Рішення № 48422909, 12.08.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Рожина Ю.М.,

суддів - Малько О.С., Шимків С.С.,

секретаря судового засідання Ковальчук Л.В.,

за участю

представника третьої особи - виконавчого комітету Рівненської міської ради Мовчуна А.І.,

представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника третьої особи управління Державної міграційної служби Марчук Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - виконавчий комітет Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - управління Державної міграційної служби у Рівненській області про визнання права на користування житловим приміщенням та реєстрацію за місцем проживання.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що з'явились у судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 17 червня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 в м. Рівне. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто судові витрати з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 в розмірі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі представник виконавчого комітету Рівненської міської ради не погоджується із рішенням місцевого суду. Вказує на те, що воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводить, що посилання суду на норми Сімейного кодексу України про перебування позивачки з відповідачем у фактичних шлюбних стосунках протягом останніх десяти років та ведення спільного господарства за місцем проживання відповідача не заслуговують на увагу з огляду на те, що позивачка з 19 вересня 1987 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7 та була зареєстрована за адресою в АДРЕСА_3 з 27 грудня 1995 року по 23 вересня 2014 року.

Зазначає на безпідставність посилання суду першої інстанції на рішення суду від 6 квітня 2015 року про встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 однією сім'єю з 2004 року без реєстрації шлюбу за тих обставин, що ухвалою апеляційного суду від 19 червня 2015 року дане рішення скасовано.

За викладених обставин вважає, що позивачка не набула права на користування житловою площею відповідача, як член сім'ї, а тому просить рішення місцевого суду скасувати та відмовити у задоволенні позову.

В запереченні на подану апеляційну скаргу представник позивачки покликається на безпідставність викладених доводів. Зазначає про обґрунтованість прийнятого рішення, яке підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 подала до суду позов до ОСОБА_5 та третіх осіб, якими є виконавчий комітет Рівненської міської ради, із самостійними вимогами та управління Державної міграційної служби у Рівненській області, без самостійних вимог про визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, визнання її права на користування житловим приміщенням та реєстрацію за місцем проживання. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на договір найму укладений з відповідачем 25 грудня 2004 року.

До початку судового розгляду, представником третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, виконавчого комітету Рівненської міської ради, подано позов до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, визнання недійсним договору найму квартири укладеного між наймачем та ОСОБА_2 та виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 із займаного житла, який прийнятий судом до розгляду. Ухвалою Рівненського міського суду від 17 червня 2015 року позов залишено без розгляду за повторною неявкою представника позивача.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивачка змінила позовні вимоги, подала заяву та просила залишити без розгляду позовні вимоги щодо втрати відповідачем ОСОБА_5 права на користування житловим приміщенням, яке прийняте судом першої інстанції відповідно до ухвали суду від 13 травня 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 протягом останніх 10 років постійно проживала однією сім'єю із відповідачем ОСОБА_5, який є квартиронаймачем за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням Рівненського міського суду від 6 квітня 2015 року, а тому у відповідності до ст.ст.64,78 ЖК України має право на користування приміщенням займане наймачем.

Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до рішення Рівненської міської ради №707 від 25 лютого 2004 року у комунальну власність міста, від ВАТ „Рівнеазот", прийнятий будинок для малосімейних громадян по АДРЕСА_1, м. Рівне, в якому мешкав відповідач ОСОБА_5 у квартирі НОМЕР_1 та зареєстрований за даною адресою з 2 лютого 1994 року (а.с.11).

Між позивачкою та відповідачем 25 грудня 2004 року укладено договір найму у тимчасове платне користування квартири АДРЕСА_2.

На час апеляційного розгляду даної справи, ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 19 червня 2015 року рішення Рівненського міського суду від 6 квітня 2015 року скасовано, а позов залишено без розгляду з огляду на те, що у справі вбачається спір про право.

Виходячи з приписів ч.2 ст.64 та ст.78 ЖК України членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають з наймачем, ведуть з ним спільне господарство, а тому вправі користуватися приміщенням за відсутності наймача та здійснюють всі права та обов'язки за договором найму цього приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка з 19 вересня 1987 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с.13) та зареєстрована була за адресою в АДРЕСА_1 з 27 грудня 1995 року по 23 вересня 2014 року (а.с.7).

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що позивачка не є членом сім'ї відповідача ОСОБА_5, а отже не набула самостійного права на користування та проживання у АДРЕСА_1 а договір найму на житло від 25 грудня 2004 року не надає права на користування позивачці житлом відповідача за тих обставин, що суперечить положенням ст.91 ЖК України про здачу житла у піднайом, а в силу вимог ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним.

Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції, яке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та відмовою у позовних вимог за безпідставністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,315,317,324,325 ЦПК України колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2015 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 у позові до ОСОБА_5, третя особа, яка заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - управління Державної міграційної служби у Рівненській області про визнання права на користування житловим приміщенням.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Ю.М. Рожин

Судді О.С. Малько

С.С. Шимків