Постанова № 48424695, 04.08.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.08.2015 справа №922/1344/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4, довіреність № 01/44-734 Д від 25.12.14; ОСОБА_5, довіреність № 106 від 26.02.15; ОСОБА_6, довіреність № 76 від 12.01.15; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання, м. Луганськ на рішення господарського суду Харківської області від03 червня 2015 р. (повний текст рішення підписано 08.06.2015 р.)у справі№ 922/1344/15 (головуючий суддя Жиляєв Є.М., судді: Аюпова Р.М., Шарко Л.В.) за позовом доДержавного підприємства "Енергоринок", м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання, м. Луганськ простягнення 1 046 122 748,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Енергоринок ДПЕ (далі Позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання - ЕК (далі Відповідач) про стягнення 1 046 122 748,47 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2015 р. у справі № 922/1344/15 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 967 175 859,02 грн. основного боргу, 12 956 862,07 грн. пені, 254 267,69 грн. штрафу, 48 577 876,57 грн. індексу інфляції, 3 946 753,37 грн. 3% річних та 73 080,00 грн. судового збору.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 р. у справі № 922/1344/15 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норма матеріального та процесуального права. Також, апелянт зазначає, що місцевий суд не звернув увагу на Сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує настання обставин форс-мажору, що передбачені умовами Договору купівлі-продажу електричної енергії № 3969/02 від 28.03.2007 р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 04.08.2015 р.

03.08.2015 р. через канцелярію суду до матеріалів справи від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який досліджено та долучено до матеріалів справи.

ОСОБА_7 були належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги.

Представник Позивача у судовому засідання заперечив проти апеляційної скарги та просив відмовити Відповідачу в її задоволенні.

Представники Відповідача підтримали вимоги, викладені в апеляційній скарзі, надали суду додаткові обґрунтування до апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим та законним рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 28.03.2007 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір №3969/02 (далі Договір) .

У відповідності до п. 2.1 Договору Позивач зобовязався продавати, а Відповідач зобовязався купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.

Пунктами 3.1-3.4 договору передбачено, що сторони визнають свої зобов'язання за ДЧОРЕ (договір між членами Оптового ринку електроенергії України) і додатками до ДЧОРЕ, що є його невід'ємними частинами, та керуються його положеннями при виконанні цього Договору. У разі внесення змін до ДЧОРЕ, які матимуть наслідком неузгодженості між положеннями ДЧОРЕ та умовами цього Договору, перевагу мають положення ДЧОРЕ. ДПЕ продає, а ЕК купує електричну енергію в точках поставки на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в Акті розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності (Додаток №4 до цього Договору), в обсягах, які визначаються згідно з розділом 4 цього Договору. Точки обліку електричної енергії наведені у Додатку №1 до цього Договору "Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку". Право власності на електричну енергію, яка постачається за цим Договором, переходить від ДПЕ до ЕК в момент передачі електричної енергії в точках поставки. Плата за передачу електричної енергії, яку ЕК купує у ДПЕ, магістральними та міждержавними електричними мережами та плата за диспетчерське управління виробництвом і передачею електричної енергії враховується ДПЕ при формуванні відповідно до Правил ОРЕ середньозваженої за розрахунковий місяць оптової ринкової ціни на купівлю електроенергії ЕК у ДПЕ. ДПЕ забезпечує надання ЕК диспетчерських послуг та послуг з передачі електроенергії магістральними та міждержавними електричними мережами. ДПЕ погоджується, що при повній поточній оплаті вартості електричної енергії за розрахунковий місяць, ДПЕ здійснюватиме всі необхідні заходи з забезпечення передачі електричної енергії до точок поставки ЕК. Середньозважена за розрахунковий місяць оптова ринкова ціна на купівлю електричної енергії ЕК у ДПЕ розраховується відповідно до Правил ОРЕ на підставі щоденних погоджених обсягів купівлі електроенергії ЕК у ДПЕ, які визначаються відповідно до п. 4.2 цього Договору.

Відповідно до п. 4.2 договору обсяги фактичної отриманої електричної енергії в точках поставки ЕК визначаються на підставі погодинних даних системи комерційного обліку, що встановлена в точках обліку, згідно з ІКО. Вся фактично отримана електроенергія, крім електричної енергії, купленої ПНТ у ДПЕ та електроенергії, виробленої електростанціями, що постачають електроенергію ЕК або споживачам на території здійснення ліцензованої діяльності ЕК, вважається купленою ЕК у ДПЕ. В разі змін в схемі обліку сторони вносять відповідні зміни до додатків 1 та 5 цього Договору.

У відповідності до умов п. 7.2.1 розділу 7 вищевказаного Договору, Відповідач зобовязався купувати у Позивача електроенергію відповідно до умов розділу 4 цього Договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов розділу 6 цього Договору, а також виконувати інші умови цього Договору.

Цей договір укладено на термін з 01.04.2007 р. до 31.12.2007 р. Дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей Договір за один місяць до дати закінчення строку дії цього Договору (п. 11.6 договору).

Доказів припинення дії Договору сторонами не надано.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України та ст. 275 Господарського кодексу України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 ст. 714 Цивільного кодексу України визначено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не впливає із суті відносин сторін.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

На виконання умов договору Позивач поставив за січень 2014 р., за серпень-грудень 2014 р. (включно) електроенергію загальним обсягом 1 947 069,679 тис. кВт. г за відповідними актами купівлі продажу електроенергії : від 31.01.2014 р. обсягом 516 919,188 тис. кВт. г (за січень), від 31.08.2014 р. обсягом 179 301,792 тис. кВт. г (за серпень), від 30.09.2014 р. обсягом 188 836,095 тис. кВт. г (за вересень), від 31.10.2014 р. обсягом 298 455,830 тис. кВт. г (за жовтень), від 30.11.2014р. обсягом 347 244,460 тис. кВт. г (за листопад), від 31.12.2014 р. обсягом 416 312,314 тис. кВт. г (за грудень).

Таким чином, загальна вартість придбаної Відповідачем у Позивача електроенергії становить 1 353 117 733,42 грн., що складається з: 228 470 392,66 грн. за придбану електричну енергію у січні 2014 р., 50 041 505,02 грн. за придбану електричну енергію у серпні, 167 548 959,60грн. за придбану електричну енергію у вересні 2014р., 309 617 526,02 грн. за придбану електричну енергію у жовтні 2014 р., 345 335 616,25 грн. за придбану електричну енергію у листопаді 2014 р. та 252 103 733,87 грн. за придбану електричну енергію у грудні 2014 р.

Пунктом 6.4 договору визначено, що остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних, або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу.

Згідно з п. 6.5 договору в редакції додаткової угоди № 5289/01 від 23.01.09 р. сума, яка була сплачена ЕК понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць (з урахуванням п. 6.4 цього договору), зараховується сторонами як погашення заборгованості за електричну енергію, яка виникла після 01.01.05 р., а в разі її відсутності зараховується в рахунок погашення заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення, крім заборгованості, реструктуризованої за договорами, укладеними на виконання Закону України від 23.06.2005 № 2711-ІУ з урахуванням ПДВ. У випадку відсутності простроченої заборгованості, сума, яка була сплачена ЕК в розрахунковому місяці понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць, зараховується, за згодою Сторін, як авансовий платіж на наступний розрахунковий період або як платіж згідно з письмовим повідомленням ЕК відповідно до договору реструктуризації заборгованості між ДПЕ та ЕК (крім договору про реструктуризацію заборгованості, укладеного на виконання Закону України від 23.06.2005 № 2711-ІV)."

Натомість, Відповідач, в порушення умов договору, не в повному обсязі виконав свої зобов'язання зі сплати вартості електричної енергії, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 967 175 859,02 грн., що також підтверджується довідкою Позивача про стан взаємних розрахунків між Позивачем та Відповідачем за продану ОРЕ електроенергію в період з 01.01.14 р. по 31.12.14 р. станом на 01.01.15 р. та Актом звірки розрахунків між Позивачем та Відповідачем за продану з ОРЕ електроенергію станом на 01.01.15 р.

Відповідач факт наявності вказаної заборгованості не спростував.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правомірного висновку щодо невиконання відповідачем грошового зобов'язання та обґрунтованості стягнення з останнього боргу у розмірі 967 175 859,02 грн.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 3 946 753,37 грн. та 48 577 876,57 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасне виконання зобовязання.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, перевіривши арифметичний розрахунок, наданий Позивачем, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення в повному обсязі вимог про стягнення з Відповідача 3% річних та суми інфляційних втрат в заявленому Позивачем розмірі.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача пеню у розмірі 25 913 724,13 грн. та штраф у розмірі 508 535,38 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.3.2 договору № 3 969/02 в редакції згідно з додатковою угодою від 23.01.2009 р. № 5289/01 ЕК несе відповідальність за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 цього договору. В разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4 цього Договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, судова колегія погоджується з висновком господарського суду щодо правомірності заявлених Позивачем до стягнення з Відповідача 25 913 724,13 грн. пені та штрафу у розмірі 508 535,38 грн.

Одночасно, господарський суд прохання відповідача щодо звільнення його від стягнення санкцій не задовольнив з посиланням на той факт, що ним не доведено неможливість виконати зобов'язання за договором при настанні форс-мажорних обставин. Суд, враховуючи доводи Відповідача щодо настання форс-мажорних обставин, які впливають на строки та обсяг своєчасного виконання зобов'язань, скористався правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшив розмір стягуваних штрафних санкцій, а саме зменшив пеню та штраф на 50 %.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов`язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, тому вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

У зв'язку з зазначеним, враховуючи недоведеність Позивачем збитків, яких він зазнав від дій (бездіяльності) Відповідача, а також беручи до уваги те, що Позивачем нараховано 3% річних, апеляційний суд вважає, що місцевий суд правомірно скористався своїм правом і зменшив розмір пені та штрафу. Отже, стягненню з Відповідача підлягає пеня в розмірі 12 956 862,07 грн. та штраф у розмірі 254 267,69 грн.

Що ж до тверджень Відповідача на відсутність зобовязань за Договором з посиланням на п. п. 9. 2 - 9. 4, відповідно до яких : при настанні обставин форс мажору сторони звільняються від виконання зобовязань за цим Договором на термін дії форс мажорних обставин і усунення їх наслідків; Настання обставин форс мажору підтверджується рішенням Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха; Торгово промисловою палатою України; висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати обставини форс мажору; Потерпіла ОСОБА_7 негайно дає повідомлення другій ОСОБА_7 про виникнення такої події, що оголошується форс мажорною, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події, колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до п. 3.1 Договору сторони визнають свої зобовязання за ДЧОРЕ і додатками до ДЧОРЕ, що є невідємними частинами, та керуються його положеннями при виконанні цього Договору.

Статтею 15 Закону України Про електроенергетику від 16.10.1997 р. (далі Закон) передбачено, що правила оптового ринку електричної енергії України є невідємною частиною договору і визначають механізм функціонування оптового ринку електричної енергії України, порядок розподілу навантажень між генеруючими джерелами, правила формування ринкової ціни на електричну енергію.

Згідно порядку проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії, для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Для проведення розрахунків з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, і оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установі уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку для зарахування коштів за електричну енергію затверджується та доводиться до відома споживачів національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Кошти за електричну енергію, закуплену на оптовому ринку електричної енергії, всіма енергопостачальниками перераховуються виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії.

Кошти за електричну енергію, закуплену на оптовому ринку підприємством, що здійснює передачу електричної енергії, та всіма підприємствами, що здійснюють розподіл електричної енергії, перераховуються виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії.

Операції на поточних рахунках із спеціальним режимом використання не підлягають призупиненню (ст. 151 Закону).

Тобто, в силу Закону відповідач не може бути звільнений від виконання зобов'язань за спірним договором.

Крім того, частиною 4 ст. 219 Господарського кодексу України визначено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

В обґрунтування настання форс-мажорних обставин Відповідач надав сертифікат Торгово-промислової палати України № 2563 від 22.08.2014 р., в якому засвідчено підтвердження настання подій, що є обставинами форс мажору, передбачених умовами договору № 3969/02 від 28.03.2007 р., початок дії обставин форс мажору - 14.04.2014 р., та визначає про проведення антитерористичної операції, вчинення правопорушень озброєною організацію злочинними угрупуваннями та окремими фізичними особами, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, зберіганню майна, обмежують свободу пересування.

При цьому згідно приписам ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

А згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізом наведених норм права та змісту сертифікату Торгово-промислової палати України вбачається про необхідність доведення прямого причинного зв'язку між настанням обставин непереборної сили і неможливості виконання грошового зобов'язання через цю силу, наявністю вини.

Відповідачем не надано доказів та не доведено причинного звязку між настанням обставин непереборної сили та неможливістю виконання зобовязання відповідно до Договору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківськоїобласті від 03.06.2015 р. по справі №922/1344/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання,- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015р. у справі №922/1344/15, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 04.08.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 07.08.2015р.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

ОСОБА_3