Рішення № 48415879, 12.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/63 12.10.11

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», м.Київ, ЄДРПОУ 00131305

до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія», м.Київ, ЄДРПОУ 24964464

про стягнення 161466,46 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Півень Д.О. -юрисконс.

від відповідача: не з?явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Київенерго», м.Київ в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія», м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 161466,46 грн., у тому числі, основного боргу за спожиту теплову енергію -141033,49 грн., трьох відсотків річних -2268,27 грн., інфляційних нарахувань -7754,42 грн., пені -10410,28 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №111-0502-9 від 17.01.2001р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, внаслідок чого у Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»утворилась заборгованість в сумі 141033,49 грн., що стало підставою для нарахування трьох відсотків річних, інфляційних збитків, пені.

Відповідач у судові засідання 07.09.2011р., 28.09.2011р., 12.10.2011р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом витягу №21-10/3782-24 від 17.08.2011р. Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві відповідач зареєстрований за адресою: 04080, м.Київ, Подільський район, вул.Фрунзе, 19/21.

На вказану адресу господарським судом було скеровано ухвали від 16.08.2011р., 07.09.2011р., 28.09.2011р.

За приписами п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до п.11 листа №01-08/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги наявність на ухвалах від 16.08.2011р., 07.09.2011р., 28.09.2011р. штампів канцелярії господарського суду про відправку процесуальних документів учасникам судового процесу, враховуючи, що зазначені ухвали направлялись господарським судом за адресою Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія», яка вказана у витягу №21-10/3782-24 від 17.08.2011р. Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Крім того, згідно із п.3.6 роз'яснення №02-5/289 від 18.09.1997р. Вищого арбітражного суду України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається по суті відповідно до норм ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.151 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. (приймаючи до уваги, що правовідносини стосовно купівлі-продажу теплової енергії виникли під час дії цього Кодексу) в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, 17.01.2001р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго») в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»(абонент) було підписано договір №111-0502-9 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно із п.2.2 2.3.1 вказаного договору позивач прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію для потреб опалення та вентиляції, гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. При цьому, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом (п.5.1).

Виходячи зі змісту додатків №8, №9 до спірного договору, сторони погодили постачання теплової енергії до адміністративної будівлі за адресою: вул.Мельникова, 24, корп.3.

Відповідно до п.8.1 договору №111-0502-9 від 17.01.2001р. останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001р. При цьому, п.8.4 угоди передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, а також враховуючи пояснення позивача без номеру від 05.09.2011р., суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожен наступний рік та є чинними на теперішній час.

За умовами договору №111-0502-9 від 17.01.2001р. позивачем за період з 01.10.2010р. по 01.07.2011р. було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 183302,24 грн.

Факт постачання позивачем теплової енергії підтверджується обліковими картками (табуляграмами) споживання теплової енергії, копії яких надані до матеріалів справи.

Доводів, які б спростовували правильність визначення позивачем обсягу поставленої теплової енергії та її вартості відповідачем не наведено, внаслідок чого суд приймає зазначений вище розрахунок позивача як достовірний.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті поставленої теплової енергії у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»заявлено вимоги, зокрема, про стягнення заборгованості в сумі 141033,49 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.2.3.2 договору №111-0502-9 від 17.01.2001р. споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

За змістом вказаного додатку абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Виходячи зі змісту додатку №1 до договору №111-0502-9 від 17.01.2001р., сторонами було погоджено річний обсяг постачання теплової енергії на рівні 610 Гкал, у тому числі:

- 1 квартал 260 Гкал (січень -90, лютий - 90, березень -80),

- 2 квартал 90 Гкал (квітень -60, травень -15, червень -15),

- 3 квартал 50 Гкал (липень -15, серпень -15, вересень -20),

- 4 квартал 210 Гкал (жовтень -60, листопад -60, грудень -90).

Одночасно, згідно із п.п.2, 4 додатку №4 спірного договору абонент зобов'язався щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділенні теплозбуту №1 за адресою: вул.Жилянська, 63, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ). Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа місяця слідуючого за розрахунковим.

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором №111-0502-9 від 17.01.2001р. зобов'язання у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за отриману теплову енергію на загальну суму 141033,49 грн.

Будь-яких доказів погашення боргу у вказаному розмірі відповідачем до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №111-0502-9 від 17.01.2001р. виконав належним чином, зауважень щодо кількості спожитої теплової енергії від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором зобов'язання в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»на користь позивача 141033,49 грн., підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 вказаного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7 договору №111-0502-9 від 17.01.2001р. сторони визначили, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

При цьому, з огляду на приписи ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», за змістом якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, позивач розрахував пеню в сумі 10410,28 грн. за період з січня 2011р. по червень 2011р. із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

Крім того, Публічним акціонерним товариством «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з листопада 2010р. по червень 2011р. нараховані та пред'явлені до стягнення три відсотки річних -2268,27 грн., інфляційні нарахування -7754,42 грн.

За висновками суду, розрахунки сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат є арифметично вірними, такими, що відповідають законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

При цьому, судом враховано, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 04.11.2010р. по справі №4/719, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів від інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що у матеріалах справи відсутні документи стосовно погашення відповідачем заборгованості за теплову енергію, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 161466,46 грн., у тому числі, основного боргу за спожиту теплову енергію -141033,49 грн., трьох відсотків річних -2268,27 грн., інфляційних нарахувань -7754,42 грн., пені -10410,28 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», м.Київ до Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»про стягнення заборгованості в сумі 161466,46 грн., у тому числі, основного боргу за спожиту теплову енергію -141033,49 грн., трьох відсотків річних -2268,27 грн., інфляційних нарахувань -7754,42 грн., пені -10410,28 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»(04080, м.Київ, вул.Фрунзе, 19/21, ЄДРПОУ 24964464) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м.Київ, Печерський район, пл.Івана Франка, 5, ЄДРПОУ 00131305, р/р №26000033002300 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) основний борг в сумі 141033,49 грн.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»(04080, м.Київ, вул.Фрунзе, 19/21, ЄДРПОУ 24964464) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м.Київ, Печерський район, пл.Івана Франка, 5, ЄДРПОУ 00131305, р/р №26008013002300 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) три відсотки річних -2268,27 грн., інфляційні нарахування -7754,42 грн., пеню -10410,28 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1614,67 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 17.10.2011р.