Рішення № 48417170, 11.08.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2015 р.Справа № 916/2681/15

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "ОДЕСАГАЗ"

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 згідно довіреності №14-182 від 15.07.2014р., ОСОБА_2 згідно довіреності №14-137 від 13.05.2014р.

Від відповідача: ОСОБА_3 згідно довіреності №21/17-4 від 05.01.2015р.

В судовому засіданні брали участь:

Від позивача: ОСОБА_1 згідно довіреності №14-182 від 15.07.2014р.

Від відповідача: ОСОБА_3 згідно довіреності №21/17-4 від 05.01.2015р.

Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) "ОДЕСАГАЗ" про стягнення інфляційних втрат у сумі 3 314грн. 62коп., пені у сумі 774 480грн. 92 коп. та 3% річних у сумі 170 332грн. 41коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

03 травня 2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством "ОДЕСАГАЗ" (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу №05-2012-ВТВ, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити природний на умовах цього Договору. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками, але не раніше 14 днів (пяти робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікуванню у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника та поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.04.2012р., і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 3.6 Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 11 661 693грн. 23коп. за період з квітня 2012р. по червень 2012р., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2012р. на суму 4 684 137грн. 53коп. (газ, спожитий у квітні 2012р.), актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2012р. на суму 3 632 789грн. 93коп. (газ, спожитий у травні 2012р.), актом приймання-передачі природного газу від 30.06.2012р. на суму 3 344 765грн. 77коп. (газ, спожитий у червні 2012р.)

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов Договору, за поставлений природний газ у період з квітня 2012р. по червень 2012р. розраховувався з порушенням встановлених договором строків оплати поставленого природного газу.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1., 6.2 він у безспірному порядку зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі зазначеного пункту Договору позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 774 480грн. 92коп., яку просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 3 314грн. 62коп. та 3% річних у розмірі 170 332грн. 41коп., які також просить суд стягнути з відповідача.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що законом та договором, укладеним між позивачем та відповідачем, не встановлена додаткова відповідальність у вигляді стягнення збитків понад штрафні санкції і таким чином задоволенню підлягають лише збитки не покриті санкціями. Представник відповідача зазначає, що розраховуючи суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляції та нараховуючи 3% річних позивач допускає юридичну та математичну помилки, та просить суд стягнути суми, які не підлягають стягненню. На думку відповідача, відповідно до вимог чинного законодавства боржник повинен сплатити ту суму боргу, яка існувала у нього на момент висування вимоги про її сплату з урахуванням встановленого індексу інфляції. Враховуючи те, що ця вимога була заявлена у позовній заяві, а боргу на цей момент не існувало, розрахунок інфляційних та 3% річних повинен бути зроблений виходячи з цієї суми, тобто з нуля, а не з загального обсягу платежів, що робились на виконання договору. У звязку з чим, на думку відповідача, вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 3 314грн. 62коп. та інфляційних втрат у розмірі 774 480грн. 92коп. не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені представник відповідача зазначає, що позивач не вказав у позові та не надав будь-яких доказів з приводу порушення його прав або законних інтересів.

Крім того, відповідач зауважив, що внаслідок бездіяльності НКРЕКП з перегляду та встановлення економічно обґрунтованого тарифу на розподіл природного газу та дій з встановлення тарифів, які не покривають підприємству фактичних втрат, що передували прийняттю оспорюваних нормативних актів, ПАТ "Одесагаз" станом на 01.07.2015р. не має змоги провести поточні розрахунки перед власником за природний газ для потреб ВТВ та НВтр на загальну суму 162 351грн. 8коп.

За таких обставин, відповідач просить суд зменшити розмір пені до 1% від заявленої суми пені у розмірі 774 480грн. 92коп.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 травня 2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством "ОДЕСАГАЗ" (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу №05-2012-ВТВ, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити природний на умовах цього Договору. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками, але не раніше 14 днів (пяти робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікуванню у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника та поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.04.2012р., і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 3.6 Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

На виконання умов Договору ним було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 11 661 693грн. 23коп. за період з квітня 2012р. по червень 2012р., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2012р. на суму 4 684 137грн. 53коп. (газ, спожитий у квітні 2012р.), актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2012р. на суму 3 632 789грн. 93коп. (газ, спожитий у травні 2012р.), актом приймання-передачі природного газу від 30.06.2012р. на суму 3 344 765грн. 77коп. (газ, спожитий у червні 2012р.)

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач повинен був оплатити природний газ поставлений: у квітні 2012р. до 20 травня 2012р., у травні 2012р. до 20 червня 2012р., у червні 2012р. до липня 2012р. Але, грошові кошти в якості оплати поставленого природного газу в сумі 11 661 693грн. 23коп. було перераховано з порушенням встановлених договором строків оплати поставленого природного газу.

Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу , суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, перевіривши наданий позивачем до суду розрахунок, суд вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 3 314грн. 62коп. та 3% річних у розмірі 170 332грн. 41коп.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За таких обставин, виходячи з п.5.6 зазначеного Договору та норм чинного законодавства, перевіривши наданий позивачем до суду розрахунок, суд вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у розмірі 774 480грн. 92коп. за період з 21.05.2012р. по 06.02.2013р.

Відповідач доказів своєчасного та належного виконання своїх зобовязань за Договором не надав.

Посилання відповідача у справі у якості заперечення на безпідставність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, судом сприймається критично, адже, з урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. З огляду на те, що згадану ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Викладені у відзиві на позовну заяву обставини щодо нарахування пені судом сприймаються критично, оскільки посилання відповідача на те, що позивачем невірно розраховано пеню, спростовуються матеріалами справи. Крім того, судом було здійснено власний розрахунок пені, відповідно до вимог чинного законодавства, та встановлено, що позивачем правомірно нараховано пеню у сумі 774 480грн. 92коп.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, позовна заява ПАТ "НАК "Нафтогаз України" підлягає задоволенню.

Що стосується клопотання відповідача, щодо зменшення розміру пені до 1% від заявленої позивачем суми, то з цього приводу слід зазначити, що відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій є правом, а не обовязком суду, та здійснюється у виняткових випадках в залежності від матеріалів справи. У даному випадку суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованої пені, вважає заявлене відповідачем клопотання не обґрунтованим та безпідставним.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, код ЄДРПОУ 03351208) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України " (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720) інфляційні втрати у сумі 3 314грн. 62коп., пеню у сумі 774 480 грн. 92коп., 3 % річних у сумі 170 332грн. 41 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 18 962грн. 56коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14 серпня 2015 р.

Суддя Н.В. Рога