Рішення № 48423315, 22.11.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2010 р.Справа № 16/89-1707

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

Розглянув справу

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" вул. Шолуденка, 1, м. Київ.

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Чернівецька, 54А, м. Тернопіль.

За участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_2 представник, головний юрисконсульт, довіреність №89/10 від 28.12.2009 року.

Відповідача: ОСОБА_3 юрист, довіреність №5 від 15.07.2010 року.

Суть справи: Ухвалою суду від 08 листопада 2010 року розгляд справи відкладено відповідно до п.п.2,3 ч.1 ст.77 ГПК України на 22 листопада 2010 року на 10 год. 00 хв. в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Чернівецька, 54А, м. Тернопіль, про cтягнення основного боргу за поставлений природний газ в сумі 1 220 877 грн. 50 коп., пені в сумі 43912 грн. 52 коп., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 133075 грн. 65 коп., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 48454 грн. 19 коп., 14464 грн. державного мита та 236 грн. інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є невиконання відповідачем умов договору поставки природного газу № 06/09-443 від 12 червня 2009 року.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав в повній мірі. Від позивача до матеріалів справи поступило 22.11.2010 року письмове пояснення № 31/10-12484 від 19.11.2010 року, в якому просить суд відмовити в задоволенні клопотання ВАТ "Тернопільміськгаз" про зменшення пені та просить суд задовільнити позовні вимоги у повному обсязі.

Від відповідача поступив відзив № 287 від 08.11.2010 року на позов, в якому представник відповідача просить суд зменшити суму нарахованої пені до 4 391 грн.

Представник відповідача в судове засідання зявився, підтримав клопотання про зменшення розміру пені, викладене у відзиві на позовну заяву № 287 від 08.11.2010 року, а також подав письмове клопотання № без номера від 22.11.2010 року про долучення до матеріалів справи довідки про стан взаєморозрахунків та Звіт про фінансові результати.

Також представник відповідача 08.11.2010 року подав заяву від 08.11.2010 року про визнання позову. Суд вважає, що подання такої заяви є правом сторони, адже згідно ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки такі дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Представнику позивача в судовому засіданні 22.11.2010 року та представнику відповідача в судовому засіданні 08.11.2010 року розяснено їх права та обовязки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України. Також розяснено наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.

Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань представника позивача та представника відповідача.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

12 червня 2009 року між Дочірньою компанією Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, надалі "Постачальник", в особі заступника директора з питань газопостачання та розрахунків ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності від 31.12.2008 р. № 206/10, з однієї сторони, та ОСОБА_1 акціонерним товариством "Тернопільміськгаз", надалі "Покупець", в особі заступника голови правління ОСОБА_5, який діяв на підставі статуту, з другої сторони, було укладено договір поставки природного газу № 06/09-443, у відповідності до пункту 1.1. розділу 1 якого Постачальник передає Покупцеві в 2009 році у власність природний газ (далі газ) з ресурсу IV кварталу 2006 року для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат Покупця, а Покупець приймає та оплачує його на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1 розділу 2 договору Постачальник передає у власність Покупцеві газ з ресурсу IV кварталу 2006 року в обсязі 1 863,332 тис. куб. м., в тому числі по місяцях:

-з ресурсу жовтня 2006 р. 446,231 тис. куб. м.

- з ресурсу листопада 2006 р. 630,244 тис. куб. м.

-з ресурсу грудня 2006 р. 766,857 тис. куб. м.

Як визначається в п. 3.1 розділу 3 договору, приймання-передача газу, переданного Постачальником Покупцеві, оформляється актом приймання-передачі газу, які підписуються уповноваженими представниками Постачальника і Покупця.

У відповідності до п. 3.2 розділу 3 договору, акт приймання-передачі газу, що зазначений у пункті 3.1 цього договору, уповноважені представники Сторін складають протягом 3 (трьох) робочих днів з дати укладення цього договору.

Згідно п. 4.1 розділу 4 договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 535,30 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%;

До сплати за 1000 куб м. природного газу 546 грн. 01 коп, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 655 грн. 21 коп.

У п. 5.1 розділу 5 договору передбачено, що оплата за газ, що передається згідно з п. 2.1 цього договору, здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту укладення цього договору.

Згідно пункту 9.1 статті 9 Договору № 06/09-443 від 12.06.2009 року цей договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками Сторін і діє в частині передачі ресурсу газу до 31 грудня 2009 року, а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Як слідує з матеріалів справи, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 31 серпня 2009 року здійснила поставку природного газу ОСОБА_1 акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації Тернопільміськгаз на загальну суму 1 220 877 грн. 50 коп. в обємі 1 863, 332 тис. куб. м., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу № без номера від 31.08.2009 р., підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками позивача та відповідача (копії актів прийому-передачі знаходяться в матеріалах справи).

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач прийняті на себе зобовязання згідно укладеного договору поставки природного газу № 06/09-443 від 12.06.2009 р. належним чином не виконав, оплату за поставлений йому природний газ не здійснив та допустив заборгованість по оплаті за поставлений природний газ, яка станом на момент звернення з позовом до господарського суду становить 1 220 877 грн. 50 коп.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року з наступними змінами, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобовязання, а саме зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначається ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують виконання відповідачем оплати повної вартості поставленого йому природного газу та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, відповідачем суду не подано, відповідачем визнано позов повністю, про що зазначено у заяві про визнання позову, поданій до матеріалів справи представником відповідача в судовому засіданні 08.11.2010 року. А тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 220 877 грн. 50 коп. боргу за поставлений йому позивачем природний газ підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та визнані відповідачем.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року з наступними змінами, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п.6.1 розділу 6 договору сторони передбачили, що в

в разі неоплати або несвоєчасної оплати за газ у строки, зазначені у п. 5.1 цього договору, "Покупець" сплачує на користь "Постачальника", крім суми заборгованості за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченного платежу, за кожен день прострочення платежу.

В зв'язку з неналежним виконанням умов договору щодо своєчасної оплати за переданий газ, позивачем нарахована відповідачу пеня за період з 15.10.2009 року по 18.12.2009 року в сумі 43 912 грн. 52 коп. (згідно розрахунку пені зазначеного в позовній заяві).

Судом здійснено перерахунок суми пені . За результатами здійсненого перерахунку суд вважає, що: до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 43 884 грн. 69 коп. пені за період з 15.10.2009 року по 18.12.2009 року.

В частині позовних вимог щодо стягнення 27 грн. 83 коп. пені слід відмовити, як необґрунтовано заявлені.

У відзиві № 287 від 08.11.2010 року на позовну заяву відповідач зазначив, зокрема, що ситуація, що виникла з несвоєчасними розрахунками за поставлений газ між сторонами по даній справі стала наслідком тривалої кризи неплатежів у паливно-енергетичному комплексі, оскільки основною категорією споживачів природного газу за договором є населення, рівень оплат якого вкрай незадовільний, станом на 01.10.2010 року заборгованість населення за спожитий природний газ складає 1 095 430 грн., бюджетних установ 660 000 грн., промислових споживачів 350 000 грн. Відповідач також зазначив у відзиві, що відповідно до бухгалтерських даних за 9 місяців 2010 р. збитки за вказаний період підприємства становили 11198 000 грн., відтак, просить суд зменшити суму нарахованої пені до 4391 грн.

У заяві про визнання позову, поданій представником відповідача в судовому засіданні 08.11.2010 року, відповідач зазначив, що визнає позов та просить суд в частині нарахування та стягнення пені зменшити до 90%.

Розглянувши вказане клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд вважає його таким, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як визначається в ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 2.4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" № 02-5/293 від 29.04.1994 р., із наступними змінами і доповненнями, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

У відзиві № 287 від 08.11.2010 року на позовну заяву відповідач, як підставу для зменшення розміру пені зазначив, зокрема, тривалу кризу неплатежів у паливно-енергетичному комплексі, низький рівень оплат населення за спожитий природний газ, однак слід зауважити, що вказана криза неплатежів негативно вплинула і на фінансово-господарську діяльність позивача: згідно звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2010 року чистий збиток Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" склав 1 155 330 тис. грн. Отже, сторони перебувають у рівних умовах.

У відповідності до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд вважає, що відповідач не навів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання перед позивачем, а той факт, що відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому стані не є безумовною підставою для зменшення розміру пені.

Крім того, як вбачається із матеріалів справ, відповідач не здійснив оплати взагалі, тобто сам намір виконати зобов'язання належним чином відсутній.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 133 075 грн. 65 коп. суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за період: вересень 2009 року - вересень 2010 року та 48 454 грн. 19 коп.- 3% річних за період з 18.06.2009 року по 15.10.2010 року.

Згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перерахувавши заявлену суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З врахуванням пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу за врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення : липень 2009 року вересень 2010 року. За зазначений період інфляційні нарахування становлять 135069 грн. 07 коп. Однак, позивач заявив про стягнення 133075 грн. 65 коп., що є його правом. А тому, позовні вимоги в частині стягнення133075 грн. 65 коп. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів підлягають до задоволення, як обгрунтовано заявлені та такі, що визнані відповідачем в заяві про визнання позову від 08.11.2010 року, поданій до матеріалів справи представником відповідача в судовому засіданні 08.11.2010 року.

Перерахувавши суму 3% річних, нарахованих відповідачем за період з 18.06.2009 року по 15.10.2010 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне. За вказаний період сума 3% річних становить 48567 грн. 51 коп., однак, позивач заявив про стягнення 48454 грн. 19 коп., що є його правом. А тому, позовні вимоги в частині стягнення 48454 грн. 19 коп. 3% річних підлягають до задоволення, як обгрунтовано заявлені та такі, що визнані відповідачем в заяві про визнання позову від 08.11.2010 року, поданій до матеріалів справи представником відповідача в судовому засіданні 08.11.2010 року.

За таких обставин справи, позовні вимоги задовольняються частково на суму 1 220 877 грн. 50 коп. боргу, 43884 грн. 69 коп. пені, 133 075 грн. 65 коп. інфляційних нарахувань та 48 454 грн. 19 коп. 3% річних, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.

В решті позову слід відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 43,49,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул.Чернівецька,54А м. Тернопіль, ідентифікаційний код 21155959 на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, ідентифікаційний код 31301827:

- 1220877 грн. 50 коп. основного боргу за поставлений природний газ,

- 43884 грн. 69 коп. пені,

- 133075 грн. 65 коп. інфляційних нарахувань,

- 48 454 грн. 19 коп. 3% річних

- 14463 грн.72 коп. державного мита та 235 грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення 27 грн. 83 коп. пені в позові відмовити.

4 Рішення надіслати сторонам по справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 29 листопада 2010 року

СуддяС.О. Хома