Ухвала суду № 48429680, 10.08.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/4694/15 Головуючий 1 інстанції - Єлізаров І.Є.

Справа № 643/12004/14-ц Доповідач - Пилипчук Н.П.

Категорія - договірні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Гуцал Л.В., Кірсанової Л.І.,

за участю секретаря Шабас О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2015 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 03.08.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач належним чином зобов'язання не виконує, до цього часу гроші не повернув. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.07.2011 року з ОСОБА_1 вже була стягнута заборгованість за кредитним договором від 03.08.2008 року в розмірі 11169,47 грн., які до цього часу не повернуто.

Сума заборгованості станом на 30.06.2014 р. становить 20842,23 грн. та складається з: 6601,34 грн. - заборгованість за кредитом; 10808,37 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3432,52 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом, штраф (фіксована частина) 500 грн. та штраф (процентна складова) - 534,04 грн. Позивач просить стягнути 11714,87 грн. - різницю між загальною заборгованістю та заборгованістю, що була стягнута рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.07.2011 року.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач грошові, що були стягнуті за рішенням суду не повернув, тому банк має право на стягнення заборгованості, проте не довів її розмір.

Судова колегія вважає, що такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального права, при неповному з*ясуванні обставин справи.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 03.08.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.07.2011 року з ОСОБА_1 на користь позивача стягнута заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.08.2007 року в розмірі 11169,47 грн. з яких 6601,34 грн. - заборгованість за кредитом; 2767,94 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 792,12 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом, штраф (фіксована частина) 500 грн. та штраф (процентна складова) - 508,07 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» продовжував нараховувати відповідачу відсотки по кредиту та комісію за користування кредитом на суму заборгованості, що вже була стягнута первісним судовим рішенням.

Так, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.07.2011 року стягнута як прострочена, так і поточна заборгованість за тілом кредиту. Із розрахунків позивача, та інших матеріалів справи вбачається, що звернувшись з первісним позовом у 2011 році ПАТ КБ «ПриватБанк» скористався своїм правом на дострокове стягнення як поточної так і простроченої, тобто всієї кредитної заборгованості. Після стягнення цієї суми судом відповідач кредитну картку не використовував, сума заборгованості за тілом кредиту не збільшувалась, позивачем лише нараховувались відсотки та комісія навіть після закінчення строку дії кредитної картки. Відтак, між сторонами з приводу суми стягнутої рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.07.2011 року існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У абз. 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Позовних вимог про застосування до відповідача відповідальності на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.

За таких обставин, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» необхідно відмовити із наведених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задовлльнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2015 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з інших підстав.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -