Рішення № 48428730, 12.08.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/9118/14-ц

Провадження № 2/643/2738/15

12.08.2015 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Поліщук Т. В.,

за участю секретаря Чорноморець Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Харківського міського управління юстиції, за участю третіх осіб КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_3, приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_4 про застосування наслідків недійсності правочину,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в остаточній редакції якого прохав застосувати наслідки недійсності договору дарування від 04.03.2010 року квартири №27, будинку 42-б по пр-ту 50-річчя ВЛКСМ в м. Харкові, визнати скасованим рішення реєстратора КП «ХМБТІ» від 26.03.2010 року про держану реєстрацію права власності, визнати дійсним рішення реєстратора КП «ХМБТІ» від 11.06.2001 року про держану реєстрацію права власності, зобовязати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції перенести відомості запису № П-5-56383 в книзі №1 Реєстру прав власності на нерухоме майно, здійсненого на підставі рішення від 11.06.2001 року з наявними відомостями записів щдо обтяження нерухомого майна.

В обґрунтування позову зазначає, що рішенням Московського районного суду міста Харкова від 16.01.2012 року по справі №2-1435/11, визнано договір дарування квартири № 27 по пр. 50-річчя ВЛКСМ, буд.42-Б в м. Харкові, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 04.03.2010р., посвідчений приватним нотаріусом недійсним.

Додатковим рішенням цього суду від 25.10.2012 року постановлено вважати, що в резолютивній частині рішення суду від 16.01.2012 року є частина друга наступного змісту: "Зобов'язати міскБТІ м. Харкова анулювати право власності за ОСОБА_5, поновивши право власності на квартиру № 27 по пр. 50-річчя ВЛКСМ, буд. 42-Б в м. Харкові за ОСОБА_2". Рішення набрали законної сили.

Вказує, що визнання договору дарування від 04.03.2010 року недійсним з моменту його вчинення зумовлює нечинність з моменту його вчинення всіх юридичних дій та фактів, підставою вчинення яких був спірний договір дарування. Змінені відомості до відповідних записів Реєстру прав власності на нерухоме майно, зокрема, щодо власника квартири та щодо підстави виникнення права власності на квартиру, є не чинними.

Вважає, що у звязку зі змінами на законодавчому рівні процедури реєстрації прав власності, підлягають застосуванню наслідки недійсності правочину.

В судовому засіданні позивач та його представники позов підтримали в повному обсязі, просили задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову. Вказував, що неодноразово звертався з заявами про перегляд рішення суду про визнання договору недійсним за нововиявленими обставинами, однак йому було відмовлено. Зазначив, що він не згоден з рішенням суду про визнання недійсним договору дарування від 01.03.2009 року.

Представник Харківського міського управління юстиції надав суду заперечення проти позову, в яких прохав в задоволенні позову відмовити.

Треті особи в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином та вчасно.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо позовних вимог позивача про застосування наслідків недійсності правочину, то Підставою недійсності правочину відповідно достатті 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно дост. 216 ЦК Українинедійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особізавдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлено особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

За загальним правилом цивільного законодавства правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а тому повторне визнання судом такого правочину недійсним, чинним законодавством не передбачено.

Як встановлено судом, рішенням Московського районного суду міста Харкова від 16.01.2012 року по справі №2-1435/11, визнано договір дарування квартири № 27 по пр. 50-річчя ВЛКСМ, буд.42-Б в м. Харкові, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 04.03.2010р., посвідчений приватним нотаріусом недійсним (т.1 а.с. 8-10).

Додатковим рішенням цього суду від 25.10.2012 року постановлено вважати, що в резолютивній частині рішення суду від 16.01.2012 року є частина друга наступного змісту: "Зобов'язати міскБТІ м. Харкова анулювати право власності за ОСОБА_5, поновивши право власності на квартиру № 27 по пр. 50-річчя ВЛКСМ, буд. 42-Б в м. Харкові за ОСОБА_2". Рішення набрали законної сили (а.с. 17).

Рішення набрали законної сили (т. 1 а.с. 11-16).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21.08.2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, треті особи КП «Харківське міське БТІ», Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, Державне підприємство «Інформаційний центр «Міністерства юстиції України», Московський РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області про визнання недійсним договору дарування квартири та застосування правових наслідків визнання недійсним договору дарування квартири відмовлено. Рішення набрало законної сили (т. 1 а.с. 32-34, 35-37).

Відповідач звертався до Московського районного суду м. Харкова з заявами про перегляд рішення Московського районного суду м. Харкова від 21.08.2013 року, ухвалою суду від 08.04.2014 року в задоволені заяви відмовлено, ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12.05.2014 року зазначену ухвалу суду залишено без змін (т. 1 а.с. 38-42).

Також ухвалою Московського районного суду від 10.12.2014 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Московського районного суду м. Харкова від 18.05.2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми залишено без задоволення, ухвала набрала законної сили (т.2 а.с. 2).

Як свідчить ухвала Московського районного суду м. Харкова від 27.03.2013 року, яка набрала законної сили 22.01.2013 року Московським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 2-1435/11 стосовно боржника КП «Харківське міське БТІ» щодо зобовязання міск БТІ м. Харкова анулювати право власності за ОСОБА_5, поновивши право власності на квартиру №27 по пр.. 50 річчя ВЛКСМ будинок 42-Б в м. Харкові за ОСОБА_2 (т.1 а.с. 112-116).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015р. по справі № 820/1487/15, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби, третя особа: ОСОБА_5 про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено, залишено без змін (т. 2 а.с. 166-169).

Так, Державним реєстратором прав на нерухоме майно проведено пошуки в Державному реєстрі прав, встановлена відсутність запису про право власності ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна право власності на який заявлено до скасування квартира № 27 в будинку № 42 по пр. 50р. ВЛКСМ в місті Харкові.

Також, державним реєстратором прав на нерухоме майно встановлена наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів запису в актуальному стані - обтяження нерухомого майна, право власності на який заявлено до скасування кв. № 27 в будинку № 42 по пр. 50р. ВЛКСМ в місті Харкові на підставі: №10648188 - арешт нерухомого майна, ухвала Московського районного суду м. Харкова від 10.12.2010, власник ОСОБА_5 та №12270827 - арешт нерухомого майна; заява про реєстрацію обтяження обєкта нерухомого майна, ухвала Московського районного суду від 07.03.201 по справі №2/2027/2184/, суддя Задорожна А.М., власник ОСОБА_2.

Так, порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, на теперішній час, врегульованоЗаконом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакціїПостанови Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 р., Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений ІПостановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. №1141, Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України №3502/5 від 12.12.2011 р., Порядком використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України № 1844/5 від 14.12.2012 р. та іншими нормативно-правовими актами України.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 2 Закону, це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, саме внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав, відповідно до ч. 7 ст. 3

Закону, проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, встановлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Відповідно до п. 13 Порядку, подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Аналіз викладеного свідчить, що заявник в процедурі державної реєстрації речових прав самостійно формує, передбачений Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень пакет документів, складає та подає до органу державної реєстрації за місцем розташування такого майна заяву, встановленої форми.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 9 та п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону, обтяження речового права права власності, є безумовною перешкодою у проведенні реєстраційних дій щодо заявленого до державної реєстрації нерухомого майна.

Відповідно до ст.ст. 60, 61 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у звязку з їх безпідставністю, позов є необґрунтованим, доводи позивача є лише формальними міркуваннями.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 31, 60, 74, 79, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності договору дарування від 04.03.2010 року квартири № 27, буд. 42-Б по пр. 50р. ВЛКСМ в місті Харкові, визнання скасованим рішення реєстратора КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 26.03.2010 року, про визнання дійсним рішення реєстратора КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 11.06.2001 року та про зобовязання перенесення відомостей запису з наявними відомостями записів щодо обтяжень нерухомого майна відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Т. В. Поліщук