Ухвала суду № 48416171, 11.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

11.08.2015Справа № 910/20290/15

Суддя Селівон А.М., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг"

до Управління освіти, молоді та спорту Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 168 205,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти, молоді та спорту Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 168 205,00 грн. заборгованості та 3364,10 грн. судового збору.

Як вбачається із змісту поданої позовної заяви б/н від 05.08.15 р. позовні вимоги ґрунтуються на укладених між сторонами двох договорах, а саме: Договорі про закупівлю № 97/14 від 20.04.14 р. та Договорі про закупівлю № 152/44 від 16.06.14 р..

При цьому, як на підставу позовних вимог позивач посилається на той факт, що внаслідок порушення зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем відповідачеві послуг у відповідності до вищезазначених договорів у останнього виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути в позовній заяві.

Суд зазначає, що передумови об'єднання позовних вимог визначені ч.1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об'єднанням позовів забезпечується правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Згідно аналізу позовних матеріалів судом встановлено, що кожен із вищевказаних договорів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є самостійним правочином та не пов'язаний з іншим, на підтвердження позовних вимог до позовної заяви позивачем додано різні докази виконання зобов'язань, тобто розмір заявленої до стягнення заборгованості фактично є сумою визначеного позивачем боргу по кожному окремому з двох вказаних у позовній заяві договорів, невиконання зобов'язань відповідачем по яких стало підставою для звернення позивача до суду.

Отже, кожен з договорів підлягає окремому дослідженню щодо з'ясування прав, обов'язків і взаємовідносин сторін, встановлення обставин щодо виконання кожного договору та з'ясування обґрунтованості заявлених позовних вимог по кожному з договорів поставки окремо.

Таким чином, предметом позову даної позовної заяви є об'єднані вимоги, що виникають з різних підстав, при вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо виконання зобов'язань згідно кожного договору.

Суд зазначає, що сам факт укладення оспорюваних договорів в одному складі учасників жодним чином не унеможливлює вирішення питання щодо стягнення заборгованості по кожному договору окремо при заявлених підставах, навпаки, за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню три окремих спори.

Схожість договорів, відносин (їх однорідність), так само як і подібність документів, які мають бути доказами на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, не дає підстав суду вважати за можливе об'єднати в одній позовній заяві вимоги про стягнення заборгованості за різними договорами про надання послуг.

При цьому, вирішення питання про стягнення заборгованості за кожним договором окремо жодним чином не залежить від вирішення питання про стягнення боргу згідно іншого вказаного договору про надання послуг.

Навіть у випадку коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Окрім того, позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з окремими позовами про стягнення заборгованості за кожним із вищезазначених договорів.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що об'єднання таких вимог у позовній заяві та одночасний їх розгляд перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, належній, ретельній оцінці доказів, що має ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що, в свою чергу, призведе до суттєвого утруднення правильного і своєчасного вирішення господарського спору.

Крім того суд не приймає до уваги посилання позивача як на підставу об"єднання позовних вимог на ідентичність договорів, їх структури та змісту, як таке, що суперечить принципу об"єктивної (судової) істини, який полягає в обов"язку суду з"ясувати усі дійсні обставини справ, пов"язані із спірними правовідносинами, і на їх основі вирішити питання про права та обов"язки сторін спору. Зокрема, за приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно п. 5 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо в позовній заяві порушено правила об'єднання вимог і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.

Вищевикладена правова позиція наведена в п.3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", де зазначено, що якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, зокрема, якщо об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів.

Окрім того, суд зазначає, що у відповідності до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України на позивача, прокурора покладено обов'язок при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

При цьому, вказана правова норма не ставить обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів в залежність від того чи є у відповідача в наявності ці документи, а містить імперативну норму щодо обов'язковості надіслання сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Судом встановлено, що позивачем в якості доказів на підтвердження відправлення відповідачеві копії позовної заяви б/н від 05.08.15 р. та доданих до неї документів надані фіскальний чек № 4161 від 05.08.15 р., а також опис вкладення в цінний лист від 05.08.15 р., в якому згідно переліку зазначені документи, які містились в даному цінному листі, а саме: "Позовна заява. Кількість предметів 1. Загальний підсумок предметів 4".

При цьому, за результатами вивчення позовних матеріалів судом встановлено, що у вказаному описі від 05.08.15 р. не міститься найменування або кількість аркушів документів, вкладених до поштового відправлення.

Суд звертає увагу, що одним з елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає приницип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

Отже, виходячи зі змісту вказаного опису вкладення в цінний лист від 05.08.15 р. та позовної заяви б/н від 05.08.15 р. суд позбавлений можливості дійти беззаперечного висновку про надсилання на адресу відповідача копій всіх доданих до позовної заяви б/н від 05.08.15 р. матеріалів, що в свою чергу порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє відповідача можливості своєчасно ознайомитись з відповідними позовними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Враховуючи вищевикладене, зазначені фіскальний №4161 від 05.08.15 р., а також опис вкладення в цінний лист від 05.08.15 р. не можуть бути прийняті судом як належні докази на підтвердження відправлення відповідачеві копій позовної заяви б/н від 05.08.15 р. і всіх доданих до неї документів.

Інших доказів, які свідчать про надсилання відповідачеві копій позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем не надано.

Згідно п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

У відповідності до п. 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню без розгляду на підставі п.п.5, 6 ч. 1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачу роз'яснюється, що відповідно до ч.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви.

З огляду на повернення позовної заяви без розгляду, судовий збір у сумі 3364,10 грн., перерахований позивачем платіжним дорученням № 1833 від 04.08.15 р., підлягає поверненню.

Керуючись Законом України «Про судовий збір», п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.

Повернути позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг" (вул. Героїв Севастополя, 29, кв. 64, м. Київ, 03061, код 32068819) судовий збір у сумі 3364,10 грн., перерахований позивачем платіжним дорученням № 1833 від 04.08.15 р., відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.11 р..

Додаток: на 36 арк.

Дана ухвала набирає законної сили з 11 серпня 2015 року та є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.

Для вирішення питання про повернення судового збору заявник має звернутись до органів Державної казначейської служби України.

Суддя Селівон А.М.