Постанова № 48424814, 11.08.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2015 р. Справа№ 910/9323/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі : Богатчук К.І.

за участю представників :

позивача - Грищенко Г.В.

відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Ренесанс Життя"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про стягнення 1151683,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 по справі №910/9323/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь Приватного акціонерного товариства "Ренесанс Життя" 900000 грн. неповернутого вкладу, 30085 грн. 20 коп. відсотків, 144900 грн. інфляційних, а також 21499 грн. 70 коп. судового збору. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення, в частині стягнення 30085 грн. 20 коп. - відсотків та 144900 грн.- інфляційних.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015, у зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/9323/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Баранця О.М. Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015, у складі колегії суддів: головуючий суддя: Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Руденко М.А., прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, з призначенням розгляду справи 11.08.2015.

07 серпня 2015 року від представника відповідача, через відділ документального забезпечення суду, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015, у зв'язку з перебуванням суддів Баранця О.М. та Руденко М.А. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/9323/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до свого провадження.

В судове засідання 11.08.2015 з'явився представники позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти клопотання представника про відкладення розгляду справи, а також доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2015.

Колегія суддів розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, прийшла до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обґрунтовуючи клопотання про відкладення розгляду справи, представник відповідача, зазначив про намір укладання мирової угоди з позивачем.

Враховуючи, що представник позивача, в судовому засіданні заперечив щодо наміру укласти мирову угоду з відповідачем, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

05 грудня 2013 року між Відповідачем (Банк) та Позивачем (Клієнт) Договору банківського вкладу «Класичний» №1697 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору клієнт надає банку суму грошових коштів, надалі - вклад, у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї.

Згідно з п. 1.2. договору вклад складається з вкладних траншів, що розміщені клієнтом, згідно з умовами цього договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками, укладеними в рамках цього договору і які є його невід'ємною частиною, надалі - додатки.

12 серпня 2014 року між Відповідачем (Банк) та Позивачем (Клієнт) укладено Додаток №1697-2 до Договору, відповідно до якого позивач перерахував на депозитний рахунок №26514080344002 грошові кошти в розмірі 1000000,00 грн., під виплату Банком відсотків річних (від 19,5% до 23% у різні періоди, згідно з укладеними до Договору додатками) та з кінцевим строком повернення вкладу - 05.02.2015 (в редакції додатку від 26.01.2015 до Договору).

Спір виник внаслідок порушення відповідачем умов договору, а саме, по закінченню строку розміщення вкладного траншу відповідач не повернув позивачу грошові кошти в розмірі 900000,00 грн.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідачем з вимогою № 2/2465 від 16.02.2015 про необхідність повернення банківського вкладу.

Згідно з п. 4.2. договору, після закінчення строків надання вкладених траншів, що обумовлюються сторонами в додатках та є невід'ємною частиною цього договору, банк зобов'язаний повернути суму вкладних траншів на умовах, зазначених у цьому договорі та у додатках до цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частиною 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Пунктом 3.1. договору визначено, що при закінченні строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, що вказаний в розділі 7 цього договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, вклад у повному обсязі не повернув .

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 5 ст. 1061 Цивільного кодексу України визначено, що проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги, що відповідач не повернув суму банківського вкладу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми вкладу в загальному розмірі 900000,00 грн. та відсотків річних в сумі 30085 грн. 20 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Твердження апелянта щодо необґрунтованого стягнення 144900 грн. інфляційних, колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів, внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо відмови в стягненні пені, оскільки між сторонами спору не укладався правочин щодо забезпечення неустойкою у вигляді пені повернення суми вкладу за Договором.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2015.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 по справі №910/9323/15 - без змін.

Матеріали справи №910/9323/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

Є.Ю. Пономаренко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.08.2015