Постанова № 48424874, 12.08.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2015 р. Справа№ 910/8744/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Корсакової Г.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: Клочко С.В. за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Перетятько В.Є. за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2015 року

у справі № 910/8744/15-г (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД МЕТА»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа»

про стягнення 1 418 386,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНД МЕТА», звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» про стягнення 210829,46 грн. заборгованості за договором поставки № NF 4600037418 від 27.01.2014 року.

21.04.2015 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД МЕТА» надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, позивач просить стягнути з відповідача: 1268862,04 грн. сума основного боргу за договором поставки № NF 4600037418 від 27.01.2015 року, 13219,84 грн. 3% річних, 136304,91 грн. інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2015 року у справі № 910/8744/15-г провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 1268862,04 грн. припинено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД МЕТА» інфляційні витрати у розмірі 103442,12 грн., 3% річних у розмірі 13219,84 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та припинити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.08.2015 року.

У зв'язку з перебуванням суддів Скрипки І.М., Шаптали Є.Ю. у відпустці, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Корсакова Г.В, Пономаренко Є.Ю.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що позивач та відповідач при укладені Договору дійшли згоди про вирішення спорів, зокрема у третейському суді, проте в порушення досягнутих сторонами домовленостей, позивач звернувся до господарського суду м. Києва, тоді як згідно з п. 10.2. Договору, спір підлягає вирішенню в Третейському суді.

Позивач, згідно з поданим до суду 12.08.2015 року відзивом, стверджує про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

27.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНД МЕТА» укладено Договір поставки № NF 4600037418, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти товари за цінами і в асортименті, вказаними в специфікації (додаток №1 до договору), разом із товаросупровідною документацією відповідно до поданих покупцем та підтверджених постачальником замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі товари і оплачувати (пункт 1.1. Договору).

Пунктом 2.1. договору визначено, що ціни на товари, що поставляються, вказуються у специфікації та товарних накладних, які з моменту їх підписання є невід'ємною частиною договору.

Підставою для здійснення покупцем оплати поставленого товару є повне виконання постачальником своїх зобов'язань за договором. При наданні постачальником належним чином оформлених товарних і податкових накладених протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати поставки товару, вказаного в транспортній накладній, що підтверджується проставлянням штампу «Товар отриманий», покупець оплачує поставлений товар на умовах відстрочення платежу з дати, вказаної в транспортній накладній, по платіжних днях протягом 60 календарних днів (п. 6.1 договору, додаток №2).

Відповідно до додатку «Логістичні послуги» до договору поставки покупець надає постачальнику логістичні послуги, оплата яких здійснюється згідно виставленого рахунку до 5-го числа місяця, наступного за тим, в якому надавалися послуги. Сторони погодили, що у разі несплати рахунку у вказані строки, вартість наданих послуг стягується покупцем автоматично (взаємозаліком) на підстав ст. 601 ЦК України шляхом зменшення оплати суми, яка належить до сплати за поставлені товари.

Згідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 3027732,75 грн., що підтверджується видатковими накладними: №18 від 29.01.2014, №19 від 29.01.2014, №40 від 17.02.2014, №159 від 11.06.2014, №172 від 23.06.2014, №175 від 25.06.2014, №181 від 25.06.2014, №190 від 17.07.2014, №196 від 17.07.2014, №208 від 30.07.2014, №240 від 27.08.2014, №262 від 17.09.2014, №285 від 08.10.2014, №313 від 29.10.2014, №333 від 19.11.2014, №361 від 10.12.2014, №393 від 29.12.2014, №394 від 29.12.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Як випливає із матеріалів справи, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, частково оплатив поставлений позивачем товар на загальну суму 1591014,47 грн., а саме: 25.04.2014 року на суму 89073,50 грн., 27.05.2014 року на суму 220000,00 грн., 02.09.2014 на суму 301617,01 грн., 26.09.2014 року на суму 17127,53 грн., 01.10.2014 року на суму 170000,00 грн., 20.10.2014 року на суму 150016,18 грн., 19.12.2014 року на суму 125341,49 грн., 29.12.2014 року на суму 200000,00 грн., 16.01.2015 року на суму 200000,00 грн., 09.02.2015 року на суму 117838,76 грн. Також, суму оплати за товар зменшено шляхом взаємозаліку на суму наданих покупцем послуг за актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) у розмірі 167856,24 грн.

Отже, внаслідок зазначеного вище, на момент звернення позивача з даним позовом, заборгованість відповідача за договором поставки № NF 4600037418 від 27.01.2014 року складала 1268862,04 грн.

Проте, після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі, відповідачем 22.04.2015 року, 06.05.2015 року, 12.05.2015 року, 25.05.2015 року, 29.05.2015 року, 08.06.2015 року, 15.06.2015 року було сплачено заборгованість за договором поставки № NF 4600037418 від 27.01.2014 року у розмірі 1268862,04 грн., що підтверджується виписками з рахунку позивача та платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, враховуючи те, що сума заборгованості у розмірі 1268862,04 грн. сплачена відповідачем після звернення позивача за захистом свого порушеного права та порушення провадження у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для припинення провадження у справі №910/8744/15-г в цій частині позовних вимог, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, позивачем також заявлено про стягнення інфляційних втрат у розмірі 136304,91 грн. та 3% річних у розмірі 13219,84 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 103442,12 грн. інфляційних втрат та 13219,84 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки інфляційних та 3% річних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Доводи апеляційної скарги з приводу необґрунтованої відмови суду першої інстанції в задоволенні клопотання про припинення провадження у даній справі, колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 10.2. Договору поставки № NF 4600037418 від 27.01.2014 року сторони домовилися про те, що всі спори, розбіжності та вимоги, що виникають з договору чи у зв'язку з ним, підлягають розгляду і вирішенню в Постійно діючому Третейському суді при Товарній біржі «Київська універсальна біржа», рішення якого є остаточними і обов'язковими для обох сторін.

Відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Проте, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, згідно з положеннями ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 02.11.2004 № 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому ст. 2, ст. 3 Закону України «Про третейські суди», є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного ч. 5 ст. 55 Конституції України.

Тобто, третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (ст. 125 Конституції України). Отже, з аналізу положень Закону України «Про третейські суди» випливає, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Згідно з частиною 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Таким чином, як вірно встановив суд першої інстанції, у сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок на звернення до третейського суду. Для такого звернення, необхідна наявність волі обох сторін (тобто наявність угоди про передачу даного (саме цього) спору на розгляд третейського суду. Лише за наявність волі обох сторін про розгляд спору третейським судом, оформленої відповідним зверненням до суду, господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі.

Проте, як слідує із матеріалів справи, клопотання про припинення провадження заявлено лише відповідачем, а позивач зі своєї сторони проти припинення провадження у даній справі та передачі справи на розгляд до третейського суду, що також підтверджується поданим відзивом.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом, за відсутності волі на звернення до третейського суду у позивача чинне законодавство України не позбавляє його права на вирішення спору господарським судом. Згідно ст. 1 Господарського процесуального України юридичним та фізичним особам гарантовано право на звернення до господарського суду, згідно із встановленою підвідомчістю справ.

Тобто, третейське застереження, викладене у договорі поставки № NF 4600037418 від 27.01.2014 не позбавляє позивача права на звернення до суду за захистом своїх порушених та оспорюваних прав.

Отже, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відмови позивачу в розгляді позовної заяви, якщо з матеріалів справи вбачається, що даний спір підвідомчий господарському суду.

Відтак, місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 5. ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 5023/6007/12 від 09.04.2013 року, постанові Вищого господарського суду України у справі № 32/14-65/294-2012 від 19.09.2012 року.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2015 року у справі № 910/8744/15-г відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» на рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2015 року у справі № 910/8744/15-г є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» на рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2015 року у справі № 910/8744/15-г - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2015 року у справі № 910/8744/15-г - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8744/15-г повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Г.В. Корсакова

Є.Ю. Пономаренко