Ухвала суду № 48428055, 14.08.2014, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

14.08.2014 Справа № 642/6981/14

Провадження № 1кс/642/1934/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2014 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова Гримайло А.М., за участю секретаря Смородській М.С., прокурора Якубішина В.В., ст.слідчого Колісник Д.В., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши винесене в кримінальному провадженні № 12013220060001569 ст. слідчим СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_3 клопотання про продовження строків тримання під вартою підозрюваного: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України, тобто замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині,

встановив:

Старший слідчий СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 19.06.2014 приблизно о 01:00 год. ОСОБА_1 перебуваючи поблизу кафе «Сіті», розташованого за адресою : м. Харків вул. Достоєвського, 21, знаходячись у стані алкогольного спяніння, маючи намір на навмисне позбавлення життя раніше йому незнайомого ОСОБА_4, використовуючи ніж, який зберігав при собі, умисно наніс один удар ножем ОСОБА_4 зі сторони спини в області грудної клітини зліва. Згідно довідки НАМН України ГУ «Інституту загальної та невідкладної хірургії» № 3576 від 19.06.2014 р. потерпілому ОСОБА_4 спричинено, проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва по задній поверхні, лівобічний гемоторакс . Свій злочинний намір до кінця ОСОБА_1 не довів до кінця з причин що не залежали від його волі, оскільки потерпілому своєчасно була надана медична допомога.

Вказані відомості СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 19.06.2014 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014220060001569 за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України.

08.07.2014 постановою прокуратури Харківської області доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014220060001569 від 19.06.2014 СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.

24.07.2014 проведення досудового слідства по кримінальному провадженню № 12014220060001569 доручено старшому слідчому СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області майору міліції ОСОБА_3

19.06.2014 р. о 18:25 годині ОСОБА_1 затримано в порядку ст.. 208 КПК України.

19.06.2014 року о 18:30 годині, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення-злочину передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.

21.06.2014 слідчим суддею Червонозаводського районного суду м. Харкова підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Харківському слідчому ізоляторі, строком на 60 діб, тобто до 17.08.2014.

04.08.2014 прокурором м. Харкова строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців.

В обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що по даному кримінальному провадженню виконано усі можливі слідчі дії, спрямовані на отримання та перевірку отриманих доказів у ньому. Разом з тим закінчити розслідування у 2-місячний строк немає можливості, тому, що з метою забезпечення загальних засад кримінального провадження, а саме забезпечення права на захист і презумпції невинуватості та забезпечення доведення вини, виникла необхідність виконати ряд слідчих дій для перевірки показань підозрюваного та встановлення обставин події.

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали.

Слідчий зазначив, що по справі необхідно провести ряд додаткових слідчих дій, а ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину і ризики, передбачені ст. 177 КПК України, залишилися.

Захисник заперечувала проти клопотання та пояснила, що відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі те, що протягом двох місяців досудового розслідування стороною обвинувачення не проведено жодної слідчої дії за участю захисника та підозрюваного. Продовження строків досудового розслідування може привести до порушення прав підозрюваного, який протягом тривалого часу утримується в Харківському слідчому ізоляторі. на підставі формальностей процесуального характеру зі сторони обвинувачення. Злочин, передбачений ч.1 ст.115 КК України належить до особливо тяжких, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 7 років, проте, на сьогодні остаточно не відомо чи охоплюються дії підозрюваного ОСОБА_1 інкримінованим складом злочину та чи саме він має відношення до нанесення удару ножем потерпілому (оскільки експертні дослідження ще не завершено, а дактилоскопічна експертиза вказує на відсутність відбитків пальців ОСОБА_1 на ножі.); підозрюваний ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав численні тілесні ушкодження під час подій 19.06.2014 року, перебував під наглядом медиків у лікарні, проте, завдяки наполегливості працівників правоохоронних органів був позбавлений можливості пройти належне лікування та обстеження у повному обсязі. На сьогодні загальний стан здоровя та наслідки отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_1 є не дослідженими та, окрім всього, є предметом розслідування іншого кримінального провадження стосовно осіб, що їх спричинили. Підозрюваний є громадянином України, має постійне місце проживання і реєстрації з 2002 року у квартирі, яка належить сімї на праві власності за адресою: м.Харків, вул.Героїв Сталінграду, буд.1/6 кв.67, де він мешкає разом із родиною: тато, мати, брат із дружиною та малолітньою дитиною, усі рідні є громадянами України. Окрім того, мати підозрюваного страждає на прогресуючу онкологічну хворобу та перебуває на лікуванні опромінюванням та хімічною терапією у лікарні м. Харкова. Такий стан здоровя близької людини унеможливить будь-яке порушення підозрюваним покладених на нього обовязків. В звязку з чим, висновки сторони обвинувачення про відсутність міцних соціальних звязків є помилковими. Підозрюваний є не офіційно працевлаштованою особою, що дає йому можливість утримувати себе та частково допомагати родині. Підозрюваний раніше не судимий, негативних характеристик немає, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває. Просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід - домашній арешт за адресою постійного проживання.

Підозрюваний також заперечував проти клопотання, та підтримав клопотання захисника.

Згідно з ч. 1 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» наголошується, що суди при розгляді справ застосовують Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, але тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі «Єчус проти Литви»).

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ у справах «Яблонський проти Польщі», «I.A. проти Франції», «Іловецький проти Польщі»). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії»).

Крім того у рішенні ЄСПЛ у справі «Чахла проти Сполученого Королівства», зазначено, що будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки у відповідності із основними процесуальними нормами національного права, але також відповідати меті ст. 5 Конвенції, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі».

Слідчий суддя звертає увагу на те, що сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі «Ніколова проти Болгарії»). Слідчий суддя під час розгляду даного клопотання також враховує положення, викладені у рішенні ЄСПЛ по справі «Ноймайстер проти Австрії», відповідно до якого позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Відповідно до ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (ратифікований Українською РСР 19 жовтня 1973 року), утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом, але звільнення може здійснюватися в залежності від надання гарантій явки в суд.

В п. 1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (далі - інформаційний лист) зазначено, що при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Відповідно до п. 18 інформаційного листа слідчому судді, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії», пункти 111- 112 рішення від 01 березня 2007 року; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року»).

Як зазначено в ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого про продовження строків тримання під вартою, оскільки слідчим та прокурором не було доведено, що, по-перше, заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_1 під вартою, а сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 не може бути безумовною підставою для продовження строків тримання його під вартою.

Відповідно до ст. 177 ч. 1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Відповідно до ч. 2 вказаної статті підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі,якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Слідчий суддя вважає, що законних та обґрунтованих підстав для продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 не має, а доводи, викладені слідчим в клопотанні та в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а прокурором в судовому засіданні не доведено суду про необхідність продовження строку тримання під вартою та обрання до підозрюваному саме такого запобіжного заходу виходячи з наступного.

Слідчий суддя вважає, що на даний час відсутні будь - які ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що підтверджено і самим слідчим в судовому засіданні. Вчинення особою кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого або особливо тяжкого ніяким чином не можуть бути підставою для обрання, або продовження строку тримання під вартою

Не знайшли свого підтвердження доводи слідчого, викладені в клопотання щодо можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового слідства, оскільки будь - яких доказів з цього приводу слідчим до суду не надані.

Строк досудового розслідування постановою прокурора м. Харкова продовжено до трьох місяців. Постанову мотивовано тим, що у справі також необхідно виконати наступні слідчі дії: провести та долучити до матеріалів кримінального провадження судово-медичну експертизу; провести та долучити до матеріалів кримінального провадження судово-дактілоскопічну експертизу; провести та долучити до матеріалів кримінального провадження медико-криміналістичну експертизу; провести та долучити до матеріалів кримінального провадження судово-біологічну експертизу; провести та долучити до матеріалів кримінального провадження судово-психіатричну експертизу; провести слідчий експеримент за участю ОСОБА_5; провести слідчий експеримент ОСОБА_6; провести одночасні допити за участю свідків, потерпілого та підозрюваного; вручити письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення в остаточній редакції; виконати вимоги ст.290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Як вбачається із наданих слідчим матеріалів кримінального провадження, протягом майже двохмісячного строку тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою слідчим лише допитано декілька свідків та проведено два слідчих експеримент, стороною обвинувачення не проведено жодної слідчої дії за участю захисника та підозрюваного. Слідчим не доведено про те, чому саме та з яких причин протягом двох місяців слідчому не вдалося провести всі необхідні слідчі дії по даному кримінальному продовженню.

Разом з цим, слідчий суддя вбачає за необхідне застосувати до підозрюваного після закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою запобіжний захід у виді домашнього арешту у зв'язку з наступним.

Відповідно до абзацу 1 п. 20 інформаційного листа дія ухвали про застосування запобіжного заходу припиняється після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу. У випадку коли слідчий суддя суду першої інстанції відмовляє у продовженні строку тримання під вартою, він має право за правилами ч. 4 ст. 194 КПК застосувати до підозрюваного, обвинуваченого інший, більш м'який, запобіжний захід. При цьому необхідно враховувати, що застосування такого запобіжного заходу є можливим лише після закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

У відповідності до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, має постійне місце проживання і реєстрації з 2002 року у квартирі, яка належить сімї на праві власності за адресою: м.Харків, вул.Героїв Сталінграду, буд.1/6 кв.67, де він мешкає разом із родиною: тато, мати, брат із дружиною та малолітньою дитиною, усі рідні є громадянами України. Мати підозрюваного страждає на прогресуючу онкологічну хворобу та перебуває на лікуванні опромінюванням та хімічною терапією у лікарні м.Харкова. ОСОБА_1 хоч офіційно не працює, але займається суспільно корисною працею, раніше не судимий, у зв'язку з чим, вбачається за можливе застосувати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, а саме домашній арешт за місцем проживання його батьків, та покласти на нього обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Оцінивши в сукупності усі обставини кримінального провадження, у тому числі, що ОСОБА_1 підозрюється у вчинені злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, міцність його соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, а саме, що він проживає разом з батьками не судимий, та застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту є достатнім для запобігання ризикам, визначеним у ст. 177 КПК, зокрема, спробам підозрюваного ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Одночасно з цим, суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного декілька обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.. т. 1, 5,176, 177,178, 181, 183, 193, 194, 196, 199, 202, 372 КПК України, Законами України «Про міжнародні договори України», «;Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інформаційним листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України»,

У Х В А Л И В:

В клопотанні ст. слідчого СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_3 погодженого з прокурором прокуратури м. Харкова ОСОБА_7 про продовження строків тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 буд. 1,6 кв. 67, у кримінальному провадженні № 12014220060001569 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.06.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України відмовити.

Після закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме о 18 годині 25 хвилин 17.08.2014 року застосувати до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 буд. 1,6 кв. 67, запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 19 вересня 2014 року включно, заборонивши ОСОБА_1 залишати житло за адресою м. Харків, вул.Героїв Сталінграду, буд.1/6 кв.67, цілодобово.

На підставі ч.5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною їхньою вимогою, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися за межі м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання ст.слідчим СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_3 свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у випадку їх наявності.

Роз'яснити ОСОБА_1, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Зобов'язати старшого слідчого СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_3 передати ухвалу про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту для виконання до відповідного органу міліції за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали

Слідчий суддя А.М. Гримайло