Ухвала суду № 48419664, 13.08.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/1481/15-к Номер провадження 11-кп/786/613/15Головуючий у 1-й інстанції Шелудяков Л. В. Доповідач ап. інст. Ландар О. В.

Категорія ч.2 ст.187 КК України Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого Ландара О.В.

суддів Герасименко В.М., Тараненка Ю.П.

при секретарі Козин Н.В.

за участю прокурора Космач І.С.

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 22 червня 2015 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, непрацюючого, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого,-

засуджено: - за ч.1 ст.187 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.

На підставі ст.70 КК України остаточно призначено ОСОБА_3 покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь держави судові витрати, пов'язані з залученням експертів під час здійснення досудового розслідування в сумі 589 грн. 68 коп.

Відповідно до ст. 100 КПК вирішено долю речових доказів.

За змістом вироку суду ОСОБА_3, визнаний винуватим у тому, що він, 06 квітня 2015 року приблизно о 20 годині 50 хвилин правомірно перебуваючи в приміщенні магазину «Продукти» по АДРЕСА_2, тримаючи в руці під одягом кухонного ножа та погрожуючи його застосуванням, напав на продавця цього магазину ОСОБА_4 та заволодів грошовими коштами в сумі 500 грн., що належали ФОП ОСОБА_5, чим спричинив матеріальну шкоду на вказану суму, після чого з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд.

Того ж вечора приблизно о 21 години 20 хвилин, ОСОБА_3 прибув до магазину «Продукти» у АДРЕСА_2, де аналогічним способом, з погрозою застосування насильства небезпечного для життя і здоров'я, повторно вчинив напад на продавця магазину «Продукти» ОСОБА_6 та заволодів грошовими коштами в сумі 1328 грн., що належали ФОП ОСОБА_7, чим спричинив матеріального шкоду на вказану суму.

За змістом апеляційної скарги захисника він вважає вид призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 основного покарання надмірно суворим та просить пом'якшити його шляхом застосування ст. 69 КК України. На обґрунтування своїх вимог посилається на визнання обвинуваченим вини і каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність претензій з боку потерпілих.

Інші учасники провадження вирок суду не оскаржували.

Заслухавши доповідача, виступ захисника ОСОБА_2 на обгрунтування поданої апеляції, думку прокурора Космач І.С. про законність судового рішення та безпідставність поданої апеляції, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів не вбачає підстав до її задоволення.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні двох розбійних нападів, тобто злочинів, передбачених ч.1, ст.187 та ч.2 ст. 187 КК України за обставин, викладених у вироку суду та правильність правової кваліфікації його дій в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Твердження апелянта про те, що районний суд призначив йому надмірно суворе за своїм видом покарання, не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно з вимогами ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як встановлено вивченням справи, суд в цілому належно виконав зазначені вимоги закону.

Із мотивувальної частини вироку видно, що суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_3 умисних, тяжких, насильницьких злочинів, конкретні обставини справи, розмір та характер заподіяної шкоди, а також відсутність претензій від потерпілих, дані про особу винного, наявність на утриманні малолітньої дитини, а також щире каяття у вчиненому, у зв'язку з чим обрав ОСОБА_3 мінімальне покарання, передбачене санкціями статей кримінального закону.

З огляду на обставини вчинення двох розбійних нападів у 2-ох різних населених пунктах через короткий проміжок часу, що свідчать про їх спланованість та підвищену суспільну небезпечність, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про неможливість застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України та призначення більш м'якого основного покарання, ніж передбаченого у санкції кримінального закону.

Доказів про активне сприяння розкриттю злочину ОСОБА_3 матеріали провадження не містять.

Отже, з урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги захисника про надмірну суворість покарання, наявність додаткових обставин та підстав для пом'якшення основного покарання та зміни його виду, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ті обставини, на які посилається апелянт, належно були враховані судом першої інстанції, який обрав ОСОБА_3 за вчинене справедливе основне покарання.

У той же час вбачається, що при призначенні додаткового покарання суд першої інстанції допустив помилку, яка залишилось поза увагою сторін кримінального провадження.

За змістом ч.1ст.59КК України конфіскація майна може бути повною або частковою. Тому суд повинен зазначати у вироку, конфіскується все або тільки частина майна засудженого чи окремі предмети.

Цих вимог місцевим судом дотримано не було, який призначаючи засудженому ОСОБА_3 за ч.2ст.187КК України та за сукупністю злочинів у порядку ст.70КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна не зазначив, яка саме частка майна конфіскується, що указує на неправильне застосування матеріального закону.

Тому вирок суду слід привести у відповідність до закону у ревізійному порядку та шляхом застосування ст.69КК України, враховуючи ряд обставин, що пом'якшують покарання - вчинення злочину вперше, визнання вини і каяття, наявності на утриманні засудженого малолітньої дитини та відсутність претензій з боку потерпілих, виключити із вироку вказівку про призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 залишити без задоволення.

В порядку ч.2ст.404 КПК України вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 22 червня 2015 року відносно ОСОБА_3 змінити, та на підставі ст.69КК України виключити із вироку вказівку про застосування до нього за ч.2ст.187КК України на за сукупністю злочинів додаткового покарання у виді конфіскації майна.

В іншій частині вирок місцевого суду залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

(підпис) (підпис) (підпис) Герасименко В.М. Ландар О.В. Тараненко Ю.П.

Згідно з оригіналом Суддя: Ландар О.В.