Ухвала суду № 48419651, 06.08.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/554/15-к Номер провадження 11-кп/786/541/15Головуючий у 1-й інстанції Клименко С. М. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

Категорія:ч.3 ст.187 КК України О.Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - Герасименко В.М.,

суддів - Ландара О.В., Тараненка Ю.П.

при секретарі - Погорілій Ю.І.

за участю прокурора - Євсіка В.А.

захисника - адвоката - Боровського Р.М.

законного представника неповнолітнього обвинуваченого -ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника Боровського Р.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19.05.2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Крива Руда Семенівського району Полтавської області, українець, громадянин України, освіта неповна середня, не працюючий, не одружений, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

- 15.10.2014 року Семенівським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.297, ч.3 ст.185 КК України, із застосування положень ст.69 КК України, на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

засуджений за ч.3 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано не відбуте покарання у виді 1 року позбавлення волі за вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 15.10.2014 року і за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді 8 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь фінансового управління Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області 1819,44 грн.

Вирішено питання щодо долі речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним в тому, що 18.12.2014 року, близько 17.00 год., з метою незаконного заволодіння майном ОСОБА_5, прийшов до господарства останньої, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Передбачаючи, що в будинку ОСОБА_5 є гроші, усвідомлюючи, що сама потерпіла також знаходиться там, ОСОБА_4 шляхом вибиття віконного скла біля вхідних дверей, через утворений отвір в віконній рамі рукою зняв металевий гачок з прибойця на замку та проник до приміщення житлового будинку, де шляхом зриву замка на приміщенні комори зайшов туди і виявивши, що там немає грошей, продовжуючи свій єдиний злочинний намір забіг до кімнати, де знаходилась потерпіла ОСОБА_5 та став вимагати віддати гроші, отримавши відмову, залізним молотком наніс їй удар по голові, внаслідок чого вона впала на підлогу і він ногою у взутті наніс їй кілька ударів в область тулуба справа, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які викликали довготривалий розлад здоров'я у вигляді переломів 4-5 ребер справа, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани голови, забою м'яких тканин обличчя, синців на обох передпліччях, від яких потерпіла ОСОБА_5 втратила свідомість. Подолавши таким чином опір потерпілої, обвинувачений вирвав у неї з рук гроші загорнуті у поліетиленовий пакет в сумі 7 000 грн. та зник з місця вчинення злочину, викраденим розпорядився на власний розсуд.

В апеляційній скарзі захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 ставиться питання про зміну вироку суду, оскільки призначене судом першої інстанції покарання, внаслідок невідповідності ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, є явно несправедливим внаслідок суворості. Прохає застосувати при призначенні покарання неповнолітньому ОСОБА_4 за ч.3 ст.187 КК України положення статті 69 КК України та призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції зазначеної статті, оскільки судом першої інстанції не в повній мірі враховані обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому. Так, судом першої інстанції враховано як обставини, що пом'якшують покарання те, що ОСОБА_4 покаявся в скоєному та вчинив злочин в неповнолітньому віці, разом з тим не врахував при цьому такою обставиною - відшкодування потерпілій завданої їй матеріальної шкоди в повному обсязі, що підтверджується відповідною розпискою потерпілої.

За змістом апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4, останній прохає пом'якшити призначене йому за вироком суду покарання, застосувавши при цьому відносно нього положення ст.69 КК України.

Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника - адвоката Боровського Р.М., які підтримали подані апеляційні скарги з підстав в ній зазначених та прохали пом'якшити покарання, призначене обвинуваченому за вироком суду, представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційних скарг, прокурора, який прохав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника - без задоволення, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що апеляційні скарги захисника Боровського Р.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_4 задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В апеляційних скаргах захисника та обвинуваченого висновки суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України не оспорюються. Суд першої інстанції правильно визнав ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаного з проникненням у житло.

Відповідає вимогам ст.ст. 65, 71 КК України і призначене ОСОБА_4 покарання, яке обране з урахуванням даних про особу обвинуваченого, ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_4 покарання врахував наявність пом'якшуючих покарання обставин, а саме вчинення злочину в неповнолітньому віці та каяття в скоєному, а також врахував при призначенні покарання і думку потерпілої ОСОБА_6 про сувору відповідальність обвинуваченого за вчинене та повне відшкодування завданої потерпілій матеріальної шкоди.

Згідно ч.4 ст.71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.

З урахуванням вказаних вимог закону та того, що злочин за даним вироком ОСОБА_4 вчинив в період встановленого йому за попереднім вироком іспитового строку, суд першої інстанції і визначив остаточне покарання за сукупністю вироків.

З огляду на викладене, саме призначене ОСОБА_4 судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Колегія суддів не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.69 КК України та призначення йому покарання за ч.3 ст.187 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції зазначеної статті, оскільки вказана норма закону може бути застосована судом при призначенні покарання у випадку наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням особи винного.

Суд першої інстанції при постановленні вироку врахував особу обвинуваченого, його характеристики, обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому, а також врахував і повне відшкодування представником обвинуваченого потерпілій завданої злочином матеріальної шкоди, про що вказує захисник в принесеній апеляційній скарзі, однак вказані обставини не є такими, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину. Отже, підстави для застосування до обвинуваченого положень ст.69 КК України відсутні.

З урахуванням наведеного апеляційні скарги захисника та обвинуваченого ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги захисника Боровського Р.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19.05.2015 року щодо ОСОБА_4 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою - в той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.

СУДДІ :

Герасименко В.М. Ландар О.В. Тараненко Ю.П.