Рішення № 48429486, 06.08.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №638/1506/15-ц Головуючий

Провадження №22-ц/790/5581/15 1-ї інстанції: Бондарева І.В. Категорія: стягнення суми Доповідач: Трішкова І.Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Трішкової І.Ю.,

суддів: Кірсанової Л.І., Крилової Т.Г.,

при секретарях - Доля О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 25 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення депозитного вкладу та відшкодування за прострочення виконання зобов'язань,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 31.10.2012 року між нею та відповідачем був укладений Договір № 6168/370-12 про банківський строковий вклад (депозиту ) «Класік» на 370 днів в іноземній валюті. Згідно п. 1.1 даного договору відповідач зобов'язувався прийняти від неї грошову суму вкладу в сумі 1030,00 євро. Відповідно до п. 1.2. Договору 1 позивач нараховує і виплачує їй проценти за ставкою 8% річних. Строк дії Договору складав 370 днів до 05.11.2013 р. Відповідно до п. 1.1. Договору , позивачка внесла в касу Відповідача 1030 євро в день підписання Договору на депозитний рахунок згідно умов Договору.

21.01.2014 року між позивачкою та Відповідачем був укладений Договір - заява № 350697/ 446/ 370-14 про банківський строковий вклад (депозиту ) «Класік» на 370 днів в іноземній валюті. Згідно п. 1 Договору Відповідач зобов'язувався прийняти від позивачки грошову суму вкладу в сумі 4015 дол. США. Відповідно до п. 2. Договору 2 Позивач нараховує і виплачує позивачці проценти за ставкою 10 % річних. Строк дії Договору складав 370 днів до 26 січня 2015 р. Відповідно до п. 1 Договору 2, позивачка внесла в касу Відповідача 4015,00 дол. США в день підписання Договору на депозитний рахунок згідно умов Договору. Проте після сплину часу дії договорів відповідач не повернув вклади позивачці. Тому позивачка просить стягнути з відповідача суму за договорами, три проценти річних від простроченої суми та моральну шкоду.

Відповідач у судове засідання не з'явився.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 25 березня 2015 року позов задоволений.

З Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_2 стягнуто суму депозиту у розмірі 3752,92 долари США, 3% річних - 3,39 доларів США, суму коштів втраченого прибутку 223,93 грн.; за іншим договором стягнуто суму депозиту у розмірі 206,08 євро, 3% вічних у сумі 1,47 євро, суму коштів втраченого прибутку 111,32 грн., а на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 3460 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 10 червня 2015 року заява про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі представник Банку просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду було прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В судовому засіданні встановлено, що 31.10.2012 року між ОСОБА_2 та відповідачем був укладений Договір № 6168/370-12 про банківський строковий вклад (депозиту) «Класік» на 370 днів в іноземній валюті. Згідно п. 1.1 даного договору відповідач зобов'язувався прийняти від неї грошову суму вкладу в сумі 1030,00 євро. Відповідно до п. 1.2. Договору 1 позивач нараховує і виплачує їй проценти за ставкою 8% річних. Строк дії Договору складав 370 днів до 05.11.2013 р. Відповідно до п. 1.1. Договору , позивачка внесла в касу Відповідача 1030 євро в день підписання Договору на депозитний рахунок згідно умов Договору.

21.01.2014 року між ОСОБА_2 та відповідачем був укладений Договір - заява № 350697/ 446/ 370-14 про банківський строковий вклад (депозиту) «Класік» на 370 днів в іноземній валюті. Згідно п. 1 Договору Відповідач зобов'язувався прийняти від позивачки грошову суму вкладу в сумі 4015 дол. США. Відповідно до п. 2. Договору 2 Позивач нараховує і виплачує позивачці проценти за ставкою 10 % річних. Строк дії Договору складав 370 днів до 26 січня 2015 р. Відповідно до п. 1 Договору 2, позивачка внесла в касу Відповідача 4015,00 дол. США в день підписання Договору на депозитний рахунок згідно умов Договору. Проте після сплину часу дії договорів відповідач не повернув вклади позивачці.

Банк не заперечував проти того, що вклади своєчасно не були повернуті ОСОБА_2, але при цьому посилався на постанову Правління Національного банку України від 01.12.2014 оку №758 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", відповідно якої банки зобов'язані обмежити видачу готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15000 грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України.

Але нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст.4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

Таким чином, посилання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на вищезазначену постанову Правління Національного банку України є безпідставним, оскільки зазначена постанова є розпорядним актом, яка адресована обмеженій кількості осіб і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю. Ці постанови банку не встановлюють нових прав або обов'язків для громадян, не можуть зачіпати їх права, свободи та інтереси.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що відмова банку у поверненні грошових коштів з банківського вкладу суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.41 Конституції України, ст.ст.1058, 1060 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору.

У правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України № 6-140цс13 від 25.12.2013 року, зазначено, що відповідно до змісту ст.ст.526 та 1050 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу власнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд. У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів, зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосовувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК України.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано стягнув суми депозитів за обома договорами та 3% від простроченої суми за договорами.

Але судова колегія н може погодитись зі стягненням суми втраченого прибутку.

Положеннями ч.1 ст.22 ЦК раїни визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частиною 2 вказаної статті визначено, що збитками, зокрема, є доходи, яка особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Зі вказаної норми вбачається, що особа, яка має на меті відшкодувати збитків у вигляді упущеної вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо її право не було порушено іншою особою.

ОСОБА_2 таких доказів суду не надала, тому у суду не було підстав для задоволення позовних вимог у зазначеній частині.

З огляду на наведене, рішення суду в частині стягнення суми втраченого прибутку підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 25 березня 2015 року в частині стягнення суми коштів втраченого прибутку в розмірі 111,32 грн. та 223,93 грн. скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог про стягнення суми коштів втраченого прибутку.

В інший частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий:

Судді: