Рішення № 48418266, 11.08.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/6126/14-ц Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.

Категорія 43 Доповідач Григорусь Н. Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів: Худякова А.М., Талько О.Б.

секретаря судового засідання Гайдамащук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 міської ради на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 міської ради, третя особа: ПАТ «Банк Форум» про визнання права постійного користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: ПАТ «Банк Форум» про витребування житлового приміщення з чужого незаконного володіння та зняття з реєстраційного обліку, -

встановила:

У липні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 міської ради, в якому просив визнати за ним право постійного користування житловим приміщенням, а саме квартирою № 2 по вулиці 1-го Травня, 10 в місті Житомирі та зобов'язати ОСОБА_1 міську раду видати ордер на вищезазначену квартиру. В обґрунтування позову вказав, що в 1992 році він разом з дружиною, за усним дозволом керівництва КВЖРЕП-16, вселився у квартиру за договором найму та проживає по даний час, сплачує відповідні комунальні послуги та інші платежі.

Відповідач ОСОБА_1 міська рада звернулася із зустрічним позовом, в якому просила витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 квартиру № за адресою вул. 1-го Травня, 10 в м. Житомирі, зобов`язати даних осіб знятися з реєстраційного обліку у вказаній квартирі.

Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 31 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 про зобовязання видати ордер на квартиру АДРЕСА_1 залишені без розгляду на підставі ст. 207 ЦПК України.

Рішенням Корольовського районного суду від 31 березня 2015 позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право постійного користування житловим приміщенням, а саме: квартирою № 2 по вулиці 1-го Травня, 10 в м. Житомирі. У задоволенні позову ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування житлового приміщення з чужого незаконного володіння та зняття з реєстраційного обліку відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 міська рада, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанціївиходив із того, що факт тривалого проживання у спірній квартирі свідчить про те, що позивач з родиною поселилися у неї не самоуправно, а заселені розпорядженням відповідних посадовихосіб. Позивач здійснює оплату за надані житлово-комунальні послуги. Крім того, у 2012 році його дружиною ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій із КВЖРЕП № 6 м. Житомира. Зазначене свідчить, що фактично між позивачем та власником житла укладений договір найму жилого приміщення державного житлового фонду. Тому ОСОБА_2 із родиною має право на користування цим житловим приміщенням.А відтак не має підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння родини ОСОБА_2 та зобовязання останніх знятися з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_2.

Проте, з таким висновком погодитись не можна, враховуючи наступне.

Статтею 213 ЦПК Українипередбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зіст. 214 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Відповідно до ч. 1ст. 5 ЖК Українидержавний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Згідност. 51 ЖК Українижилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

Відповідно ч. 1ст. 58 ЖК Українина підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності. Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 із родиною поселився у спірну квартиру з усного дозволукерівництва КВЖРЕП-16, тобто з порушенням вимогст. 58 ЖКбез видачі виконавчим комітетом міської ради їм ордеру.

Згідно ч. 1, 2ст. 61 ЖК Україникористування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, виконкомом ОСОБА_1 міської ради не приймалося жодного рішення про надання спірної квартири позивачу ОСОБА_2 Як зазначила відповідач ОСОБА_3 ніхто із членів її родини до ОСОБА_1 міської ради або її виконавчого комітету із заявами про надання спірного житлового приміщення у користування не звертався, ордеру на його заселення не отримував.

Суд першої інстанції у порушення ст.ст.213,214 ЦПК Українина зазначені обставини та положення закону уваги не звернув; не врахував, що жодної правової підстави для надання у постійне користування позивачам спірної квартири не було.

Відповідно до ч. 1ст. 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 387, 388, 391 ЦК України.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні родина ОСОБА_3 тривалий час проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 без отримання ордеру, тобто без жодної правової підстави. Відтак вимоги власника спірної квартири є обґрунтованими та підлягають захисту шляхом зобовязання відповідачів знятися з реєстраційного обліку у ній.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову про визнання за ОСОБА_2 права постійного користування житловим приміщенням та задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 міської ради про витребування житлового приміщення з чужого незаконного володіння та зняття з реєстраційного обліку.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів , -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 міської ради задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду від 31 березня скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права постійного користування житловим приміщенням.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 міської ради задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_3.

Зобовязати ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 знятися з реєстраційного обліку з квартирі АДРЕСА_3.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді