Рішення № 48416430, 04.08.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2015 р. Справа № 911/2263/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат;

до Приватного підприємства Рось-Папір;

про стягнення 239 981,68 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 463 від 12.03.2015 р.);

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат до Приватного підприємства Рось-Папір про стягнення 239 981,68 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.05.2015 року порушено провадження у справі № 911/2263/15 та призначено до розгляду на 22.06.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 22.06.2015 року, представник відповідача не зявився, сторони вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 29.05.2015 року не виконали. Розгляд справи відкладався до 07.07.2015 року.

У звязку з перебуванням судді Карпечкіна Т.П. на лікарняному, розгляд справи 07.07.2015 року не відбувся. Ухвалою від 13.07.2015 року розгляд справи призначений на 04.08.2015 року.

В судовому засіданні 04.08.2015 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 04.08.2015 року не зявився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги суду не виконав, витребувані документи та письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

17.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат (позивач, Постачальник) та Приватним підприємством Рось-Папір (відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № ДН-И-/14-03 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобовязується, відповідно до умов цього Договору, поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобовязується прийняти та своєчасно оплатити Товар, визначений Специфікаціями та/або видатковими накладними.

Ціна на кожну партію Товару за домовленістю Сторін, вказується у Специфікації та/або у видатковій накладній (п. 3.2 Договору).

Загальна, орієнтовна сума Договору дорівнює загальній вартості всіх партій Товару, які будуть поставлені за Договором, (згідно видаткових накладних) та становить, з урахуванням 20 % ПДВ 1200000 грн. (п. 3.3 Договору).

Оплата Товару здійснюється Покупцем за кожну поставлену партію, на умовах відстрочки оплати на 21 календарний день з моменту здійснення поставки Товару Покупцю, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Зобовязання Покупця по оплаті поставленого Товару вважається виконаним у день зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 3.4 Договору).

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2014 року, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання Сторонами своїх зобовязань за даним Договором (п. 8.1 Договору).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що позивач протягом січня-лютого 2014 року поставив, а відповідач прийняв Товар на загальну суму 196703,37 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 00219 від 18.01.2014 року на суму 59458,79 грн.; № 00235 від 23.01.2014 року на суму 48794,46 грн.; № 00236 від 24.01.2014 року на суму 40849,73 грн.; № 00422 від 08.02.2014 року на суму 47600,39 грн., які підписані сторонами та скріплені їх печатками. Факт поставки відповідачем не заперечено і не спростовано.

Однак, відповідач в порушення п. 3.4 Договору про розрахунок за кожну поставлену партію на умовах відстрочки на 21 календарний день з моменту здійснення поставки, своєчасно та в повному обсязі свої зобовязання з оплати отриманого Товару не виконав, розрахувався частково на суму 49003,37 грн., у звязку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 147700,00 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

З метою досудового врегулювання спору, 02.04.2014 року позивач надіслав на адресу відповідача ОСОБА_2 № 78 від 28.03.2014 року, яка отримана відповідачем 07.04.2014 року, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення (копія наявна в матеріалах справи). Однак відповідач на вказану претензію не відповів, коштів в повному обсязі не сплатив.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За наслідками розгляду спору, судом встановлено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 147700,00 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано, а відтак вимога про стягнення з відповідача 147700,00 грн. заборговвності за Договором підлягає задоволенню.

У звязку з простроченням відповідачем строків оплати Товару, позивач також заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача 13487,05 грн. пені на підставі п. 5.3 Договору, 5510,48 грн. 3% річних та 73284,15 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 5.3 Договору у випадку прострочення Покупцем строків оплати Товару Покупець зобовязується сплатити суму боргу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована на заявлену суму боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Таким чином, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних та інфляційні проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, таким чином, вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства Рось-Папір (09110, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, в/ч А 2167, гуртожиток, код 36055410) на користь Публічного акціонерного товариства Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Нахімова, буд. 300, код 00278818) 147700 грн. (сто сорок сім тисяч сімсот гривень) 00 коп. основного боргу, 13487 грн. (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят сім гривень) 05 коп. пені, 5510 грн. (пять тисяч пятсот десять гривень) 48 коп. 3 % річних та 73284 грн. (сімдесят три тисячі двісті вісімдесят чотири гривні) 15 коп. інфляційних та 4799 грн. (чотири тисячі сімсот девяносто девять гривень) 63 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 10.08.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін