Рішення № 48424064, 10.08.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2015 р.Справа № 922/4408/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект", м. Дніпропетровськ до Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго", с. Комсомольське про стягнення коштів коштів у розмірі 45 251,46 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за дов. №257 від 23.03.2015 року

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго", про стягнення 27 303,96 грн. основної заборгованості, 15 060,94 грн. інфляційних втрат, 914,67 грн. 3% річних, 1 971,89 грн. пені. Також позивачем заявлено до стягнення судові витрати у розмірі 1 827,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 12/229 про закупівлю (поставку) товарів від 18 квітня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 серпня 2015 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4408/15 та призначено її до слухання у судовому засіданні на 10 серпня 2015 року.

06 серпня 2015 року через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх. № 31535 від 06 серпня 2015 року) з додатками; вказана заява мотивована тим, що у відповідача відсутня можливість направити свого повноваженого представника для участі у судовому засіданні, яке відбудеться 10 серпня 2015 року, оскільки робота підприємства тимчасово зупинена в зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов, необхідних для роботи, та на підприємстві об'явлений простій. Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.

10 серпня 2015 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання (вх. № 1079 від 10 серпня 2015 року) про долучення документів до матеріалів справи, дані документи судом долучено до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 10 серпня 2015 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач свого уповноваженого представника в засідання суду не направив, витребувані судом документи не надав, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою прийнятою юрисконсультом підприємства відповідача ОСОБА_2В, заявою про відкладення розгляду справи (арк. спр. 52, 54-57).

Суд, розглянувши заяву відповідача (вх. № 31535 від 06 серпня 2015 року) про відкладення розгляду справи, вирішення якої представник позивача залишив на розсуд суду, зазначає наступне.

Вищій господарський суд України у Постанові № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського кодексу України судами першої інстанції" Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року (п. 3.9.2 постанови) розяснив господарським судам, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та заяви самого відповідача (вх. № 31535 від 06 серпня 2015 року), 04 серпня 2015 року останній був обізнаний про розгляд даної справи в судовому засіданні 10 серпня 2015 року і за цей час (до дати судового засідання 10 серпня 2015 року) відповідач мав можливість надати суду докази на обґрунтування своєї позиції.

З огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 31535 від 06 серпня 2015 року), як в необґрунтованій, не доведеній та такій, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 10 серпня 2015 року представник позивача не виявив наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18 квітня 2014 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір № 12/229 про закупівлю (поставку) товарів.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.5, 1.7 договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку до договору. Умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору. Обсяги закупівлі продукції можуть бути зменшено залежно від реального фінансування видатків покупця.

Ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором. Ціни на продукцію визначається в додатку № 1 до договору. Ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Вартість продукції, зазначена в п. 2.1 договору, включає вартість тари, упаковка, маркування продукції, а також інші витрати, які покладаються на постачальника відповідно до умов постачання, зазначених в п. 3.1 договору. Розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком № 1 до договору. Постачальник протягом 10 днів з дати надходження коштів як попередньої оплати (в разі, якщо такий порядок розрахунків передбачений договором) підтверджує їх використання за призначенням згідно з актом приймання-придачі товарів або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням (п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6 договору).

Приймання-передача продукції за цим договором здійснюється сторонами на підставі "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 15 червня 1965 року № П-6 зі змінами і доповненнями, "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості", затвердженої постановою Держарбітражц при ОСОБА_3 СРСР від 25.04.1966 року № П-7 зі змінами і доповненнями з урахуванням особливостей, передбачених даним договором. В разі наявності розбіжностей між умовами договору і Інструкціями П-6, П-7, перевага надається умовам договору. Постачальник зобов'язаний у письмовій формі (лист, факс) у розумний строк до поставки, сповістити покупця про дату та час надходження продукції в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника та іншу інформацію, що необхідна покупцю для прийняття продукції.Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції. В разі якщо фактична передача продукції і дата підписання акту приймання передачі продукції не співпадають - до підписання акту приймання передачі продукції (в т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання. Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент передбачений в п. 5.3 договору (п. п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.5 договору).

Згідно п. 9.5 договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку до договору (п. 12.1 договору).

Відповідно до п. 2, 3, 4, 5, 9 додатку № 1 до договору про закупівлю (поставку) товарів № 12/229 від 18 квітня 2014 року, загальна вартість продукції: 32 853,96 грн. в т.ч. ПДВ 5 475,66 грн. Умови розрахунків: розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: протягом 45 календарних днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі за кожну партію продукції. Постачальник здійснює поставку продукції автомобільним транспортом на умовах поставки - DDP, відповідно до Правил "Інкотермс 2010" за такими реквізитами вантажоодержувача: 63460, Харківська обл., Зміївський р-н, смт. Комсомольське, Зміївська ТЕС, склад покупця. Строк поставки продукції: повинен складати не більше 15 днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця. Строк дії договору по 31 грудня 2014 року включно, а в частині щодо розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання зобов'язань сторін.

Згідно з наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі продукції згідно договору № 12/229 від 18 квітня 2014 року позивачем передано, а відповідачем отримано 21 травня 2014 року продукцію на загальну суму 32 853,96 грн. Однак, в порушення умов спірного договору, відповідач не сплатив вартість отриманого товару своєчасно та в повному обсязі, а лише частково розрахувався в розмірі 5 550,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № Z/1497 від 30 жовтня 2014 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги те, що відповідачем, в порушення умов договору № 12/229 про закупівлю (поставку) товарів від 18 квітня 2014 року, не сплачено вартість отриманої продукції своєчасно та в повному обсязі (строк на оплату до 05.07.2014 р.), позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором № 12/229 про закупівлю (поставку) товарів від 18 квітня 2014 року у розмірі 27 303,96 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 15 060,94 грн. грн. інфляційних втрат та 914,67 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за розрахунком визначено вірно згідно діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги позивача, стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 914,67 грн. за період з 06 липня 2014 року по 29 жовтня 2014 року та з 30 жовтня 2014 року по 24 липня 2015 року; інфляційних втрат в розмірі 15 060,94 грн. за період з 06 липня 2014 року по 29 жовтня 2014 року та з 30 жовтня 2014 року по 24 липня 2015 року.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 1 971,89 грн., яку нараховано на підставі пункту 9.6 договору.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 9.6 договору № 12/229 про закупівлю (поставку) товарів від 18 квітня 2014 року сторонами передбачено відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі облікової ставки НБУ від ціни неоплаченої продукції.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведені норми закону, беручи до уваги прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягаючими задоволенню у загальній сумі 1 971,89 грн. за період з 06 липня 2014 року по 29 жовтня 2014 року та з 30 жовтня 2014 року по 05 січня 2015 року.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 1 827,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525, 625, 627, 628, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 1) в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго" (63460, Харківська область, Зміївський район, смт. Комсомольське, код ЄДРПОУ 05471247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплекс" (49055, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 31-А, п/р № 26007050301874 в ПАТ КБ "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ, МФО 305299 , код ЄДРПОУ 33339135) 27 303, 96 грн. основної заборгованості, 15 060,94 грн. інфляційних втрат, 914,67 грн. 3% річних, 1 971,89 грн. пені та 1 827,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 14.08.2015 р.

Суддя ОСОБА_4

справа № 922/4408/15