», встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК).

Як роз'яснено у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Отже, установивши, що особа позичальника є відмінної від особи іпотекодавця, суд першої інстанції дійшов вірного по суті висновку про задоволення вимог ПАТ «Банк Золоті Ворота» про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки через порушення боржником основного зобов'язання, банк в силу ст. ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку» має право задовольнити свої вимоги щодо стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на іпотечне майно.

Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи й узгоджуються з нормами матеріального права.

Як роз'яснено у п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Згідно умов п. 6.9. кредитного договору №426 від 29.09.2006 року із змінами та доповненнями, сторони домовились, що позовна давність про стягнення неустойки (пені) встановлюється тривалістю у три роки, тому посилання ОСОБА_1 на наявність підстав для застосування річного строку позовної давності безпідставні.

Крім того, ОСОБА_1 належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи судом першої інстанції, до суду не з*явилась, заяву про застосування позовної давності до винесення ним рішення не подала.

ОСОБА_3 рішення суду не оскаржує.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 03 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -